Справа № 1570/5594/2012
18 грудня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
секретаря Шкроби А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України при Одеському військовому комісаріаті про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України при Одеському військовому комісаріаті (далі Комісія), в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відмову у визнанні його учасником бойових дій та зобов'язати визнати його учасником бойових дій.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач згідно протоколу №1 від 01.02.2012 року відмовив йому у наданні статусу учасника бойових дій, проте таке рішення є незаконним, оскільки він у період з 30 червня 1962 р. по 05 березня 1963 р. за рішенням Уряду колишнього СРСР проходив службу в якості військовослужбовця Радянської армії на посаді начальника зміни 512 окремого дивізіону з 09.07.1962 р.-1093 окремий дивізіон - військова частина польова пошта 28565, приймав участь у військово-стратегічній операції "Анадир" у період Карибської кризи на території Республіки Куба, де в період з липня 1962 р. по листопад 1963 р. велися бойові дії, що підтверджується архівною довідкою центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 16 листопада 2011 р. № 4/115720.
Згідно переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ії соціального захисту" на о. Куба у період з липня 1962 р. по листопад 1963 р. проходили бойові дії, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засідання підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача вважав позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення Комісії, яке було зафіксовано у книзі обліку протоколів засідань даної комісії, протокол № 1 від 01.02.2012 року, та яким відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, прийнято на підставі чинного законодавства України. Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Тобто, згідно зазначеного учасниками бойових дій є лише, особи які безпосередньо приймали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, під час перебування у відрядженні або проходженні військової служби в державах, де в цей період велися бойові дії. Довідка ЦАМО РФ № 4/115720 від 16.11.2011 року лише підтверджує проходження військової служби ОСОБА_1 в період починаючи з 30.07.1962 року по 05.03.1963 року на о. Куба у складі 512-го окремого дивізіону зв'язку, який приймав участь у військово-стратегічній операції «Анадир»в період карибської кризи. Однак вказаний документ не є належним доказом участі ОСОБА_1 в бойових діях або їх забезпеченні.
Представник відповідача також зазначив, що згідно даних наявних у військовому комісаріаті лише одному військовослужбовцю, який проходив військову службу на о. Кубі у військових частинах під час військово-стратегічної операції «Анадир»в період карибської кризи, наданий статус учасника бойових дій, який дійсно згідно документів виконував бойові завдання та нагороджений орденом «Червоної Зірки».
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, суд встановив, що позивач у період з 30 червня 1962 р. по 05 березня 1963 р. проходив військову службу в якості військовослужбовця Радянської армії у складі 512 окремого дивізіону на території Республіки Куба під час проведення військово-стратегічної операції "Анадир" у період Карибської кризи. Зазначені обставини підтверджені архівною довідкою Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації № 4/115720 від 16.11.2011 року (а.с.13) та не оспорюються сторонами.
ОСОБА_1, посилаючись на вказану довідку, а також на наявність о.Куба у період з липня 1962 р. по листопад 1963 р. в переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звернувся до Комісії з заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій (а.с.14) .
Згідно до п. 7 Положення про комісії, яке затверджено Наказом Міністра оборони України № 158 від 08.04.2009 року (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) на Комісію покладено обов'язок вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах.
Рішенням Комісії згідно протоколу № 1 від 01.02.2012 року відмовлено ОСОБА_1 у встановленні йому статусу учасника бойових дій. Про прийняте рішення позивач був повідомлений (а.с.15, 22).
Суд вважає, що рішення комісії ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 пункту 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються - учасники бойових дій на території інших країн -військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року № 16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 зазначеного Закону учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. N 63 та від 5 серпня 1994 р. N 530.
Таким чином, згідно вказаного законодавства для визнання особи учасником бойових дій необхідно наявність двох умов. Така особа проходила службу, працювала чи перебувала у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії. Перелік таких держав та період затверджений постановою КМ України. Крім того, така особа безпосередньо брала участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Судом достовірно встановлено, що позивач у період з 30 червня 1962 р. по 05 березня 1963 р. проходив військову службу на території Республіки Куба під час проведення військово-стратегічної операції "Анадир" у період Карибської кризи, тобто в період та у державі, яка міститься в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63.
Проте в наданих документах не міститься жодних даних про безпосередню участь позивача у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
Правомірність прийнятого відповідачем рішення підтверджується також наступним.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Судом встановлено, що посилаючись на ті самі обставини, ОСОБА_1 звертався з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій в порядку діючому на той час. Рішенням комісії Центрального районного військового комісаріату міста Одеси, затвердженого обласним військовим комісаріатом 30.03.1998 року, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку. Рішенням Жовтневого районного суду міста Одеси від 25.06.1999 року, яке залишено без змін ухвалою судовою колегією у цивільних справах Одеського обласного суду від 17.08.1999 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В рішенні суду від 25.06.1999 року зазначено, що згідно довідок архіву МО РФ особистий склад військової частини, в якій з 30.06.1962 року по 05.03.1963 року проходив службу ОСОБА_1, брав участь у наданні інтернаціональної допомоги на території о. Куба, але бойових дій не вів. Заявник не надав доказів його безпосередньої участі у бойових діях при проходженні служби в зазначений період (а.с.92-97).
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій у Збройних силах України при Одеському військовому комісаріаті про визнання незаконним та скасування рішення (протокол №1 від 01.02.2012 року) про відмову у визнанні учасником бойових дій, про зобов'язання визнати учасником бойових дій.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167 КАС України.
Суддя Катаєва Е.В.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову
19 грудня 2012 року
.