06 грудня 2012 р.Справа № 2а-1291/12/2070
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1291/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак»
до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ТОВ «Уніпак», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби від 26.01.12 р. № 0011012340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 925263,5 грн. та № 0011002340 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 877090,0 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.12 р. по справі № 2а-1291/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.
Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.12 р. по справі № 2а-1291/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 2871/234/31977279 від 19.12.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.09.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 ПК України, що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 816678,0 грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 7.2.1, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на 592308,0 грн.
Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Брокер-класік», стосовно якого відповідачем по даній справі була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність об'єктів оподаткування (акт № 2584/234/35971265 від 15.11.11 р.); ТОВ «Тандерон»та ПП «Співдружність-Кентавр», стосовно яких з даних бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлена розбіжність показників ТОВ «Уніпак»з ТОВ «Тандерон»та ПП «Співдружність-Кентавр»(звіти підприємства «не визнані як податкова звітність»); ПП «Сапсан», стосовно якого була виявлена розбіжностей з ТОВ «Уніпак»у базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (звіти підприємства не визнані як податкова звітність) та встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій (акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 3762/2305/31092608 від 19.08.11 р.; ТОВ фірма «Ліон», стосовно якого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова актом № 2843/23-212/30590155 від 31.08.11 р. була встановлена нікчемність правочинів та відсутність об'єктів оподаткування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з переліченими контрагентами договори: з ТОВ «Брокер-класік»договір підряду № 070601 від 07.06.10 р., предметом якого виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та друкарського обладнання (розборки та обрезинування валів), яке є власністю ТОВ «Уніпак», вартістю 96540,0 грн. (в т.ч. ПДВ 16090 грн.); ТОВ «Тандерон»договір підряду № б/н від 17.11.09 р., предметом якого є технічне обслуговування поліграфічного обладнання (обрезинування валів, покриття валів полімерним матеріалом, розборка валів, технічне обслуговування інвентора, механізмів приводу пресів, муфти зчеплення тощо) вартістю 876495,88 грн.; ПП «Співдружність-Кентавр»договір підряду від 05.03.10 р., предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та друкарського обладнання, вартістю 1111743,6 грн.; ПП «Сапсан»договір підряду № б/н від 10.01.11 р., предметом якого є роботи з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та друкарського обладнання вартістю 547500,0 грн.; ТОВ «Ліон»договір підряду № б/н від 01.02.11 р., предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та друкарського обладнання вартістю 696750,0 грн.; ТОВ «Трубопласт Україна»договір підряду № б/н від 04.04.11 р., предметом якого є роботи з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного та друкарського обладнання (роботи з гумування валів, покриття валів полімерними матеріалами) вартістю 224820,0 грн.
На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надані акти приймання-передачі робіт. Про проведення оплати за виконані роботи свідчать копії платіжних доручень, залучених до матеріалів справи. Формування податкового кредиту здійснювалося на підставі належним чином оформленими податковими накладними. Перелік вказаних документів наведений в судовому рішенні і їх наявність у позивача на час проведення перевірки відповідач не заперечував ні в суді першої інстанції, ні в подальшому.
Крім того, судом першої інстанції було з'ясовано, що основними видами діяльності підприємства позивача є виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари (21.21.0), виробництво готових для використання бетонних сумішей (26.63.0), інша поліграфічна діяльність (22.22.0), виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (21.22.0), на балансі підприємства рахуються основні засоби первісною вартістю 7163400,0 грн., у складі яких є поліграфічне обладнання: печатні машини, преси, обладнання для тиснення, нарізання паперу, копіювання тощо. А тому судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що роботи по технічному обслуговуванню поліграфічного обладнання, які були предметом вище перелічених договорів, відносяться безпосередньо до господарської діяльності позивача.
Також суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства були зроблені у відсутності документів первинного бухгалтерського обліку у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами. Тоді як відповідно приписам абз. 3 п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі якщо документи, зазначені в абз. 1 цього пункту, були вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, в т. ч. розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Але відповідачем терміни перевірки ТОВ «Уніпак»не переносились, що свідчить про передчасність висновків відповідача.
В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.2.6, п. 7.2.1, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, вказав на те, що контрагенти позивача на час укладання та виконання договорів були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус зареєстрованих платників ПДВ, що не спростовано відповідачем по справі, податкові накладні, що були використані при формуванні податкового кредиту за відповідні звітні періоди, не мають недоліків, які згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної. Також були належним чином оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про відповідність їх приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Висновки відповідача про порушення позивачем п.146.12 ст.146 ПК України пов'язані також з тим, що на думку перевіряючих, підприємством були завищені витрати на ремонт та поліпшення основних засобів у 2 кварталі 2011 р. на суму 348000,0 грн.
Зважаючи на те, що відповідно приписам ст. 195 КАС України колегія суддів переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а в поданій відповідачем апеляційній скарзі по даній справі не наведені обґрунтування незгоди з судовим рішення в цій частині, колегія суддів не досліджує мотиви та підстави задоволення позову в цій частині і по вказаним операціям.
Судом першої інстанції були прийнятий як належний та допустимий доказ висновок судової економічної експертизи № 5802 від 15.08.12 р., який підтвердив правильність відображення позивачем в документах аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку операцій з вище вказаними контрагентами і на підставі наявних в матеріалах даної справи первинних документів.
В постанові суду першої інстанції зазначив безпідставність посилання відповідачем в акті перевірки на наявність критеріїв діяльності контрагентів позивача, які унеможливлюють підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, з посиланням на акти перевірок таких контрагентів, оскільки в силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків, не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного та з огляду на реальний характер операцій, за наслідком виконання яких позивачем був сформований податковий кредит та витрати, порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі, неподання звітності тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.
Відповідно п.180.1 ст.180 ПК України платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом, і відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку. Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Крім того, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідачем в акті перевірки не наведені докази неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик робіт, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ, та до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.
Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.12 р. по справі № 2а-1291/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1291/12/2070 -залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1291/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак»до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська
Судді (підпис) Ю.М. Філатов
(підпис) Л.В. Тацій