17 грудня 2012 р. м. Чернівці справа № 2а/2470/2796/12
15:10 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Козмуляка А.І.,
представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Тимирівського О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального стрхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Сокирянському районі
про зобов"язання вчинити певні дії.
Управління пенсійного фонду України у Сокирянському районі Чернівецької області (далі - позивач) звернулося в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області (далі -відповідач), в якому просило зобов'язати відповідача вчинити дії по включенню в акт помісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень, жовтень 2012 р. в сумі 28233,22 грн.
Позов мотивовано тим, що позивачем було підготовлено списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень, жовтень 2012 р. в сумі 28233,22 грн. Проте, відповідач дану суму до заліку не прийняв і в акти звірки за серпень, жовтень 2012 р. не включив.
В судове засідання позивач не з'явився, явку представника не забезпечив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено за електронною адресою, внесеною до Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень, що підтверджується звітом про відправлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі (а.с. 18-19). Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання Козмуляком А.І. від 29.11.2012 р., протягом двох робочих днів з дня направлення тексту ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, позивач, як суб'єкт владних повноважень, не підтвердив за допомогою електронної пошти (факсу, телеграфу) про отримання тексту ухвали (а.с. 21).
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника позивача та неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 24.12.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2012 р. позивач зазначає, що у кількості 35 осіб сума виплачених пенсій (основний розмір) становить 3614,01 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 376,73 грн., сума виплаченої державної адресної допомоги становить 24555,26 грн., сума витрат з доставки пенсій (ДАД) становить 93,09 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 12,27 грн., сума допомоги на поховання становить1688,00 грн., сума витрат з виплати і доставки допомоги на поховання становить 13,34 грн. Загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 30352,70 грн.
За даними відповідача у кількості 34 осіб сума виплачених пенсій (основний розмір) становить 3614,01 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 376,73 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 12,27 грн. Загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 4003,01 грн. (а.с. 9).
Різниця (не прийнято до відшкодування) становить 26349,69 грн. Отже відповідачем не прийнято до відшкодування суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2012 р. в розмірі 1688,00 грн. та суми поштових витрат на допомогу на поховання в розмірі 13,34 грн. Всього відповідачем не прийнято до відшкодування коштів на загальну суму 1701,34 грн.
Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень 2012 року позивач зазначає, що у кількості 34 осіб сума виплачених пенсій (основний розмір) становить 3786,12 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 12,27 грн., сума виплаченої державної адресної допомоги становить 26437,35 грн., сума витрат з доставки пенсій (ДАД) становить 94,53 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 418,53 грн. Загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 30748,80 грн.
За даними відповідача у кількості 34 осіб сума виплачених пенсій (основний розмір) становить 3786,12 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 12,27 грн. сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 418,53 грн. Загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 4216,92 грн. (а.с.10).
Різниця (не прийнято до відшкодування) становить 26531,88 грн.
Таким чином, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області при підписанні актів щомісячної звірки з позивачем за вказаний період не прийнято до заліку та не відшкодовано всього 28233,22 грн., в т. ч.: за серпень 2012 р. 1701,34 грн. та за серпень 2012 р. 26531,88 грн.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Стаття 81 вказаного Закону № 1788-XII передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Абзацом 2 п. 5 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до абзацу 1 п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі Порядок № 5-4/4).
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г»ст. 26, ст. 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до ст. 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в разі настання страхових наслідків.
Пунктом 4 Порядку № 5-4/4, зокрема, встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, зазначений перелік сум, що підлягають відшкодуванню є вичерпним. При цьому, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не передбачають обов'язку відповідача проводити відшкодування щомісячної державної адресної допомоги та інших виплат.
Зокрема, ч. 1 п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, встановлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 р. № 69 «Про бюджет Пенсійного фонду України на 2012 рік»виплата надбавок, підвищень до пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фонд соціального страхування, як некомерційна, самоврядна організація здійснює страхові виплати в разі настання страхового випадку. Таким чином, вищезазначене підвищення до пенсії не є однією із страхових виплат та не властиве Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України передбачений ст. 21 Закону № 1105-XIV. Відповідно до зазначеної статті відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування. Пункт 4 цієї Постанови передбачає, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна адресна допомога, але даною Постановою не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування відшкодовувати витрати по сплаті вказаних послуг.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку у відповідача відшкодовувати органам пенсійного фонду витрати на виплату державної адресної допомоги та інших виплат, які вимагає позивач.
Також суд зазначає, що зазначений Порядок № 5-4/4 передбачає здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
З огляду на вказане, суд вважає, що сторони в справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні, в т.ч. шляхом пред'явлення позову про вчинення певних дій чи стягнення коштів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Ст. 12 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», встановлює право звернення до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, в тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечити захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Положення ч. 4 ст. 8 КАС України забороняють відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, позивач (у даному випадку орган Пенсійного фонду) може звертатись з вимогою про зобов'язання вчинити певні дії.
Однак, слід зазначити, що згаданий Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин між сторонами, що виникли в даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів щомісячної звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору на централізованому рівні. На думку суду, у випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та прийняття до заліку витрат на виплату пенсій, вимоги про відшкодування таких сум вирішується в судовому порядку в судах адміністративної юстиції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання вчинити дії по включенню в акт помісячної звірки понесених витрат.
Аналогічні правові позиції з цього приводу викладено в постановах Верховного суду України від 06.06.2011 р. в справі № 21-57а11, від 20.06.2011 р. в справі № 21-76а11 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2011 р. в справі № К-35226/10.
При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу (ч. 2. ст. 161 КАС України).
Так, у постанові Верховного суду України від 06.06.2011 р. в справі № 21-57а11 зазначено, що зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права (зобов'язання включення в акт звірки) є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат, а тому в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 160 - 167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 24 грудня 2012 р.
Суддя В.К. Левицький