04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" грудня 2012 р. Справа №35/1-1-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Шипка В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2012 року у справі № 35/1-1-Б (суддя Головатюк Л.Д.)
За заявою Донецької регіональної компанії по постачанню металопродукції
до відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат»
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.04.1997 року порушено провадження по справі № 35/1-1-б про банкрутство ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Донецької області від 03.01.2002 року по справі № 35/1-1-б затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2002 року по справі № 35/1-1-б відкрита процедура санації ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».
До господарського суду Донецької області 12.05.2004 року надійшла скарга Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»( далі за текстом ДП НАЕК «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на дії керуючого санацією боржника, у зв'язку з відмовою у включенні поточних кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» в сумі 23 603 452,53 грн.
В подальшому справу про банкрутство ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» було передано до розгляду господарському суду міста Києва.
До господарського суду міста Києва 29.08.2011 року надійшла заява ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» про визнання грошових вимог до боржника в сумі 23 603 452,53 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2012 року у даній справі відмовлено ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (ідентифікаційний код 19355964) у задоволенні скарги про невключення поточних кредиторських вимог на суму 23 603 452,53 грн. до реєстру кредиторів та у задоволенні заяви про грошові вимоги до відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат».
Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (ідентифікаційний код 19355964) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.11.2012 року, в який просить скасувати цю ухвалу та зобов'язати керуючого санацією Астаніна Г.В. внести в реєстр кредиторів ДП НАЕК «Енергоатом» в особі в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (ідентифікаційний код 19355964)з сумою кредиторських вимог в розмірі 23 603 452,53 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 року первісну апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на ухвалу господарського суду м. Києва від 24.07.2012 року у справі № 35/1-1-б повернуто скаржнику без розгляду по суті на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів надіслання скарги ініціюючому кредитору - Донецькій регіональній компанії по постачанню металопродукції та керуючому санацією -Астаніну Г. В.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 у даній справі ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 у даній справі залишено без змін та зазначено, що скаржник повинен був направити копії апеляційної скарги всім представникам, що входять до складу комітету кредиторів: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ДП «Донецька залізниця», ВАТ «Донецькобленерго», ВАТ «Донецькобленерго», ДП УМГ «Донбастрансгаз», Макіївській ОДПІ, ВАТ «Макіївгаз».
21.11.2012 року скаржником повторно було надіслано до суду апеляційну скаргу, тобто практично через 4 місяці з дня винесення оскаржуваної ухвали.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пункт 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі за текстом -Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Під час подання первісної апеляційної скарги апелянт повинен був виконати передбачені чинним законодавством, у тому числі нормами ГПК України вимоги щодо надсилання іншим сторонам у справі копії апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Відповідно до ст. 1 Закону сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Після обрання зборами кредиторів комітету кредиторів, останній представляє у справі інтереси всіх кредиторів.
Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Апеляційний господарський суду постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подана, не знайде підстав для поновлення строку.
З урахуванням обставин справи, апелянт мав невідкладно усунути недоліки, які стали причиною повернення первісної апеляційної скарги, що мало б, крім іншого, враховуватись апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги.
Проте, зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2012 року у даній справі недоліки, апелянт усунув не відразу після одержання цієї постанови.
Так, зазначену постанову Вищого господарського суду України надіслано сторонам 01.11.2012 року. Скаржник ознайомився з матеріалами даної справи лише 14.11.2012 року, отримавши інформацію про місцезнаходження кредиторів, що обрані до складу комітету кредиторів, про що він зазначає у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Навіть з огляду на зазначене та, з урахуванням строків встановлених ГПК України щодо оскарження ухвали (5 днів), апелянт повинен був звернутись зі скаргою повторно негайно, невідкладно, принаймні у строк до 19.11.2012 року, однак з повторною скаргою скаржник звернувся до суду лише 21.11.2012 року.
Тобто, з 14.11.2012 року до 21.11.2012 року апелянт витратив дуже тривалий час для направлення копії апеляційної скарги відповідним кредиторам. Жодних обґрунтувань необхідності у витраченні такого тривалого часу на це апелянт не надав суду, хоча дотримання норм ГПК України є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу.
При цьому, апелянт, як кредитор у даній справі, мав можливість своєчасно, у межах строків, встановлених ГПК України, ознайомитись з матеріалами даної справи, отримати інформацію щодо місцезнаходження кредиторів, яким повинен був направити копії апеляційної скарги, виконавши вимоги чинного законодавства (ГПК України та Закону), ще при направлення до суду первісної апеляційної скарги. Доводи апелянта з цього приводу щодо неоднозначної судової практики відхиляються судової колегією із врахуванням того, що відповідні вимоги щодо направлення копії апеляційної скарги сторонам та що включає в себе поняття «сторони» у справах про банкрутство чітко визначені вищезазначеними нормами чинного законодавства (ГПК України та Закону). Тобто у апелянта існувала реальна можливість здійснити відповідні процесуальні дії у визначений нормами ст. 93 ГПК України строк.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Клопотання про визнання причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, що міститься в апеляційній скарзі, в даному випадку не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Крім того, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.
Так, недотримання апелянтом вимог ГПК України та Закону під час подання первісної апеляційної скарги та витрачення необґрунтовано тривалого строку на усунення недоліків, що стали причиною повернення первісної апеляційної скарги, враховано судовою колегією під час вирішення питання щодо відновлення пропущеного процесуального строку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 24.07.2012 у даній справі та правових підстав для задоволення клопотання скаржника про визнання причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження цієї ухвали поважними, тому судова колегія відхиляє вказане клопотання апелянта, враховуючи співмірність порушення та його наслідків.
Апелянт посилається на те, що за постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 року у даній справі має право повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, тому суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду. Так, дійсно ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення відповідних недоліків, що стали підставою для повернення первісної апеляційної скарги, апелянт не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, що ці вказівки Вищого господарського суду України є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи, тому суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду. Так, дійсно ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення відповідних обставин, (недоліків, що стали підставою для повернення первісної апеляційної скарги), апелянт має право повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою.
Проте, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку, або таке клопотання відхилено.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - ГПК України, нормами якого, зокрема, врегульовано порядок звернення до суду з апеляційними скаргами. Дотримання норм ГПК України є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу за таких обставин, судова колегія відхиляє вищенаведені доводи апелянта щодо обов'язку суду апеляційної інстанції прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду, оскільки судовою колегією відхиляється клопотання апелянта про поновлення строку, встановленого для її подання з підстав, зазначених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 43, 53, 86, 93, 95, 97 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський апеляційний господарський суд -
1. Відмовити Державному підприємству Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2012 у справі № 35/1-1-б.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» від 20.11.2012 на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2012 у справі № 35/1-1-б не приймати до розгляду та повернути скаржнику з доданими до неї документами.
3. Матеріали справи № 35/1-1-б повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Шипко В.В.