07 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5292/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/5292/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламантин ФТГ"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламантин ФТГ", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби від 29 травня 2012 року № 0004201503/19578.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламантин ФТГ" до Державної податкової інспекції в місті Сумах про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сумах № 0004201503/19578 від 29 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ламантин ФТГ" по податку на додану вартість в загальній сумі 74356 (сімдесят чотири тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 25 коп., із них 59484 грн. за основним платежем і 14971 грн. 25 коп. штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ламантин ФТГ" з питання формування податкового кредиту за період серпень, вересень 2010 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 885/15-319/36067452 від 15.05.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3. п.п.7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7, п. 10.2. ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0004201503/19578 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 74356,25 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт протиправної діяльності ТОВ "Ламантин ФТГ" при формуванні податкового кредиту, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Аналогічні вимоги містилися і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).
Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в серпні 2010 р. ТОВ "Ламантин ФТГ" придбав товар у ПП "Амаріс Лоджик" на загальну суму 192 773,10 грн., в тому числі сума ПДВ 32128,85 грн., що підтверджується копіями податкових накладних (а.с.27-29).
Також, у вересні 2010 року ТОВ "Ламантин ФТГ" придбав товар у ПП "Амаріс Лоджик" на загальну суму 164 137,30 грн., в тому числі сума ПДВ 27356,22 грн. відповідно до податкових накладних (а.с. 30-33).
Податок на додану вартість по операціям з отримання товару від ПП "Амаріс Лоджик" підтверджується реєстром отриманих податкових накладних (а.с.34-35).
Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними (а.с.36-42).
З письмових пояснень представника позивача вбачається, що придбання товарів відбувалось на підставі виставлених ПП "Амаріс Лоджик" рахунків-фактур.
Вищезазначені первинні документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні містять детальний опис придбаного товару, а тому підприємство позивача без укладання окремого письмового договору, на підставі вищезазначених документів, здійснило операцію з придбання товарів (вентилі, технічні пластини, заготовки кілець із карбіда кремнію тощо) для їх наступної реалізації.
Товар, придбаний у ПП "Амаріс Лоджик", застосовувався в якості комплектуючих для виготовлення промислових виробів.
Оплата за придбані товари здійснювалася директором ТОВ "Ламантин ФТГ" Буряком А.А., що підтверджується авансовими звітами та прибутковими касовими ордерами (а.с.113-134), а частково коштами, які були перераховані з поточного рахунку корпоративної картки позивача на картковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками з банку (а.с.153-170).
Згідно товарно - транспортних накладних (а.с.87-90) вбачається, що товар фактично був відправлений замовнику на його адресу, доставка замовлених товарно - матеріальних цінностей здійснювалася за допомогою послуг ТОВ "Нова пошта".
Зберігання вказаних ТМЦ здійснювалось у орендованому позивачем приміщенні на підставі договору № 1 про оренду та зберігання майна від 03.11.2008 р. та підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 23-24).
Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахункам, придбаний позивачем товар оприбуткований на склад і в подальшому реалізовувався покупцям, що підтверджується копіями податкових та видаткових накладних.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.
Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Ламантин ФТГ". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Ламантин ФТГ" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП "Амаріс Лоджик", взаємопов'язаності позивача та ПП "Амаріс Лоджик", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.
Взаємовідносини позивача з ПП "Амаріс Лоджик" мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.
Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
До суду не надано доказів оспорювання сторонами в судовому порядку вищевказаного правочину та доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Амаріс Лоджик" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Неподання декларацій, несплата контрагентом позивача податку до бюджету та відсутність контрагента за місцезнаходження у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.
Щодо посилання податкового органу на відсутність під час перевірки де-яких документів колегія суддів зазначає, що вказані документи, а саме: договір №1 від 03.11.2008 р., акти надання послуг зберігання та оренди, договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.11.2008 р., додаток К 1/1 до декларації з податку на прибуток, реєстр виданих податкових накладних, видані податкові накладні, видаткові накладні та довіреності покупців, зазначені в акті як відсутні, були надані підприємством відповідачу, що підтверджується листом від 21.05.2012р. (а.с.21). Вказані документи також містяться в матеріалах справи.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3. п.п.7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7, п. 10.2. ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
Таким чином, відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.
У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/5292/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.