ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
12 січня 2012 р. № 2а-10744/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого -судді Костецького Н.В.
за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.
представника позивача Ларіонова Р.А.
представника відповідача Карпин Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастерські» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастерські»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252304/0485 від 14.03.2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому запереченні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Пастерські»з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за грудень 2010р.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252304/0485 від 14.03.2011р. яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за грудень 2010р. в сумі 114754 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення №14688/10/25-005/1133 від 30.05.2011р., яким податкове повідомлення-рішення №0000252304/0485 від 14.03.2011р., винесене ДПІ в Залізничному районі м. Львова, залишено без змін, а первинну скаргу позивача -без задоволення.
Крім того, за результатами розгляду повторної скарги, ДПА України прийнято рішення №144/6/6/25-045 від 10.08.2011р., яким податкове повідомлення-рішення №0000252304/0485 від 14.03.2011р., винесене ДПІ в Залізничному районі м. Львова, залишено без змін, а первинну скаргу позивача -без задоволення.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначається, що ТзОВ «Пастерські»порушило п.п. 4.1, 4.3 ст.4, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.2, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010р. в розмірі 114754 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем реалізовано імпортовану продукцію (щітки, мильнички, відра, кухонні дошки тощо) на митній території України за ціною, вищою від контрактної, але нижчою від митної вартості товару. У зв'язку з цим, перевіряючим органом зроблено висновок, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ і митного законодавства, та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості. Всупереч наведеному, ТзОВ «Пастерскі»зазначених вимог не виконав, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за грудень 2010 року на суму 114754 грн.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент заповнення декларації) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно п.п. 7.3.6 цієї статті.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(із врахуванням змін та доповнень) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість. що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня. що передує дню. в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Правова позиція відповідача обґрунтована тим, що ТзОВ «Пастерські»після розмитнення імпортованого товару та сплати податку па додану вартість, виходячи із митної вартості такого товару, що була визначена митницею, подальшу реалізацію цього товару контрагентам-резидентам на території України здійснювало, беручи за основу фактурну вартість цього ж товару, що значно нижче митної вартості, визначеної митницею, внаслідок чого сума зобов'язань з податку на додану вартість від продажу таких товарів нижча за суму ввізного мита, що призводить до від'ємного значення з податку на додану вартість.
Тобто з викладеного слідує, що при здійсненні реалізації на території України, необхідно застосовувати вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", тоді як предмет регулювання п 4.3 ст. 4 вказаного закону, стосуються товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку під час здійснення митних процедур.
Оскільки митниця прийняла належним чином оформлені та подані декларантом ТзОВ «Пастерські»митні декларації, то обчислення митної вартості ТзОВ «Пастерські»та визначення бази оподаткування імпортованого товару згідно з п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»було здійснено згідно чинного законодавства України.
При здійсненні реалізації товару в Україні контрагентам -резидентам України, позивач при визначенні бази оподаткування керується п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з договірної ціни, але не нижче звичайних цін. Звичайною вважається ціна товарів, яка визначена сторонами договору.
Для ТзОВ «Пастерські» зобов'язання з ПДВ виникають двічі:
- відповідно до п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»- при ввозі товару на митну територію України, де база оподаткування ПДВ є договірна вартість, але не менше митної вартості;
- відповідно до п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»-при поставці товарів покупцям - резидентам України, де база оподаткування ПДВ є договірна вартість, але не менше звичайних за умови, що звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків.
В даному випадку, суд вважає помилковим ототожнення складових елементів, що ставляться до визначення бази оподаткування податком на додану вартість у п.4.1 та п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановлення прямого співвідношення - що звичайна ціна не може бути нижчою митної вартості товару - у наведених нормах відсутнє.
Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.94 р звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно належними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів.
Пункт 1.20.8 ст. 1 вказаного Закону визначає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 ст. 1 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Суд зазначає, що відповідач при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. В акті перевірки, у порушення вимог пункту 2 частини ІІ розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311, відповідачем відображені необґрунтовані висновки, не підтверджені відповідними достовірними доказами, не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліках, не зазначені покупці, в операціях з якими договірні ціни були нижчими за звичайні ціни.
За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорах з реалізації, не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»визначає поняття звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Відповідач не надав доказів, щодо здійснення дій, направлених на встановлення статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів.
Таким чином, враховуючи норму п. 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, оскільки відповідач не здійснював дії по доведенню неправомірного використання позивачем договірної ціни, не довів даних обставин, суд встановив, що позивач правильно визначив базу оподаткування податком на додану вартість, відповідно до вимог норми п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
При вирішенні даної справи судом враховано висновки Вищого адміністративного суду України (ухвала від 27.04.2010р. №К-55570/09) та Верховного Суду України (постанова від 29.10.2010 р № 21-9а10), а також довідка Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування судами окремих норм ЗУ «Про податок на додану вартість».
Таким чином, висновок ДПІ у Залізничному р-ні м.Львова про порушення ТзОВ «Пастерські»вимог п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»про безпідставність ТзОВ «Пастерські»віднесення до податкового кредиту сум ПДВ не відповідає законодавству України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасуват податкове повідомлення-рішення ДПІ у залізничному районі м. Львова від 14.03.2011р. №0000252304/0485.
3. Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастерські»3 грн. 40 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2012р.
Суддя Костецький Н.В.