"21" березня 2012 р. Справа № 5015/1899/11
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий,
Жукової Л.В.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест"
на рішеннягосподарського суду Львівської області від 15.06.2011 р.
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р.
у справі № 5015/1899/11 господарського суду Львівської області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер"
простягнення 1 981 623,60 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Білоус С.В. (дов. від 26.01.2012 року);
відповідача: не з'явилися;
3-ї особи: не з'явилися,
У червні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" про стягнення заборгованості в сумі 1981623,60 грн. за договором № 144/10-08 ВН від 10 липня 2008 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року по справі №5015/1899/11 (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1981623,60 грн. основного боргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року (головуючий суддя: Гриців В.М., судді: Мурська Х.В., Давид Л.Л.), рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року у справі №5015/1899/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі № 5015/1899/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
До Вищого господарського суду України 19.03.2012 року від ТОВ "Галнафто-Інвест" надійшла телеграма, в якій відповідач просить відкласти розгляд касаційної скарги на іншу дату, у зв'язку з відпусткою повноважного представника.
Клопотання ТОВ "Галнафто-Інвест" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням представника відповідача у відпустці судом касаційної інстанції не задовольняється, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2012 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребовувались, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст.75, 1115 ГПК України та не є підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі відкладати розгляд виключно в межах встановлених процесуальних строків, а статтею 1118 цього Кодексу (в редакції від 07.07.2010р.) встановлено граничний місячний строк розгляду касаційної скарги, який (строк) в даному випадку спливає 27.03.2012 року та якого касаційна інстанція має неухильно дотримуватися. Продовження вказаного строку не більш як на п'ятнадцять днів допускається за клопотанням сторони лише у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду спору (ч.3 ст.69 ГПК України), однак, відповідного клопотання до суду касаційної інстанції не надходило.
Позивач подав 21.03.2012 року до Вищого господарського суду України клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про заміну найменування юридичної особи. В обґрунтування клопотання, позивач посилається на те, що за час розгляду справи змінилося найменування юридичної особи позивача, а саме: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" (ідентифікаційний код: 00292988) відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент".
За цієї обставини, колегія суддів на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України вирішила здійснити процесуальне правонаступництво позивача.
Відповідач та третя особа, згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 липня 2008 року позивач (продавець) та відповідач (покупець) уклали договір №144/10-08 ВН про продаж продукції, згідно із п. 1.1. якого продавець зобов'язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Загальна сума договору на момент підписання становить 10000000 грн. (орієнтовно) без транспортних витрат та реквізитів. Ціни на товар та час їх дії будуть встановлюватись продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату. Здійснення оплати свідчитиме про згоду покупця із запропонованою продавцем ціною (п. 3.1.).
Договором №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року передбачено дві форми розрахунків - готівкою або в безготівковій формі. При цьому покупець повинен оплатити вартість замовленого товару до моменту його відвантаження (п.4.1.).
Позивач впродовж серпня-грудня 2008 року поставив відповідачу товар за договором №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року на загальну суму 5 971 623,60 грн., і цей факт сторони не заперечили. Факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та квитанціями про приймання вантажу.
Однак, не вся вартість замовленого товару оплачувалась до моменту його відвантаження, як це передбачено договором. Частина замовленого відповідачем товару передана відповідачу без попередньої оплати його вартості.
30 квітня 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою впродовж семи днів оплатити 2171623,60 грн. заборгованості за товар, поставлений на виконання договору №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року.
Всього відповідач оплатив позивачу 3 990 000 грн. за договором №144/10-08 ВН, виходячи з чого позивач обчислює розмір позовних вимог в сумі 1 981 623,60 грн.
Відповідач визнав заборгованість позивачу за договором №144/10-08 ВН у сумі 178 623,60 грн., зазначивши, що решту заборгованої суми 1 803 000,00 грн. перерахував позивачу платіжним дорученням №482 від 14 липня 2009 року.
Однак твердження відповідача про оплату ним позивачу 1 803 000 грн. спростовуються фактичними обставинами справи та не ґрунтуються на законі.
Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 1088 Цивільного кодексу України, безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Відповідно до вимог п. 1.24. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. У статті 30 названого Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Отже, за загальним правилом, грошове зобов'язання в безготівковій формі вважається виконаним в момент зарахування визначеної суми коштів (суми переказу) в певній грошовій одиниці на банківський рахунок кредитора.
Як визначено ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Згідно з матеріалами справи 29 липня 2004 року відкрите акціонерне товариство Селянський комерційний банк "Дністер" (Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" - (Клієнт) уклали договір банківського рахунку за умовами якого клієнт (відповідач) має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.2.2.1.), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків (п.2.2.5.), а банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції (п.2.3.2.), виконувати належним чином оформлені розрахункові документи клієнта в день їх надходження, якщо вони надійшли в операційний час (п. 2.3.5.).
Також відкрите акціонерне товариство Селянський комерційний банк "Дністер" (Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" (Клієнт) 12 липня 2005 року уклали договір №22004/ДВ-1 на обслуговування клієнта у системі управління банківськими рахунками по мережі інтернет "Дністер/віртуальний".
