73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"04" грудня 2012 р. Справа № 2-а-4390/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшкова В.М.,
при секретарі: Кальченко-Буланова М.С.,
за участю:
представника позивача - Польської А.О.
представника відповідача - Сеніної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нова Каховка Херсонської області про стягнення заборгованості,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області (надалі - позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нова Каховка Херсонської області (надалі - відповідач), у якому просить:
- стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Нова Каховка витрати по актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, наступним громадянам, які отримали травми на території країн СНД в сумі 13 082,58 грн. з травня 2012 року по серпень 2012 року на користь управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка;
- стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Нова Каховка витрати, пов'язані з виплатою щомісячної державної адресної допомоги особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 152 913,86 грн. з травня 2012 року по серпень 2012 року на користь управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка;
- стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Нова Каховка допомогу на поховання особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 1 689,24 грн. з травня 2012 року по серпень 2012 року на користь управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка щомісячно надавало відділенню виконавчої дирекції ФССНВ міста Нова Каховка акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника з вказаних підстав.
Однак, відповідач не відшкодував управлінню Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка 167 685,68 грн. витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з травня 2012 року по серпень 2012 року.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала по суті позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд встановив наступне.
Стосовно вимог у частині стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам, які отримали травми на території держав СНД, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до п. 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Спір виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсій громадянам, нещасний випадок з якими стався за межами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.
Згідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.
Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав - учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.
Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав - учасниць Угоди.
Судом встановлено, що відділення виконавчої дирекції ФССНВ міста Нова Каховка повинно відшкодувати УПФУ у м. Нова Каховка тільки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам, які отримали травми на території держав СНД з травня 2012 року по серпень 2012 року у сумі 2 404,76 грн. Оскільки, залишок суми у розмірі 10 677,82 грн. це витрати, нараховані та виплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян".
Стосовно вимог у частині стягнення витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265 (надалі - Постанова № 265), що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пунктом 1 постанови № 198 Кабінет Міністрів України з 01 квітня 2009 року встановлено підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 01 липня - до 14,2 гривні, а з 01 жовтня - до 28,4 гривні.
За змістом пункту 4 Постанови № 265 та пункту 2 Постанови № 198 виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Частинами 3 ст. 30 та ч. 8 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.
Таким чином, аналіз положень постанов Кабінету Міністрів України № 265 та № 198, якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги та виплату підвищення до пенсії, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги за період з травня 2012 року по серпень 2012 року у сумі 152 913,86 грн.
Також, суд не вбачає підстав задовольняти вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у сумі 10 677,82 грн., оскільки ця сума нарахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 265.
Стосовно вимог в частині стягнення витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 1 689,24 грн. суд виходить з такого.
Згідно частини 8 статті 34 цього Закону, абзацу 2 частині 9 статті 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон України №1105) у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону України № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав доказів наявності причинного зв'язку смерті осіб, рідним яких виплачено вказану допомогу з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою допомоги на поховання
Керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Нова Каховка Херсонської області (код ЄДРПОУ 241103977) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка Херсонської області (код ЄДРОУ 21294951) витрати по пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, громадянам, які отримали травми на території країн СНД в сумі 2 404,76 грн. (дві тисячі чотириста чотири грн. 76 коп.) з травня 2012 року по серпень 2012 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 грудня 2012 р.
Суддя Горшков В.М.
кат. 10.2