ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-8/14798-2012 20.12.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»
До Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»
Про стягнення 10849,12 грн. в порядку регресу
Суддя К.В. Полякова
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 10849,12 грн. в порядку регресу.
Позов обґрунтований тим, що позивач, виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2012 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.11.2012 року.
06.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем надано додаткові документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі (а. с. 34-36).
Відповідач 08.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(а. с. 37), додатково надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що вина водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду не визнана рішенням суду (а. с. 38-39) та копію полісу № ВС/3549307 (а. с. 41).
Під час судового засідання 08.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. У зв'язку із необхідністю виклику відповідача до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 22.11.2012, про що виніс відповідну ухвалу.
22.11.2012 позивач подав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяву про відкладення розгляду справи та додатково просив суд витребувати матеріали у Шевченківського районного суду міста Києва про притягнення до адміністративної відповідальності Грушу Є.А. (а. с. 49-50).
Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні 22.11.2012, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів та враховуючи заяву позивача, суд відклав розгляд справи на 20.12.2012, про що виніс відповідну ухвалу.
10.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшли копії матеріалів про притягнення Груши Є.А. до адміністративної відповідальності із Шевченківського районного суду міста Києва (а. с. 56-78).
До судового засідання 20.12.2012 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи (а. с. 54,55).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
25.08.2009 між Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та Мельничук Василем Васильовичем укладено Договор №7394650 страхування транспортного засобу, за умовами якого транспортний засіб марки «Suzuki Swift» державний номер АА 6073 ІК, застрахований від ризиків.
07 вересня 2009 року Груша Є. А. приблизно о 17 год. 15 хв. рухаючись по вул. Нижньоюрівська, м. Києва, керуючи автомобілем марки ГАЗ державний номер АА 6216 ВА, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Suzuki Swift» державний номер АА 6073 ІК.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 09.09.2009 року ДТП сталася внаслідок порушення водієм Груша Є. А. п.п. 13.1 ПДР.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Suzuki Swift» державний номер АА 6073 ІК, яким керувала Мельничук А. М. була заподіяна матеріальна шкода.
Відповідно до Висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження, №20С/09 від 14.09.2009, вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу марки «Suzuki Swift», державний номер АА 6073 ІК, становить 2975,00 гривні.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, виплата страхового відшкодування становить 11038,52 грн.
На підставі Договору страхування та заяви Мельничук В. В. було проведено виплату суми страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 601 від 20.10.2009, № 609 від 19.10.2009 та № 4075 від 22.10.2009р. на суму 10849,12 грн.
Як вже зазначалося вище, шкода була заподіяна за виною громадянина Груши Євгена Анатолійовича, який на момент вчинення ДТП був страхувальником ПАТ «СК «Українська страхова група».
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, статей 9, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу в межах лімітів лежить на страховику, тобто в даному випадку на ПАТ «СК «Українська страхова група».
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку
поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2) Наявність шкоди.
3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4) Вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Аналогічна позиція містить в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005 (судова колегія з цивільних справ).
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Конституція України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості (ст. 62): "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опесередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адмістративні правопорушеня має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме Постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2009, провадження по справі про притягнення Груши Євгена Анатолійовича до адміністративної відповідальності по ст.. 124 КпАП України закрито (а. с. 77), у зв'язку із достовірних даних на підтвердження обставин про порушення Грушею Є.А. Правил дорожнього руху.
Тобто, судом не встановлено причинний зв'язок дій саме водія Груши Є.А із завданням шкоди власнику автомобіля «Suzuki Swift» державний номер АА 6073 ІК.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність вини особи (Груши Євгена Анатолійовича), що є страхувальником Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», та причинний зв"язок між діями Груши Є.А. та завданням шкоди власнику транспортного засобу марки «Suzuki Swift» державний номер АА 6073 ІК, у зв"язку із чим, у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія АСКА» відсутні підстави, щодо вимоги стягнення страхового відшкодування розміром 10849,12 грн. у порядку регресу.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його повний текст у судовому засіданні 20.12.2012 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова