Провадження № 22-ц/490/10815/12 Справа № 0438/2243/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Слоквенко Г.П. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
05 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.
при секретарі Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_2 звернувся із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт роботи ОСОБА_2 в Солонянському районному об'єднанні «Сільгоспхімія»з 24 березня 1986 року по 12 травня 1991 року на посаді тракториста-машиніста, занятого у виробництві сільськогосподарської продукції.
Не погоджуючись з рішенням суду УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Прийнявши до свого провадження заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що він з 24 березня 1986 року по 12 травня 1991 року працював у Солонянському районному об'єднанні «Сільгоспхімія»на посаді тракториста-машиніста, занятого у виробництві сільськогосподарської продукції, та ухваливши рішення на користь заявника, суд першої інстанції неправильно застосував положення розділу IV ЦПК України.
При розгляді заяви суд посилався на ст.256 ЦПК України, оскільки п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Проте, зі змісту частини 1 статті 256 ЦПК України вбачається, що судом не розглядаються справи про встановлення фактів щодо наявності у особи певного трудового стажу або знаходження на конкретних посадах чи у будь-яких трудових відносинах з роботодавцем.
Виходячи з того, що у статті 256 ЦПК наведений невичерпний перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку, слід зазначити, що відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»у такому порядку розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
А як вбачається з матеріалів справи, встановлення факту роботи ОСОБА_2 в Солонянському районному об'єднанні «Сільгоспхімія»пов»язано з наступним вирішенням спору про право на отримання пільгової пенсії.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»територіальним органам Пенсійного фонду України надано право та покладено обов'язок по обчисленню стажу для призначення пенсії, нарахування пенсій.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згаданий Порядок передбачає можливість встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж (п.26), якщо зазначені в ньому прізвище, ім'я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється лише шляхом витребування уточнюючих довідок з підприємств і організацій або на підставі показань свідків (пункти 1, 2, 20 названого Порядку).
Статтею 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
У разі виникнення будь-яких суперечностей стосовно визначення стажу роботи, зацікавлена особа може витребувати довідку, форма і зміст якої передбачено ст.49 КЗпП України або уточнюючу довідку відповідно до п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Статтею 104 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що рішення про відмову в призначенні пенсії може бути оскаржено до суду, а відповідно до ст.ст.2, 17 КАС України рішення органів Пенсійного Фонду оскаржуються в порядку адміністративного судочинства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник після отримання відмови Пенсійного Фонду у зарахуванні періоду стажу роботи з 24 березня 1986 року по 12 травня 1991 року до пільгового стажу не оскаржив в установленому законом порядку це рішення, а звернувся до суду із заявою про встановлення факту, проте, встановлення такого факту не передбачено законом.
Відповідно до роз'яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Таким чином, заявник, подавши відповідно до ст.80 Закону України «Про пенсійне забезпечення»заяву про призначення пенсії та отримавши рішення комісії про відмову в такому призначенні, в разі незгоди з рішенням цього органу, на підставі ст.104 цього Закону, положень Кодексу адміністративного судочинства України та ч.2 ст.124 Конституції України може звернутися за захистом свого права до суду, але не із заявою про встановлення факту певного періоду роботи, а з адміністративним позовом про скасування або визнання не чинним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвали про скасування рішення суду і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст.. ст.. ч. 1 ст. 218, 256, 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області- задовольнити частково.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року -скасувати.
Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення -залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді