Справа № Провадження №22-ц-6501/12 22-ц/1090/9218/12 Головуючий у І інстанціїЗакаблук О.В.
Категорія43Доповідач у 2 інстанції Савченко
24.12.2012
Іменем України
20 грудня 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Іванової І.В., Даценко Л.М.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що за договором купівлі-продажу від 27 липня 2005 року він придбав на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира придбана в період, коли він перебував у шлюбі з відповідачкою. Вказував, що 11 листопада 2010 року вони розірвали шлюб, отримавши свідоцтво про розлучення. Посилався, що їх шлюбні відносини були фактично припинені із грудня 2007 року. Саме з цього часу він не спілкувався із відповідачкою і не має жодної інформації про її місце проживання. Зазначав, що він не може в повній мірі реалізувати повноваження власника щодо володіння, користування і розпорядження квартирою, бо там зареєстрована відповідачка. Він робив спробу вирішити питання з відповідачкою про зняття з реєстрації, проте остання уникає зустрічей. Вважає, що згідно статей 71, 72 ЖК України у зв'язку із відсутністю понад 6 місяців без поважних причин, відповідачка втратила право користування жилим приміщенням квартири. Просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації в квартирі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання відповідачки ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд обгрунтовував свої висновки тим, що спірна квартира придбана сторонами в період шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності, а отже відповідачка є співвласником квартири, а не особою, якій належить лише право користування жилим приміщенням, а відтак відповідачка як співвласник не може бути позбавлена права користування майном, яке належить їй на праві власності, а отже позов не підлягає до задоволення.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до положень статей 71,72 ЖК України наймач житла чи член його сім'ї можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності в жилому приміщенні в строк понад шість місяців без поважних причин.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого неповнолітніх дітей не мають. 11 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.20).
Також судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2005 року позивач придбав на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1 (а.с.22). У вказаній квартирі зареєстровані позивач, відповідачка та син ОСОБА_4 (а.с.24).
За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що відповідачка не є наймачем чи членом сім'ї власника квартири, а є співвласником квартири, як один із подружжя, і не може бути позбавлена права користування як співвласник, якому таке право належить на підставі закону (ст.60 СК України).
Доводи апеляційної скарги про наявність передбачених ст.ст.71,72 ЖК України підстав для визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку із її відсутністю в квартирі понад 6 місяців без поважних причин не грунтуються на законі. Вказані норми регулюють питання визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду. Спірна квартира є приватною власністю, а отже дані норми на правовідносини у приватному житлі не поширюються.
Доводи апелянта, що заявляючи вимоги про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, він не має на меті позбавлення її права власності, а лише визнання її такою, що втратила право користування житлом, безпідставні. Як вище вказувалося виключно власнику належать право володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права, що виразилося у незастосуванні до спірних відносин ст.405 ЦК України необгрунтовані, поскільки вказана норма врегульовує правовідносини між власником житла та членами його сім'ї, які не є власниками житла. Як вище вказувалося відповідачка є співвласником квартири і дана норма на неї не поширюється.
Твердження апелянта про те, що лише він є власником спірної квартири, бо договір купівлі-продажу оформлений на його ім'я, суперечать ст.60 СК України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності вне залежності від того на ім'я якого з подружжя воно оформлене.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________