Справа № Провадження №22-ц-6298/12 22-ц/1090/8874/12 Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.
Категорія29Доповідач у 2 інстанціїКулішенко Ю.М.
21.12.2012
Іменем України
12 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Лащенка В.Д.,
суддів: Кулішенка Ю.М., Корзаченко І.Ф.,
при секретарі : Цицюрському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, який мотивував тим, що постановою Бориспільського міськрайонного суду від 28.01.2011 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Автомобіль, яким керував відповідач ОСОБА_4 належить його дружині ОСОБА_5
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження ПП «Автоекспрес»вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 34 252,95 грн., ці витрати йому частково відшкодовано за рахунок страхової компанії в розмірі 15240,06 грн., невідшкодована частина матеріальних збитків становить 19012,89 грн.
Враховуючи глибину та тривалість моральних та фізичних страждань, пережитих ним внаслідок неправомірних дій відповідача, він оцінив спричинену відповідачем моральну шкоду сумою в 10000.00 грн.
Просив суд стягнути на його користь з відповідачів суму завданої матеріальної, а також моральної шкоди, витрати на товарознавче дослідження 750,00 грн., витрати на юридичну допомогу та на державне мито.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними та необґрунтованими.
Такі висновки суперечать фактичним обставинам справи і є помилковими.
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2011 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Саме ОСОБА_4 30.12.2010р. о 16-00 год. керуючи транспортним засобом «Chery Tiggo»в м.Бориспіль на перехресті вулиць Шевченка-Нова-2, під час руху, будучи неуважним, не врахувавши дорожню обстановку, при повороті ліворуч не надав перевагу «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з ним. Після зіткнення транспортний засіб відкинуло на інший транспортний засіб «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Доведеність вини ОСОБА_4 сумнівів не визиває (а.с.12-15).
Судом першої інстанції встановлено, та не оспорюється сторонами, що власником транспортного засобу Tiggo»є дружина ОСОБА_4- ОСОБА_5
Остання передала автомобіль Tiggo» для керування ОСОБА_4
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Отже, це передбачене й гарантоване законом право власника (фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади) здійснювати володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна на свій розсуд.
ОСОБА_4 вправі був розпоряджатися і користуватися автомобілем Tiggo»як спільним майном подружжя. Він же несе відповідальність як володілець.
Саме ОСОБА_4 вчинив ДТП і з його вини завдана шкода позивачу. Факт пошкодження майна позивача підтверджений матеріалами адміністративної справи, а розмір встановлено висновком авто товарознавчого дослідження.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зазначена стаття містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення.
В матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення, довідка ДАІ, судові постанови та звіт авто товарознавчого дослідження. Матеріальні вимоги позивача по даній справі є доведеними та обґрунтованими. Шкода завдана одній особі з вини іншої відшкодовується винною особою.
Оцінивши докази в сукупності колегія вважає, що позов ОСОБА_3 відносно того, що діями ОСОБА_4 йому завдана матеріальна шкода в сумі 19012 гривень знайшов своє підтвердження. Цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Судом першої інстанції допущені порушення закону щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи, правової оцінки доказів.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є достатньою підставою для скасування судового рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову судом першої інстанції в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди -то вони не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно до положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння того, хто її спричинив, причинність зв'язку між шкодою та противоправними діями винного.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач не надав доказів на обґрунтування заподіяної йому моральної шкоди і не довів ті обставини на які посилався обґрунтовуючи позов.
На підставі викладеного у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди скасувати. Ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 19012 (дев'ятнадцять тисяч дванадцять) гривень 89 копійок, витрати на товарознавче дослідження в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) гривень, витрати на державне мито в сумі 198 (сто дев'яносто вісім) гривень 63 копійки, а всього 19961 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) гривня 52 копійки.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :