79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.12.12 Справа № 5015/2821/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
вих. № 506-60/14 від 17.10.2012р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 року
у справі № 5015/2821/12, суддя Деркач Ю.Б.
за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Львів
про стягнення 73 577,80 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Львів
до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ
про визнання припиненим зобов'язання по кредитному договору № 038-К08
від 23.07.2008 р.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - Басик А.М. (довіреність № Л-114 від 03.12.2012р.);
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 15.08.2011р.).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 року у справі № 5015/2821/12 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні первісного позову Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" відмовлено повністю; судові витрати за первісним позовом покладено на позивача за первісним позовом; зустрічний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю; визнано припиненими з 01.07.2011р., у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед Акціонерним банком "Банк Регіонального розвитку" по Кредитному договору № 038-К08 від 23 липня 2008 року в частині заборгованості по кредиту в сумі 50 124,18 грн., відсотків в сумі 6 271,91 грн., пені за прострочення сплати кредиту і відсотків в сумі 50,79 грн., а всього на загальну суму 56 446,88 грн.; визнано припиненим з 01.07.2011р., у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, Кредитний договір № 038-К08 від 23.07.2008р., укладений між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зі змінами, внесеними на підставі додаткових договорів до нього, а саме: № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 20.10.2008р., № 3 від 29.12.2009р., № 4 від 16.02.2010р., № 5 від 16.04.2010р., № 6 від 03.06.2010р.; визнано відсутнім з 01.07.2011р. у Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" права на стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. зі змінами, внесеними на підставі Додаткових договорів до нього, а саме: № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 20.10.2008р., № 3 від 29.12.2009р., № 4 від 16.02.2010р., № 5 від 16.04.2010р., № 6 від 03.06.2010р., з 01.07.2011р.; стягнуто з Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1 073 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду мотивоване ст. 202 Господарського кодексу України відповідно до якої грошове зобов'язання припиняється, зокрема, у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі, тим, що у розумінні ст. 606 Цивільного кодексу України припиняється саме зобов'язання, а не правочин внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі, та тим, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 є по відношенню до АБ "Банк регіонального розвитку" як боржником (за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008 р.), так і кредитором (за договором відступлення права вимоги від 22.11.2010р.).
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 506-60/14 від 17.10.2012р., в якій просить скасувати рішення господарського суду від 03.09.2012р. та прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов АБ «Банк регіонального розвитку»та відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову, оскільки вважає, що в даному випадку має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також порушено норми матеріального права.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що за приписами ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, для припинення зобов'язання за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. та за Депозитним договором № 291-КЛ1 від 24.06.2008р. ОСОБА_3 мав набути: для припинення грошового зобов'язання за Кредитним договором -належні апелянту права кредитора, а для припинення грошового зобов'язання за Депозитними договорами -належні апелянту права боржника. Крім того, скаржник зазначає, що оскільки такого юридичного факту не сталося, зобов'язання за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. та за Депозитним договором № 291-КЛ1 від 24.06.2008р. жодним чином не могли припинитись з підстав поєднання боржника та кредитора в одній особі.
Скориставшись своїм правом наданим ст. 96 ГПК України, Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу від 11.12.2012р., у якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. по справі № 5015/2821/12 є законним та обґрунтованим.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 28.11.2012р.
Заслухавши пояснення представника Позивача за первісним позовом та представника Відповідача за первісним позовом, що прибули в судове засідання, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 року у справі № 5015/2821/12 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
При цьому ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
23.07.2008р. між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 038-К08, відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію щодо надання грошових коштів з лімітом в розмірі 300 000,00 грн., в межах якої надав останньому кредит в сумі 300 000,00 грн. із сплатою 25% річних за користування кредитом, строком користування - до 22.07.2009р. (т. 1 а.с. 11-13).
