"12" грудня 2012 р.Справа № 5017/2294/2012
Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Невінгловської Ю.М.
судді: Меденцев П.А., Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю:
від прокурора: Лянна О.А. (за посвідченням);
від позивача: Шевченко О.В. (представник діючий за довіреністю)
від відповідача: Байчан О.М. (представник діючий за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, в особі Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях";
до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт";
про стягнення 2616368,38 грн.
СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, заявленою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, в особі Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", до відповідача - Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", заборгованість у розмірі 4498445,00 грн., пеню у розмірі 423017,67 грн., 3% річних у розмірі 92035,70 грн. та покласти на відповідача судові витрати. В цій же заяві прокурор просив, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що 25.08.2011р. між Державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" укладено договір на будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" №303-ХД (213п), згідно умов якого Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" свої зобов'язання виконало належним чином, між тим, в порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі за фактично виконані підрядні роботи не розрахувався, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.
При цьому, прокурор зазначає, що Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та на нього покладені Державою функції щодо здійснення транспортної, технічної та екологічної політики при експлуатації внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів України, які віднесено до об'єктів стратегічного значення для економіки та безпеки держави, отже, несплата відповідачем коштів за виконані роботи порушує інтереси держави в галузі водного транспорту, що зумовило звернення заступника прокурора м. Києва, на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, п. 2 ст. 5, п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" до суду з відповідним позовом.
В обґрунтування заявленого клопотання, поданого в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, прокурор посилався на наявність у відповідача майна за рахунок якого може бути задоволено позов.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2012р, суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі №5017/2294/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
У судовому засіданні від 03.09.2012 року позивач подав до суду заяву (вх. ГСОО №27031/2012 від 03.09.2012р.), в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача та на майно відповідача, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 18.
В обґрунтування поданої заяви позивач, посилається на те, що відповідач має змогу у разі прийняття судом рішення про стягнення з нього боргу, перерахувати грошові кошти, що обліковуються на зазначених рахунках та відчужити належне йому майно, при цьому, враховуючи значну ціну позову, то у разі неможливості виконання судового рішення Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" може зазнати значних збитків.
Розглянувши вказану заяву та викладене прокурором клопотання у позовній заяві про забезпечення позову, судом було відмолено у їх задоволенні з тих підстав, що прокурором та позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданих заяв та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, всі обґрунтування позивача та прокурора базуються лише на припущенні щодо можливого зняття відповідачем коштів зі своїх банківських рахунків та відчуження майна, між тим жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення заявниками не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача та на майно відповідача розташоване за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 18.
Ухвалою господарського суду від 01.10.2012р., враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для врегулювання спору мирним шляхом, було продовжено строк розгляду справи до 18.10.2012р. Крім того, у судовому засіданні 01.10.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 12.10.2012 року.
04.10.2012 року до канцелярії господарського суду від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх. ГСОО №30121/2012 від 04.10.2012р.), згідно якої ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" просив суд затвердити мирову угоду, яка укладена між позивачем - Державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" та відповідачем - Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у справі №5017/2294/2012, підписана уповноваженими особами та скріплена печатками підприємств, відповідно до якої відповідач просив затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі.
Відповідно до ст. 78, п.7 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України сторони уклали мирову угоду з метою врегулювання спору у справі № 5017/2294/2012, згідно змісту якої під мировою угодою сторони розуміють домовленість між боржником і кредитором стосовно відстрочки та розстрочки до 30.03.2013р. заборгованості боржника в сумі 4098445,00 грн., згідно відповідного графіку.
У судовому засіданні 12.10.2012 року представник відповідача підтримав надану заяву та просив суд затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі, а провадження у справі № 5017/2294/2012- припинити.
Представник позивача у судовому засіданні від 12.10.2012р. проти затвердження даної мирової угоди та припинення провадження у справі не заперечував, при цьому, письмової заяви з цього приводу до суду не надав.
Разом з тим, у судовому засіданні 12.10.2012р. прокурор проти затвердження судом мирової угоди та припинення провадження у справі №5017/2294/2012 заперечував, в зв'язку з тим, що мирова угода укладена між позивачем та відповідачем у даній справі суперечить інтересам держави, оскільки предмет мирової угоди не включає суму заявлених до стягнення прокурором санкцій.
В судовому засіданні 12.10.2012р. судом було розглянуто заяву відповідача про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі №5017/2294/2012 та відмолено у її задоволенні з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Згідно п.7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
При цьому, з огляду на вимоги чинного законодавства, мирова угода повинна відповідати правам та обов'язкам сторін щодо предмету позову у справі. Водночас, до обов'язкових умов, які має містити мирова угода відносяться відомості про умови, розмір і строки виконання зобов'язань.
