05 березня 2012 № 5005/3957/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Панової І.Ю., Владимиренко С.В., Заріцької А.О., Козир Т.П., Малетича М.М.,
розглянувши заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
про перегляд Верховним Судом України
постанови у справі за позовом до третя особа про Вищого господарського суду України від 09.11.2011 № 5005/3957/2011 Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція, внесення змін до договору оренди земельної ділянки,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 позов задоволено, внесено зміни до пункту 2.1. договору оренди земельної ділянки від 02.02.2002, укладеного між Нікопольською міською радою та ОСОБА_6, та викладено його у такій редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 вказане вище рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову від Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.08.2011 у справі № 5005/3957/2011 - без змін.
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2011.
Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 09.11.2011, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2008 у справі № 2-5/9945-2007, від 31.01.2008 у справі № 2-5/8015-2007, від 22.12.2009 у справі № 2-1/10068-2008, від 22.04.2010 у справі № 32/176-09 та на постанову Верховного Суду України від 25.06.2011 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 09.11.2011 у справі № 5005/3957/2011, на яку подана заява про перегляд, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки можливість внесення змін у частині розміру орендної плати на підставі рішення міської ради та згідно законів України передбачена сторонами у спірному договорі.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2010 у справі №32/176-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо внесення змін до договору, оскільки умови спірного договору визначають підстави для перегляду розміру земельного податку, а не розміру орендної плати і аж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008 №309-VI щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Таким чином, зазначені судові рішення, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України 09.11.2011 у справі № 5005/3957/2011, на яку подана заява, суд касаційної інстанції керувався положеннями статті 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 651 Цивільного кодексу України.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України 17.06.2008 у справі №2-5/9945-2007, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції керувався положеннями статей 15, 23, 30 "Про оренду землі", частин другої та четвертої статті 2 та статті 24 Закону України "Про плату за землю".
Таким чином, з судового рішення, про перегляд якого подано заяву, і судового рішення Вищого господарського суду України, на яке здійснюється посилання, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2008 у справі №2-5/8015-2007, на яку посилається заявник, касаційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Колегія суддів приходить до висновку, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII-2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду України від 06.12.2010 постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2009 скасовано у справі № 2-1/10068-2008, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
З огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі № 2-1/10068-2008 вона не може розглядатись як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано також постанову Верховного Суду України від 25.06.2011 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.02.2011, яка не належить до судових рішень, на які може бути здійснено посилання в розумінні пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116 - 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 5005/3957/2011 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяІ.Панова
Судді С. Владимиренко
А. Заріцька
Т. Козир
М. Малетич
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)