Аналізом матеріалів справи встановлено, що умови Кредитного договору сторонами неоднаразово змінювались, зокрема: Додатковим договором № 2 від 20.10.2008р. було встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 28% річних (т. 1 а.с. 15); Додатковим договором № 3 від 29.12.2009р. було змінено реквізити та порядок сплати кредиту, процентів, комісії та можливих штрафних санкцій (т. 1 а.с. 16); Додатковим договором № 4 від 16.02.2010р. було встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 24% річних (т. 1 а.с. 17); Додатковим договором № 5 від 16.04.2010 р. було зменшено ліміт кредитної лінії до 101 062,78 грн., продовжено строк користування кредитом до 21.07.2011 р., встановлено графік погашення заборгованості за кредитною лінією (т. 1 а.с. 18); Додатковим договором № 6 від 03.06.2010 р. було встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 25 % (т. 1 а.с. 19).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Постановою Правління Національного банку України №713 від 02.12.2009 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" відкрито ліквідаційну процедуру позивача. Інформація про відкриття ліквідаційної процедури позивача в зв'язку з відкликанням банківської ліцензії була опублікована 09.12.2009 р. в газеті Голос України № 233 (4733).
Згідно із ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п. 2 вказаної статті); строк виконання всіх грошових зобовязань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) вважається такими, що настав (п. 3 ч. 1 вказаної статті).
24.06.2008р. між ОСОБА_7 (Вкладник) та Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (Банк) було укладено депозитний договір № 291-КЛ1 "Класичний" (т. 1 а.с. 61-62), відповідно до умов якого Банк залучив на депозитний рахунок від громадянина ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 29 000,00 доларів США із сплатою процентів по депозиту в розмірі 11,75% річних, на строк до 29.06.2009р.
22.11.2010р. між ОСОБА_7 (Первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 60), відповідно до умов якого право вимоги до Банку щодо повернення грошових коштів - частини депозитного вкладу в розмірі 6 806,66 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 263,34 доларів США, гривневий еквівалент згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07.12.2009 р. становить 56 446,88 грн., за договором № 291-КЛ1 "Класичний"від 24.06.2008 р., що укладений між банком і громадянином ОСОБА_7, перейшло до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено місцевим господарським судом, вищевказане право вимоги до Банку, що відступлене ОСОБА_7 за договором про відступлення права вимоги від 22.11.2010 р., підтверджене, зокрема, такими документами:
- рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.08.2009 р. у справі № 2-2242 2009 р., яким вирішено стягнути з Банку на користь ОСОБА_7 суму депозитного вкладу в розмірі 29 000 доларів США та нарахованих процентів в розмірі 860,57 доларів США, що еквівалентно 227 295,67 грн. відповідно до договору № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008р. (т. 1 а.с. 63);
- листом вих. № 741-60/7 від 08.11.2010 р., яким Львівське відділення Західного регіонального відділення Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" повідомило ОСОБА_7 про залишки коштів на депозитних рахунках станом на 07.12.2009 р. (дата початку ліквідації Банку) (т. 1 а.с. 64);
- листом вих. № 11/1574 від 12.08.2010 р., яким Банк повідомив ОСОБА_7, що його вимоги, у тому числі за депозитним договором № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008 р., були визнані в гривневому еквіваленті та включені до 4-ої черги в реєстрі кредиторів (т. 1 а.с. 65).
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відзначає, що відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 24.11.2010р. (т. 1 а.с. 66) та цінних листів з описом вкладення від 23.11.2010р. та від 24.11.2010р. (т. 1 а.с. 67, 68) надісланих ОСОБА_7 на ім'я АБ "Банк регіонального розвитку", останній був повідомлений про укладення договору про відступлення права вимоги від 22.11.2010 р. та про зміну кредитора за депозитним договором № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008р.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом; кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Статтею 192 ЦК України визначено поняття гроші (грошові кошти) як об'єкт цивільних прав. У відповідності із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
При цьому відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, вказаними правовими нормами національну валюту (гривню), і іноземну валюту (в тому числі, і долари США) віднесено до одного об'єкту цивільних прав грошей (грошових коштів). Отже, зобов'язання як в іноземній валюті, так і у валюті України, є грошовими зобов'язаннями.
