33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" грудня 2012 р. Справа № 21/5007/944/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2012 року у справі № 21/5007/944/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про визнання договору оренди розірваним та стягнення 20369,04 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 пред'явлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди від 29.09.2011 року розірваним, стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним платежам в загальній сумі 19789,03грн., з яких: 1500,00грн. орендної плати, 1334,26грн. плати за електроенергію, 3341,00грн. плати за водопостачання, 113,77грн. понесених витрат на проведення експертизи лічильника, а також 3% в сумі 97,39 грн. та пені в сумі 482,62грн..
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.10.2012 року (суддя Вельмакіна Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2999,99 грн. орендної плати 7,38 грн. 3% річних, 237,63грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. За наслідками розгляду спору суд встановив, що у зв'язку з відсутністю електроенергії та водопостачання в орендованому приміщенні не з вини орендаря, останній припинив його використовувати з 06.04.2012 року За вказаних обставин, виходячи з умов договору оренди та зі змісту ч.6 ст.762ЦК України, враховуючи строк дії договору, який на дату судового засідання припинив свою дію, та зважаючи на підтвердження сторонами того, що на дату судового засідання електропостачання та теплозабезпечення не відновлено, суд дійшов висновку, що орендну плату необхідно стягувати лише за час користування відповідачем орендованим приміщення, тобто, по 06 квітня 2012 року, й задовольнив в цій частині позов частково, стягнувши 2999,99 грн.. Щодо розірвання договору, то суд дійшов висновку про відсутність доказів досягнення сторонами у встановленому ст. 654 ЦК України порядку згоди щодо його розірвання, й врахував, що заборгованість відповідача не складала розміру 3-х місячних орендних плат, як це передбачено ч. 2 ст. 782 ЦК України та є необхідною передумовою для відмови від договору. Відмовляючи в стягненні з відповідача 1334,20 грн. боргу за електроенергію та 3341,00грн. боргу за водопостачання, суд вказав, що п. 3.2. договору оренди передбачено лише обов'язок відповідача своєчасно сплачувати комунальні платежі згідно рахунків орендодавця. Однак сторонами не встановлено розмір, порядок та строки сплати останніх. Позивачем на надано належних доказів використання (обсягів) таких послуг відповідачем, доказів погодження їх остаточного розміру за кожен період. Відмовляючи позивачу в стягненні пені, суд послався на положення ст. 547, ст. 611 ЦК України та вказав на відсутність в договорі оренди вказівки на відповідальність орендаря у виді пені. Крім того, на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема, таких його обов'язкових елементів, як протиправна поведінка та причинно - наслідковий зв'язок.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невірною оцінкою наданих сторонами доказів, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Апелянт зокрема вказує, що судом помилково не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 779 ЦК України, не враховано наявність у орендованому приміщенні другого санвузла, в якому водопостачання припинене не було, а також не враховано те, що на неодноразові вимоги позивача, відповідач не повертав об'єкт оренди протягом семи місяців. Судом не враховано те, що рахунки за період з 29.09.2011 року по 29.07.2012 року відповідачу передавались через продавців, або надсилались поштою, а перебій в роботі електромереж та водопостачання мав централізований характер. Крім того, відповідач повернув об'єкт оренди у непридатному для використання стані.
Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали свій відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Позивач на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явився. Поряд з тим, колегія суддів вважає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання ", можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу суду про призначення апеляційної скарги до розгляду надіслано за поштовою адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Тому, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 29.09.2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем та приватним підприємцем ОСОБА_2., як орендарем було укладено договір оренди приміщення площею 40 кв.м. по АДРЕСА_1 (далі договір оренди).
Пунктами 2.2.2, 3.1, 3.2. договору оренди визначено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату в сумі 2500 грн. на місяць на розрахунковий рахунок орендодавця, а також своєчасно сплачувати комунальні платежі, згідно рахунків останнього.
Орендна плата за перший та останній місяці сплачується на момент підписання договору. (п.3.5.).
Строк дії договору сторони визначили у 364 дні з моменту прийняття приміщення за актом приймання -передачі. (п.6.1.).
Відповідно до акту приймання-передачі №1 від 01.10.2010 року (т. 1 а.с. 16), зазначене в договорі оренди приміщення було передане позивачем орендарю.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Так, у відповідності до п. 2.2.2 договору, відповідач зобов'язався своєчасно вносити орендну плату, передбачену розділом 3 даного договору на розрахунковий рахунок позивача.
Матеріали справи містять надані позивачем рахунки за період з 29.09.2011 року по 29.07.2012 року : про оплату орендної плати на загальну суму 27500 грн.; про оплату за спожиту електроенергію на загальну суму 5604,26 грн.; про оплату за водопостачання на загальну суму 3341 грн., однак докази їх надіслання чи вручення відповідачу, як це обумовлено в п. 3.2. договору у матеріалах справи відсутні.
Однак, відповідачем було частково оплачено вказані рахунки, зокрема, 12500 грн. сплачено орендної плати та 4270 грн. заборгованості за електроенергію (а.с. 29-31, т.1).