За приписами ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до вимог ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з п.1.12. Інструкції банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає (недостатньо) коштів на своєму
кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника
(стягувана) на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; ужити заходів для
відновлення своєї платоспроможності.
Довідкою відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" за №302-3095/ТА від 17 липня 2009 року підтверджено, що станом на 01 липня 2009 року на рахунку відповідача у ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" обліковувались кошти в сумі 1 803 290,31 грн.
Відповідач платіжним дорученням №482 від 14 липня 2009 року дав розпорядження відкритому акціонерному товариству "Селянський комерційний банк "Дністер" щодо перерахування грошових коштів у сумі 1 803 000 грн. з його (відповідача) банківського рахунку на банківський рахунок позивача за поставлений цемент згідно з договором №144/10-08 ВН від 10 липня 2008 року.
Банк прийняв від клієнта платіжне доручення №482 від 14 липня 2009 року на перерахування 1 803 000 грн. 00 коп., однак названа сума коштів не надійшла на банківський рахунок позивача. Відкрите акціонерне товариство "Селянський комерційний банк "Дністер" листом від 20 липня 2009 року за №302-3120/ТА повідомило відповідача про призначення тимчасової адміністрації банку та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 17 квітня 2009 року; про неможливість банку виконувати зобов'язання з перерахування коштів через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку та про те, що платіжне доручення №482 від 14 липня 2009 року на перерахування коштів на суму 1 803 000 грн. банк взяв на облік на позабалансовий рахунок 9804 "Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку" і ця сума буде перерахована по мірі відновлення платоспроможності банку.
Дійсно, постановою правління Національного банку України від 16 квітня 2009 року №229 відкритому акціонерному товариству СКБ "Дністер" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 17 квітня 2009 року до 16 квітня 2010 року, у зв'язку із погіршенням фінансового стану банку, зниження рівня його ліквідності та істотної загрози платоспроможності. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ СКБ "Дністер" відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17 квітня 2009 року до 16 жовтня 2009 року. Дія мораторію продовжено до 16 квітня 2010 року.
За приписами ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій -зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Судом також встановлено, що Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2010 року №128 відкритому акціонерному товаристві "Селянський комерційний банк "Дністер" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації, а також призначено ліквідатора банку.
Відповідно до п. 12.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369 (в редакції, яка діяла на початок процедури ліквідації до 26 червня 2010р.) ліквідатор протягом п'яти днів з дня публікації в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомлення про початок ліквідаційної процедури має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, які обліковувалися на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури та про строк, впродовж якого кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Платіжне доручення №482 від 14 липня 2009 року подане відповідачем банку в період дії мораторію, тому в силу закону не могло бути виконане банком. Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 28 серпня 2001 року № 369 прийняте банком від товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" платіжне доручення №482 від 14 липня 2009 року на перерахування загальною сумою 1 803 000 грн. повернуто без виконання. Отже, переказ коштів на рахунок позивача в сумі 1 803 000 грн. не відбувся.
Більш того, відповідач, за його заявою, включений в реєстр вимог кредиторів відкритого
акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер", акцептованих ліквідатором, з сумою грошових вимог 1 808 407,01 грн.
Таким чином, доводи відповідача про те, що невиконання ним зобов'язання з оплати 1 803 000 грн. вартості придбаного товару не залежало від його волі, оскільки зарахування коштів на рахунок позивача лежить поза межами впливу відповідача; про вжиття ним (відповідачем) всіх залежних від нього дій з оплати заборгованої суми; про недоведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань є безпідставними.
Також в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу й 178 623,60 грн. - визнаної позивачем суми заборгованості за договором №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За суб'єктним складом, предметом та умовами договір №144/10-08 ВН про продаж продукції, укладений сторонами 10 липня 2008 року є договором поставки.
Як вже зазначено, договором №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року, не визначено коли саме зобов'язання з оплати за поставлений товар вважається виконаним. Пунктом 4.1. названого договору передбачено лише дві форми розрахунків -готівкою або в безготівковій формі. При цьому покупець повинен оплатити вартість замовленого товару до моменту його відвантаження.
Проте незважаючи на відсутність повної попередньої оплати замовленого товару, позивач передав, а відповідач прийняв товар, частина вартості якого в сумі 1981623,60 грн. залишилась неоплаченою.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що 30 квітня 2009 року позивач звертався до відповідача з претензією про оплату впродовж семи днів 2171623,60 грн. заборгованості за товар, поставлений на виконання договору №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року.
З вищевикладених фактичних обставин справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання за договором №144/10-08 ВН про продаж продукції від 10 липня 2008 року з оплати заборгованості в сумі 1 981 623,60 грн. за поставлений товар.
Належні і допустимі докази оплати відповідачем заборгованої суми в матеріалах справи відсутні, а тому правомірно задоволено судами попередніх інстанцій.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р. у справі № 5015/1899/11 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.