Колегія суддів відзначає, що договір про відступлення права вимоги від 22.11.2010 р. на момент розгляду справи недійсним у встановленому порядку визнаний не був, а тому породив для сторін відповідні правові наслідки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 22.11.2010р., укладеного між ОСОБА_7 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 останній набув право вимоги до АБ "Банк регіонального розвитку" саме за грошовим зобов'язанням, тобто Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 набув право вимоги до АБ "Банк регіонального розвитку" грошових коштів - частини депозитного вкладу в розмірі 6 806,66 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 263,34 доларів США за договором № 291-КЛ1 "Класичний"від 24.06.2008 р., що укладений між банком і громадянином ОСОБА_7, гривневий еквівалент яких згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07.12.2009 р. становить 56 446,88 грн.
Відповідно до листа від 30.06.2011 р. (т. 1 а.с. 70), який був отриманий Банком 30.06.2011 р. наручно (згідно відмітки вх. № 276) та 05.07.2011р. рекомендованим листом (копія повідомлення про вручення та копія поштової квитанції т. 1 а.с. 71), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було повідомлено Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Банку за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. на суму 56 446,88 грн. та вимог ФОП ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів по депозитному Договору № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008р. в сумі 56 446,88 грн., набутих ним на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.11.2010р., укладеного з ОСОБА_7 Також, ФОП ОСОБА_3 повідомив Банк про те, що він став кредитором Банку по депозитному Договору № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008р., укладеного між ОСОБА_7 та АБ "Банк Регіонального розвитку" на суму 56 446,88 грн., а оскільки Банк є кредитором ФОП ОСОБА_3 на суму 56 446,88 грн. за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р., то ФОП ОСОБА_3 відповідно повідомив про припинення зобов'язань за Кредитним договором.
Поряд з цим встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. по справі № 5015/4380/11 задоволено позов АБ "Банк Регіонального розвитку" до ФОП ОСОБА_3 та визнано недійсним односторонній правочин щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме: вимог Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. в сумі 56 446,88 грн. з одного боку та вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за договором № 291-КЛ1 "Класичний"від 24.06.2008 р. з іншого боку, в тому числі у вигляді поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заяви від 30.06.2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 1 а.с. 88-92). Із вказаної постанови вбачається, що вона була прийнята з врахуванням позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 03.10.2011 р. по справі № 27/292-10 та № 27/291-10, за якими встановлено неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". У цьому випадку слід відзначити, що вказаною постановою визнано недійсним лише односторонній правочин щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, у вигляді поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заяви від 30.06.2011р.
Відповідно до довідки Львівського відділення - Західного регіонального управління АБ "Банк Регіонального розвитку" вих. № 400-60/12 від 09.09.2011 р. (т. 1 а.с. 109), за станом на 30.06.2011 р. (дата подання листа з повідомленням про припинення зобов'язань) заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед Банком по кредиту становила 50 124,18 грн., в тому числі прострочена заборгованість -37 898,52 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом становила - 4 353,51 грн., в тому числі прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом становила -3 289,23 грн. Вказана сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 станом на 30.06.2011р. підтверджується також розрахунком заборгованості перед Банком за Кредитним договором (т. 1 а.с. 10).
Відповідно до копії квитанції № 2 від 30.06.2011р. (т. 1 а.с. 107) ФОП ОСОБА_3 сплачено через ЛВФ ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь Банку пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків згідно Кредитного договору № 038-К08 від 23.07.2008р. в сумі 1 917,73 грн., також відповідно до копії квитанції № 3 від 30.06.2011 р. ФОП ОСОБА_3 сплачено Банку відсотки по кредиту за період з 25.05.2011р. по 25.06.2011р. згідно Кредитного договору № 038-К08 від 23.07.2008р. в сумі 1 065,03 грн.
При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відзначає, що з розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 10) вбачається, що обидва платежі були зараховані в рахунок заборгованості по відсотках.
Перевіркою доводів відповідача за первісним позовом встановлено, що сума в розмірі 1 065,03 грн. сплачена 30.06.2011 р. в рахунок заборгованості по відсотках була сплачена останнім за період з 25.05.2011р. по 25.06.2011р., тобто за один місяць користування кредитом, а сума в розмірі 1 917,73 грн. сплачена в рахунок пені за прострочення сплати кредиту і відсотків була зарахована Банком в рахунок відсотків за користування кредитом помилково.
