04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5689/12
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Синтекс»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-1870/5689/12
за позовом Приватного підприємства «Синтекс»
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ПП «Синтекс», звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби № 0003501502/19052 від 30.05.12 р. про донарахування податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 83484,77 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 29494,37 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/5689/12 у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р по справі № 2а-1870/5689/12 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.
Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1037/152/21120518 від 24.05.2012 р. (а.с.10-11) документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень-грудень 2011 р., в якому, зокрема, зроблений висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ правомірно збільшено суму грошового зобов'язання, оскільки в договорах на оренду земельних ділянок вказаний менший, ніж встановлений спеціальним законодавством, мінімальний розмір орендної плати.
При проведенні перевірки було з'ясовано, що позивач в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 р. № 208304 від 22.11.11 р. визначив платежі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на перехресті вул. Леваневського -просп. Шевченка; в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Черепіна, 15; в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по просп. Курському, 81; в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на перехресті вул. Харківської -вул. П. Комуни.
Таким чином позивач не ставить під сумнів ту обставину, що він повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, але відповідач вважає, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.
Факт отримання зазначеної земельної ділянки у користування позивачем підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.11.11 р. (а.с.22), .
Суд першої інстанції зазначив, що в періоді з січня 2011 р. діє ПК України, процитувавши при цьому зміст п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 2, ч. 1 ст. 7, ст. 23 Закону України «Про плату за землю», ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 14.1.136, п. 14.1.147 ст. 14, п. 9.1.10 ст. 9, п. 287.1, п. 287.3 ст. 287, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.5.1, п. 288.7 ст. 288 ПК України, які свідчить про те, що статус загальнодержавного податку для орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності був визначений як нормативно-правовими актами, що діяли до 01.01.11 р., так і зберігся після вказаної дати та був закріплений у ПК України.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. В п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). В ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»в редакції, яка діяла до 01.01.08 р., передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, п. 8.4 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (набрали чинності з 01.01.08 р.), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Зміни, внесені п. 8.4 розділу II вказаного Закону, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»знову викладена у редакції, яка передбачає аналогічний мінімальний розмір орендної плати, -трикратний розмір земельного податку. Відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 04.06.08 р., та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.
За таких підстав розмір річної орендної плати за землю для земель несільськогосподарського призначення з травня по грудень 2011 р. встановлений Законом України «Про плату за землю»на рівні трикратного розміру земельного податку.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»у період, що перевірявся, здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності по договорам оренди земельної ділянки в розмірі 1%, 2% від грошової оцінки землі, замість встановлених законом 3% від грошової оцінки, а висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю на 112979,14 грн. є обґрунтованим, а тому прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення є законним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.
Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/5689/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Синтекс»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/5689/12 -залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.12 р. по справі № 2а-1870/5689/12 за позовом Приватного підприємства «Синтекс»до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська
Судді (підпис) Ю.М. Філатов
(підпис) Л.В. Тацій