Так, із тексту укладеної між сторонами мирової угоди вбачається, що її предметом є сплата боржником суми основної заборгованості у розмірі 4098445,00 грн., при цьому, предметом розгляду у даній справі, згідно заявлених позовних вимог, крім стягнення суми заборгованості є стягнення суми пені у розмірі 423017,67 грн. та 3% річних у розмірі 92035,70 грн. Разом з тим, від прокурора та позивача до суду не надходило заяв щодо відмови та припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення зазначених санкцій.
Отже, враховуючи, що укладена між сторонами мирова угода не вирішує спір в частині стягнення з відповідача заявлених санкцій, оскільки не відповідає предмету позову у даній справі, суд дійшов висновку про невідповідність змісту мирової угоди приписам ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим вказана угода не підлягає затвердженню господарським судом, а спір підлягає розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2012 року, враховуючи категорію і складність справи, суд призначив справу №5017/2294/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів та відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 12.10.2012 року №5017/2294/2012, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/2294/2012 передано на розгляд та прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Невінгловська Ю.М., судді: Меденцев П.А., Степанова Л.В.
Відповідач, надавши відзив на позов (вх. ГСО №35334/2012 від 21.11.2012р.), заявлені позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основної заборгованості, у задоволені решти заявлених позовних вимог просив суд відмовити. При цьому, щодо стягнення пені відповідач заперечував, з огляду на те, що позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тоді як умовами договору передбачено, що пеня нараховується у розмірі облікової ставки НБУ. Водночас, відповідач просив суд відмовити і у задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних, між тим, будь-якої правової позиції покладеної у свої заперечення не навів. Крім того, у відзиві на позов, відповідачем викладено клопотання щодо надання розстрочки та відстрочки у погашенні заборгованості у розмірі 4338445,00 грн., шляхом сплати по 200000,00 грн. протягом 2013-2014рр., у разі задоволення позовних вимог Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях".
У судовому засіданні 12.12.2012 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення (уточнення) позовних вимог (вх. ГСОО №37935/2012), в порядку ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 2616368,38 грн., з яких: 2348445,00 грн. -основна заборгованість, 176520,34 грн. -пеня та 91403,04 грн. -3% річних. При цьому, у даному судовому засіданні представником позивача зазначено, що зменшення розміру позовних вимог відбулось з огляду на здійсненні відповідачем проплати суми основного боргу у розмірі 2150000,00 грн. та неточності, які були допущенні у визначенні розміру штрафних санкцій при поданні позову.
У судовому засіданні 12.12.2012р. прокурор підтримав заявлені уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2012 року позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні від 12.12.2012р. представник відповідача зазначив, що ознайомлений з розрахунком позивача щодо визначення розміру 3% річних та пені, які додані до заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, при цьому будь-яких заперечень щодо правильності їх нарахування не висловив. Крім того, у даному судовому засіданні відповідач викладене у відзиві на позов клопотання щодо надання розстрочки та відстрочки виконання рішення суду підтримав та просив суд врахувати, що заборгованість виникла, в зв'язку з накладенням державною виконавчою службою арешту на кошти боржника -ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт".
Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, щодо надання розстрочки та відстрочки у погашенні заборгованості у розмірі 4338445,00 грн., шляхом сплати по 200000,00 грн. протягом 2013-2014рр. суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав:
Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити або відстрочити його виконання.
При цьому, суд зазначає про неможливість здіснення одночасно двох процесуальних дій при наявності у тексті статті між ними (діями, словами) розділового сполучника „або", відповідна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" і де дається тлумачення положень ст.22 ГПК України щодо неможливості одночасної зміни підстави та предмету позову, оскільки між цими діями (словами) також розділовий сполучник „або".
Враховуючи, що ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в своєму клопотанні просить одночасно і розстрочити, і відстрочити виконання рішення суду, а чинне господарське процесуальне законодавство не надає права господарському суду, змінювати викладені в заяві вимоги за власною ініціативою або обирати на власний розсуд одну з вимог, клопотання відповідача щодо надання розстрочки та відстрочки у погашенні заборгованості у розмірі 4338445,00 грн. шляхом сплати по 200000,00 грн. протягом 2013-2014рр. не підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від №02-5/333 від 12.09.1996р. (із змінами та доповненнями), підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Таким чином, суд повинен виходити із збалансованості інтересів сторін, не надаючи при цьому перевагу жодній із сторін. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника, тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Між тим, при зверненні з відповідним клопотанням відповідачем ніяким чином не підтверджено наявність виняткових обставин, які б свідчили про необхідність надання йому розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду та не зазначено конкретно в чому полягає неможливість виконання судового рішення чи його ускладнення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.2011р. між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (надалі - замовник) та Державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" (виконавець) укладено договір на будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" №303-ХД (213п) (надалі -договір), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"), згідно виданому замовником технічному завданню, в обсязі до 350000 м3, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, приймання замовником послуг, наданих виконавцем за календарний місяць, виконуються шляхом підписання повноваженими представниками замовника і виконавця акту ф.2-КБ з зазначенням об'єму вилученого ґрунту та довідки ф.3-КБ.
