Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2012 р.Справа № 5023/4700/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Юхно М.В.
розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", с. Ч.Донець 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна інспекція сільского господарства по Харківській області, м.Харків
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
провизнання права власності
за участю представників:
позивача - Хлопузян Р.Д., за довіреністю № 2-330д від 22.08.2012 р.;
відповідача - Журавель О.В., за довіреністю б/н від 26.12.2011 р.;
3-ї особи - не зявився
17.10.2012р. позивач - Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". У позовній заяві позивач просить визнати за Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" право власності на екскаватор ЕО 2621, 1992 рік випуску, № машини 777313, № двигуна 224251, державний номер 35-71 ХК; зварювальний агрегат, 1992 рік випуску, № машини 52192, № двигуна 120; комбайн "Нива", 1992 рік випуску, № машини 171549; причеп 2ПТС-4, 1994 рік випуску, № машини 0002052, державний номер 15-88 ХИ; причеп 2ПТС-4, 1993 рік випуску, № машини 3709, державний номер 15-33 ХА; трактор МТЗ-80, 1994 рік випуску, № машини 934229, № двигуна 203927, державний номер 07-17 ХК; трактор МТЗ-82, 1999 рік випуску, № машини 08012983, № двигуна 434258, державний номер 034-98 ТН; трактор Т-150г, 1995 рік випуску, № машини 93771, № двигуна 500, державний номер 35-81-ХИ; трактор Т-150г, 1993 рік випуску, № машини 88693, № двигуна 198144, державний номер 35-78 ХИ; трактор Т-150к, 1995 рік випуску, № машини 93119, № двигуна 857, державний номер 35-82 ХИ; трактор Т-16м, 1992 рік випуску, № машини 303373, № двигуна 192547, державний номер 35-77 ХИ; трактор ЮМЗ-6, 1993 рік випуску, № машини 798626, державний номер 07-40 ХК. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України.
В судовому засіданні 05.11.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України наддав додаткове правове обґрунтування до позовних вимог (вх.18069).
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.18016), в якому зазначає, що спір між позивачем та відповідачем відсутній, оскільки відповідач жодним чином не порушив та не оспорив право власності позивача на майно, претензій від позивача не надходило.
Третя особа в судове засідання 05.11.2012р. свого повноважного представника не направила, але через канцелярію суду надала письмові пояснення (вх.18105), в яких просила розглянути справу без участі Держсільгоспінспекції в Харківській області.
05.11.2012р. судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 26.11.2012р.
В судовому засіданні 26.11.2012р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, надає суду додаткові документи для залучення до матеріалів справи, які долучаються судом, а також надає клопотання про витребування доказів (вх.19658), в якому просить витребувати у ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" докази, які б свідчили про зняття з обліку машин, з вимогою про визнання права власності на які звернувся позивач до суду, та передачу позивачу правовстановлюючих документів на вказану техніку.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позову та проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Клопотання відповідача про витребування доказів судом залишається без задоволення з таких підстав. Згідно положень ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, висловлених в судовому засіданні думок, суд відхиляє клопотання про витребування доказів, як необґрунтоване. Відповідачем не подано обґрунтованого клопотання про витребування доказів із зазначенням конкретних документів які саме маються на увазі, не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також яке значення для правильного вирішення цієї справи мають відповідні обставини.
Суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності - ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.
Третя особа в призначене судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи на стороні відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України №234 від 06.11.1998р. та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"№68/234 від 06.11.1998р. прийнято рішення про реорганізацію АТ "Укргазпром"шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України".
Зокрема, до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" приєднано, з позбавленням статусу юридичної особи та створенням філії, дочірнє підприємство "Харківтрансгаз" акціонерного товариства "Укргазпром", а до дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" приєднано дочірнє підприємство "Шебелинкагазпром" акціонерного товариства "Укргазпром", з позбавленням статусу юридичної особи та створенням філії "Шебелинкагазвидобування". Крім того, вказаним наказом утворено, на щ правах філії, Харківське газопромислове управління ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України".
На виконання спільного наказу від 06.11.1998р., головою Правління АТ "Укргазпром" виданий наказ про реорганізацію АТ "Укргазпром"№295 від 16.11.1998р. відповідно до п.7 якого в.о. генерального директора дочірнього підприємства "Харківтрансгаз" зобов'язано, виділити та передати ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" визначені наказом активи.
