13 грудня 2012 р. Справа № 121672/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Кузьмича С.М.,
суддів: Матковської З.М.,Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни,-
24.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив відновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24.05.2010 року по 24.11.2010 року та надалі.
Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати у належному розмірі щомісячної доплати до пенсії позивачу. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 24.05.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про залишення без задоволення позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Зокрема, як вбачається із вимог апеляційної скарги, відповідач вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права не вказавши в оскаржуваному рішенні кінцевої дати проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Підвищення до пенсії та додаткова пенсія, які є додатковими виплатами особі, яка визнана такою, що має на них право, нерозривно пов'язані з виплатою пенсії і також мають не визначений у часі граничний термін виплати.
Тому, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування і виплати зазначених платежів, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за вказані періоди помилково застосував норми процесуального права.
Суд першої інстанції помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1, 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 206, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2010 року у справі № 2а-1994/10 в частині допущення її до негайного виконання змінити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кузьмич С.М.
Судді Матковська З.М.
Олендер І.Я.