Оцінюючи доводи позивача за зустрічним позовом щодо визначення за станом на 30.06.2011р. суми заборгованості останнього по відсотках за Кредитним договором не в розмірі 4 353,51 грн., як визначено Банком, а в розмірі 6 271,91 грн. (4 353,51 грн. + 1 917,73 грн.) суд вважає їх обґрунтованими. Також суд зазначає, що сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 за тілом кредиту в розмірі 50 124,18 грн. сторонами не заперечується, а сума заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків і кредиту в розмірі 50,79 грн. за кредитним договором, нарахована Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 самостійно і Банком не заперчується.
Таким чином, господарський суд Львівської області дійшов обґрунтованого висновку про те, що за договором про відступлення права вимоги від 22.11.2010р., укладеним між громадянином ОСОБА_7 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 останній набув право вимоги до АБ "Банк регіонального розвитку" грошових коштів - частини депозиту у розмірі 6 806,66 доларів США та нарахованих процентів у розмірі 263,34 доларів США за договором № 291-КЛ1 "Класичний" від 24.06.2008р., укладеного між Банком і ОСОБА_7, гривневий еквівалент яких згідно з офіційним курсом НБУ станом на 07.12.2009 р. становить 56 446,88 грн.
При цьому, ФОП ОСОБА_3 є одночасно і боржником Банку за Кредитним договором на загальну суму 56 446,88 грн. Слід відзначити, що дана обставина відповідачем за зустрічним позовом не спростована.
При цьому, розмір кредиторських вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до АБ "Банк регіонального розвитку" дорівнює розміру заборгованості Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 перед Банком за Кредитним договором.
Таким чином, в правовідносинах, що виникли між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та АБ "Банк регіонального розвитку" відбулося поєднання (в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3В.) боржника і кредитора Банку в грошовому зобов'язанні.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: належно проведеним виконанням, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
На підставі ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Чинне законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань. А в розумінні ст. 606 ЦК України припиняється саме зобов'язання, а не правочин внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Вказана позиція також підтверджується практикою Вищого господарського суду України, зокрема викладеній у постанові від 22.02.2012 р. у справі № 33/206 та у постанові від 22.02.2012 р. у справі № 33/207.
З огляду на викладене Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є по відношенню до АБ "Банк регіонального розвитку"як боржником (за кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008 р.), так і кредитором (за договором відступлення права вимоги від 22.11.2010 р.), тому кредитний договір № 038-К08 від 23.07.2008 р. є припиненим у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду Львівської області про правомірність задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання припиненим зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" по Кредитному договору в частині заборгованості по кредиту, відсотках та пені за прострочення сплати кредиту і відсотків, всього на загальну суму 56 446,88 грн. у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припиненими з 01.07.2011 р. (тобто наступного дня після подання листа про припинення зобов'язання), а також задоволення вимоги щодо визнання припиненим Кредитного договору № 038-К08 від 23.07.2008р., укладеного між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 із змінами, внесеними на підставі додаткових договорів до нього, а саме: № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 20.10.2008р., № 3 від 29.12.2009р., № 4 від 16.02.2010р., № 5 від 16.04.2010р., № 6 від 03.06.2010р., у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, та визнання відсутнім у Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" права на стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором № 038-К08 від 23.07.2008р. зі змінами, внесеними на підставі додаткових договорів до нього, а саме: № 1 від 23.07.2008р., № 2 від 20.10.2008р., № 3 від 29.12.2009р., № 4 від 16.02.2010р., № 5 від 16.04.2010р., № 6 від 03.06.2010р., у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, з 01.07.2011р. (тобто наступного дня після подання листа про припинення зобов'язання).
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що позивачем за первісним позовом та скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 р. у справі № 5015/2821/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" вих. № 506-60/14 від 17.10.2012р. -без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складений 17.12.2012р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.