Судом першої інстанції на підставі листа - попередження ПП ОСОБА_1 від 05.04.2012 року (а.с. 101, т.1), скарги ОСОБА_2 (а.с. 102, т.1), листів ПП "Бізнес і безпека", яке згідно договору здійснювало охорону орендованого приміщення (а.с. 103, 106, 107, т.1) та листа позивача від 13.04.2012 року (а.с. 105, т.1) вірно та беззаперечно встановлено, що позивачем з 06.04.2012 року було припинено енергопостачання магазину, у зв'язку з чим, а також у зв'язку з відсутністю в орендованому приміщенні водопостачання, орендар припинив його використання з квітня 2012 року. Вказане також підтверджується: повідомленням Андрушівської міської ради від 04.09.12р. (а.с. 11, т.1), згідно якого магазин "Гурман" за адресою м. Андрушівка, пл. Леніна, 5 не працює з квітня місяця 2012 року; вимогою відповідача (а.с. 100, т.1), згідно якої, посилаючись на умови п. 5 договору, останній вказував, що орендодавець не виконує свої договірні зобов'язання, не забезпечує водопостачання, чинить перешкоди у використанні орендованого приміщення, у зв'язку з чим просив негайно усунути вказані порушення; актом перевірки від 03.04.2012 року; протоколом порушення санітарних норм та постановою про накладення штрафу винесених Державною санітарно - епідеміологічною службою України (а.с. 96-98, т.1).
Аналіз змісту положень п. 5.1.- 5.3 договору оренди вказує на те, що саме на орендодавця було покладено обов'язок забезпечення в приміщенні нормального функціонування і утримання у робочому стані загальних інженерних систем, у тому числі системи водопостачання (холодна вода), системи каналізації, освітлення і енергопостачання (системи забезпечення) та право орендаря не платити орендну плату у разі, якщо приміщення не почне своє нормальне функціонування протягом однієї доби після перебою у роботі системи забезпечення, за період часу припинення функціонування вказаної системи.
За п.2.1.4 договору, орендодавець зобов'язався за свій рахунок і своїми силами виконувати роботи по усуненню наслідків аварії та пошкоджень, які сталися не з вини орендаря.
Отже, місцевим судом вірно встановлено, що з 06.04.2012 року орендар не мав можливості використання орендованого приміщення за призначенням, що з урахуванням наведених в п. 5.1 - п. 5.3 зобов'язань сторін за договором, а також положень ч.6 ст.762 ЦК України унеможливлює стягнення боргу з орендної плати за період, що слідує за вказаною датою. Тому з врахуванням сплаченої при укладенні договору (п.3.5), орендної плати за останній місяць оренди в сумі 2500 грн., судом обґрунтовано стягнено з відповідача 2999,99 грн. орендної плати за період з лютого 2012 року по 06.04.2012 року.
У зв'язку з цим, судом також правомірно на підставі ст. 625 ЦК України проведено перерахунок 3% річних за період з 31.03.2012 року по 06.04.2012 року та стягнуто 7,37 грн., які обраховано на вказану позивачем у розрахунку суму 2500,00грн..
Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести, що його права та інтереси порушено.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок суду оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом закріплено в ч. 1 ст. 43 ГПК України. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України, оцінюючи докази, суд зобов'язаний прийняти тільки ті з них, які мають значення для справи, тобто є належними.
Надаючи оцінку положенням договору оренди, зокрема п. 3.2., суд вірно зазначив, що сторонами не встановлено розмір, порядок та строки сплати комунальних платежів, а позивачем на надано належних доказів щодо обсягів використання таких послуг відповідачем, доказів погодження їх остаточного розміру за кожен період, тому наведені позивачем у рахунках обсяги використаної відповідачем води та електроенергії, а також посилання на зафіксовані показники встановлених загальних для всього приміщення, а не лише для магазину лічильників води та електроенергії судом вірно оцінено, як неналежні докази заборгованості по комунальних платежах.
Тому, колегія суддів вважає відсутніми підстави стягнення з відповідача боргу за електроенергію та водопостачання в сумі 1334,20грн. та 3341,00грн., відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, для застосування до боржника відповідальності у виді пені, така відповідальність має бути передбачена законом або договором.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що укладений між сторонами договір не містить такого виду відповідальності як пеня за несвоєчасну сплату орендної плати, тому врахувавши приписи ст. 547 ЦК України правильно відмовив у її стягненні.
Відповідно до ст. 782 ЦК України, на підставі якої позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Невнесення зазначеної плати має бути безперервно триваючим протягом трьох місяців.
Як вірно встановлено судом першої інстанції сума боргу по орендній платі, що підлягає стягненню з відповідача становить 2999,99 грн. (сума місячного платежу -2500 грн.), а період заборгованості - з лютого 2012 року по 06.04.2012 року, тому колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для застосування ст. 782 ЦК України та розірвання договору оренди з наведених позивачем підстав.
Щодо стягнення з відповідача 113,77 грн. збитків заподіяних внаслідок витрат по оплаті вартості експертизи лічильника води, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі ретельної оцінки обставин спору, на підставі приписів ст. 22 ЦК України, ст. 224, ст. 225 ГК України, належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема, таких його обов'язкових елементів, як протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв'язок, тому цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог і в цій частині.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо незастосування місцевим судом положень ст. 779 ЦК України при вирішенні спору, оскільки позивачем на підставі зазначеної норми не було заявлено жодної позовної вимоги, а відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Твердження апелянта про наявність у орендованому приміщенні водопостачання в іншому санвузлі, спростовується актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 24.02.2012 року, актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 03.04.2012 року Андрушівської районної санітарно-епідеміологічної станції, протоколом про порушення санітарних норм та постановою про накладення штрафу від 04.04.2012 року.
Не приймає до уваги суд також і доводи апелянта про несення ним матеріальних втрат внаслідок несвоєчасного повернення орендованого приміщення, оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за користування приміщенням.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2012 р. у справі №21/5007/944/12 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Саврій В.А.