Пунктом 6.1 договору визначено, що договірна ціна складає 14106611,93 грн., в т.ч. ПДВ - 2351101,99 грн.
Згідно п. 8.1 договору, розрахунки за виконані роботи (надані послуги) будуть здійснюватися на підставі актів наданих послуг за формою №2 та довідок про вартість наданих послуг за формою №3 проміжними платежами в міру надання послуг.
Умовами п. 8.6 договору встановлено, що замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання зобов'язаний розглянути та підписати подані виконавцем документи, що підтверджують надані послуги, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. Оплата наданих послуг передбачає відстрочку розрахунку за надані послуги до 30 календарних днів з дня підписання документів замовником.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як встановлено матеріалами справи, під час дії договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до нього та згідно умов яких було, зокрема встановлено, що договір діє до 01.03.2012р., договірна ціна складає -14119912 грн.
На виконання умов договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р., Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" у період з вересня по грудень 2011 року здійснило передбачені умовами договору підрядні роботи з будівництва водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на загальну суму 11633260,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт/тавитрати/ за формою КБ-3 за липень 2011 року (а.с. 32-39, том І), підписаними та скріпленими печатками обох сторін.
В порушення умов договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р., відповідач за фактично виконані підрядні роботи розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у сумі 9284815,00 грн., з яких грошові кошти у сумі 2150000,00 грн. -сплачено під час розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями №16 від 24.09.2012р. на суму 200000,00 грн., №20 від 25.09.2012р. на суму 200000,00 грн., №8 від 05.10.2012р. на суму 500000,00 грн., №182 від 25.10.2012р. на суму 200000,00 грн., №254 від 08.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №266 від 12.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №318 від 16.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №337 від 20.11.2012р. на суму 300000,00 грн. та №5 від 28.11.2012р. на суму 150000,00 грн. При цьому, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, на момент розгляду справи, за ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" рахується заборгованість за фактично виконані позивачем роботи у період з вересня по грудень 2011 року, згідно договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. у розмірі 2348445,00 грн.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р., уповноваженими представниками сторін підписані та скріплені відповідними печатками акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року за формою № КБ-2в, відповідно до яких позивачем виконано, а відповідачем прийнято обсяг робіт, вартість яких становить 11633260,00 грн. та яка визначена у довідках про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за відповідний період.
Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень та банківських виписок за відповідний період, зазначені роботи були частково оплачені відповідачем на суму 9284815 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність з боку відповідача порушень умов договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. щодо сплати вартості виконаних робіт, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" заборгованості за договором №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. у розмірі 2348445,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
У п. 9.5 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати, зазначених у договорі, стягується пеня за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 176520,34 грн. за період прострочення вважає розрахунок позивача вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 91403,04 грн. окремо щодо порушення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт за актом виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на суму 5781210,00 грн., який згідно оглянутого судом оригіналу підписаний відповідачем 02.12.2011 року та за актом виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року на суму 1937235,00 грн., який згідно оглянутого судом оригіналу підписаний відповідачем 28.12.2011 року, встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив період виникнення заборгованості у відповідача, оскільки не врахував, що згідно умов п. 8.6 договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. оплата наданих послуг передбачає відстрочку розрахунку за надані послуги до 30 календарних днів з дня підписання документів замовником.
Враховуючи вищевикладене, суд не виходячи за межі позовних вимог та враховуючи момент виникнення заборгованості у відповідача, здійснив власний розрахунок 3% річних згідно заявленого позивачем періоду нарахування: за актом виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на суму 5781210,00 грн. позивач нараховує 3% річних по 29.04.2012р. (151 день -з 01.12.2011р. по 29.04.2012р.) та за актом виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року на суму 1937235,00 грн. по 30.04.2012р. (125 днів -з 28.12.2011р. по 30.04.2012р.), суд встановив, що загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 71541,46 грн.
Розрахунок 3% річних:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
578421002.01.2012 - 29.04.20121193 %56574.33
193723528.01.2012 - 30.04.2012943 %14967.13
Всього:---71541,46
Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 71541,46 грн.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог заступника прокурора м. Києва, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, в особі Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2348445,00 грн., пені у розмірі 176520,34 грн. та 3% річних у розмірі 71541,46 грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 51908,75 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700. Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 18, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" ( юридична адреса: 04070, м. Київ-70, вул. Саксаганського, 12; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 03150102) 2348445/два мільйона триста сорок вісім тисяч чотириста сорок п'ять/грн. заборгованості, 176520/сто сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять/грн. 34 коп. пені та 71541/сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок одна/грн. 46 коп. 3% річних.
3.В решті позову відмовити.
4.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700. Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 18, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 -51908/ п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот вісім/грн.75 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 17.12.2012р.
Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.
Суддя Меденцев П.А.
Суддя Зайцев Ю.О.