Згідно акта приймання-передачі майна станом на 01.01.1999р. ДП "Харківтрансгаз" передано філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Харківгазвидобування" основні засоби, у складі яких і машини, зокрема, екскаватор ЕО 2621, 1992 рік випуску, № машини 777313, № двигуна 224251, державний номер 35-71 ХК; зварювальний агрегат, 1992 рік випуску, № машини 52192, № двигуна 120; комбайн "Нива", 1992 рік випуску, № машини 171549; причеп 2ПТС-4, 1994 рік випуску, № машини 0002052, державний номер 15-88 ХИ; причеп 2ПТС-4, 1993 рік випуску, № машини 3709, державний номер 15-33 ХА; трактор МТЗ-80, 1994 рік випуску, № машини 934229, № двигуна 203927, державний номер 07-17 ХК; трактор МТЗ-82, 1999 рік випуску, № машини 08012983, № двигуна 434258, державний номер 034-98 ТН; трактор Т-150г, 1995 рік випуску, № машини 93771, № двигуна 500, державний номер 35-81-ХИ; трактор Т-150г, 1993 рік випуску, № машини 88693, № двигуна 198144, державний номер 35-78 ХИ; трактор Т-150к, 1995 рік випуску, № машини 93119, № двигуна 857, державний номер 35-82 ХИ; трактор Т-16м, 1992 рік випуску, № машини 303373, № двигуна 192547, державний номер 35-77 ХИ; трактор ЮМЗ-6, 1993 рік випуску, № машини 798626, державний номер 07-40 ХК, залишкова балансова вартість яких, станом на 01.09.2012р., становить 115148,94 грн.
Вказаній техніці ДК "Укргазвидобування "НАК "Нафтогаз України" присвоєні відповідні інвентарні номери.
У зв'язку з ліквідацією філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Харківгазвидобування", на підставі наказу ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" №470 від 04.10.2010р., перелічені машини, згідно акту приймання-передачі розподільчого балансу між філіями, передані на баланс ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
Перелічена техніка закріплена за Підсобним сільським господарством "Восток", структурним підрозділом ГПУ "Шебелинкагазвидобування", місцезнаходження якого смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області.
В матеріалах справи наявне Положення про філію дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" із змінами та доповненнями до нього № 23 від 29.12.2010р. та Довідка, відповідно до якої станом на 01.09.2012р. на балансі ПСГ "Восток" обліковується спірне майно.
Таким чином, як зазначає позивач, з січня 1999р. екскаватор ЕО 2621, 1992 рік випуску, № машини 777313, № двигуна 224251, державний номер 35-71 ХК; зварювальний агрегат, 1992 рік випуску, № машини 52192, № двигуна 120; комбайн "Нива", 1992 рік випуску, № машини 171549; причеп 2ПТС-4, 1994 рік випуску, № машини 0002052, державний номер 15-88 ХИ; причеп 2ПТС-4, 1993 рік випуску, № машини 3709, державний номер 15-33 ХА; трактор МТЗ-80, 1994 рік випуску, № машини 934229, № двигуна 203927, державний номер 07-17 ХК; трактор МТЗ-82, 1999 рік випуску, № машини 08012983, № двигуна 434258, державний номер 034-98 ТН; трактор Т-150г, 1995 рік випуску, № машини 93771, № двигуна 500, державний номер 35-81-ХИ; трактор Т-150г, 1993 рік випуску, № машини 88693, № двигуна 198144, державний номер 35-78 ХИ; трактор Т-150к, 1995 рік випуску, № машини 93119, № двигуна 857, державний номер 35-82 ХИ; трактор Т-16м, 1992 рік випуску, № машини 303373, № двигуна 192547, державний номер 35-77 ХИ; трактор ЮМЗ-6, 1993 рік випуску, № машини 798626, державний номер 07-40 ХК знаходяться на балансі ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" без державної реєстрації, що пов'язано із втратою при реорганізації підприємств документів, які підтверджують право власності на вказану техніку.
Посилаючись на наявність суб'єктивного права ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" на майно, керуючись Порядком відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009р., позивач просить визнати право власності на зазначене майно.
Відповідачем був наданий суду відзив на позовну заяву (вх.18016), в якому він зазначає, що спір між позивачем та відповідачем відсутній, оскільки відповідач жодним чином не порушив та не оспорив право власності позивача на майно, претензій від позивача не надходило.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Так, захист права власності пов'язаний в законодавстві з презумпцією правомірності володіння, користування та розпордження майном.
Зокрема, у ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, вказану презумпцію суд не має можливості спростувати без встановлення особи, що порушила право чужої власності.
Суд звертає увагу позивача на те, що Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не може бути відповідачем у даній справі за позовом про визнання права власності на об'єкт рухомого майна (машини), оскільки не є особою, що оспорює чи не визнає це право.
Звертаючись з даною позовною заявою, позивач фактично просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме визнати за ним право власності на спірне майно.
Так, із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у ч.1 названої норми. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати; справи, що виникають з корпоративних відносин; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню порушення з боку відповідача права позивача щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном покладений на позивача.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий, належних доказів суду не надано.
На час розгляду цієї позовної заяви, спір між позивачем та відповідачем відсутній. Відповідач жодним чином не порушив та не оспорив право власності позивача на майно. Претензій від позивача теж не надходило. Позивачем не пред'явлено жодних вимог до відповідача.
Таким чином, враховуючи, що Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не оспорює право власності позивача на нерухоме майно (магазин), не порушує це право, і спірне майно не знаходиться у її володінні, а відтак не є відповідачем у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" позову.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтуваними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 91, 93, 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 316, 317, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 29.11.2012 р.
Суддя Бринцев О.В.
Справа № 5023/4700/12