ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-8/14012-2012 06.12.12
За позовом Фізичної особи-підприємця Баркової Наталії Сергіївни
До Товариства з обмеженою відповідальністю "АкваЛенд"
Про повернення майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 195420,00 грн.
Третя особа,
яка не заявляє
самостійних
вимог на предмет
спору на стороні
позивача Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії "ПриватБанк"
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Баркова Н.С., Галенко К.О. (угода №19-Г/12 від 24.10.2012)
від відповідача: Дика Л.О. (дов. б/н від 23.10.2012)
від третьої особи: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Баркова Наталія Сергіївна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АкваЛенд" про повернення майна з чужого незаконного володіння загальною вартістю 195 420,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.12 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.10.12 року.
Ухвалою суду від 11.10.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».
25.10.2012 в судовому засіданні судом розглянуто подане відповідачем через відділ документообігу та діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про зобов'язання позивача направити на адресу відповідача позовної заяви; про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи. За наслідками розгляду даного клопотання, судом відмовлено в зобов'язанні позивача направити відповідачу позовної заяви відмовлено з підстав необґрунтованості даної частини клопотання. В іншому клопотання відповідача задоволено, у зв'язку із чим у судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2012 року.
У судовому засіданні 08.11.12 представник відповідача підтримав подані через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва клопотання про витребування певних доказів по справі. Проти задоволення даних клопотань позивач заперечували частково. Дані клопотання про витребування доказів по справі залишено судом без задоволення з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника третьої особи, судовий розгляд відкладено на 29.11.2012 року
28.11.2012 через відділ документообігу та діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подані додаткові докази по справі та клопотання про витребування доказів по справі.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання судом було відмовлено в його задоволенні в наслідок необґрунтованості клопотання та його не відповідності вимогам ст.38 ГПК України. У судовому засіданні 29.11.2012 судом оголошено перерву до 06.12.2012 року.
Під час судового засідання 06.12.2012 позивач та представник позивача просили задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.
Представник відповідача заперечувала проти позову в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових поясненнях, які містяться у матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа -підприємець Баркова Наталія Сергіївна звернулась із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АкваЛенд»про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивач вважає, що у відповідача безпідставно знаходиться її майно, а саме:
1. Цифровий принтер Canon CLC 3220 вартістю 90 000 грн., а також витратні матеріали до нього;
2. Тонер (4 шт.), загальною вартістю 10 000 грн.;
3. Драми (4 шт.), загальною вартістю 12 000 грн.;
4. Гільйотина Ideal 4700, вартістю 8 000 грн.;
5. Кутова полиця, вартістю 500 грн.;
6. Різограф А3, вартістю 8 000 грн.;
7. Ріжучий Плотер SummaCut, вартістю 12 000 573,43 грн.;
8. Заокруглюватель для кутів,вартістю 573 грн. 43 коп.;
9. Стіл письмовий (2 шт), загальною вартістю 2 000,00 грн.;
10. Стіл комп'ютерний (2 шт) загальною вартістю 3 000,00 грн.;
11. Ламінатор, вартістю 2 500,00 грн.;
12. Біндер, вартістю 3 000,00 грн.;
13. шафа, вартістю 1 000,00 грн.;
14. Стільці (12 шт), загальною вартістю 1440,00 грн.;
15. Сейф вогнестійкий із кодовим замком, вартістю 3 000,00 грн.;
16. Системні блоки (2 шт), загальною вартістю 6 000,00 грн.;
17. Монітор 12 дюймів, вартістю 1500,00 грн.;
18. Монітор 19 дюймів (2 шт), загальною вартістю 3000,00 грн.;
19. комп'ютерний стіл (2 шт), загальною вартістю 1 500,00 грн.;
20. Сканер Canon, вартістю 1 500,00 грн.;
21. Телефон -факси (2 шт), загальною вартістю 4 600,00 грн.;
22. Висічки (2 шт), загальною вартістю 1 600,00 грн.;
23. Пробійник, вартістю 500,00 грн.;
24. Кондиціонер Midea, вартістю 4 500,00 грн.;
25. Кондиціонер Керамічний, вартістю 2000,00 грн.;
26. Товарно -матеріальні цінності, а саме папір дизайнерський, вартістю 1000,00 грн., кліше для тиснення та планка, вартістю 3000,00 грн.; плівка для ламінування, вартістю 300,00 грн.; пружина металева, вартістю 1000,00 грн.
Всього вартість майна, яке, як зазначає позивач, знаходиться у незаконному володінні у відповідача -195420 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно укладеного договору оперативної оренди нежитлового приміщення №85 від 09.02.2009 року позивач займав приміщення, що належить відповідачу на праві власності та розташоване у м. Києві по вул. Червоноткацька, 94, та у зв'язку із цим завіз в орендоване приміщення вищезазначене обладнання. Однак у серпні 2009 року, відповідач відмовив позивачу у доступі до приміщень та майна у зв'язку із заборгованістю позивача перед відповідачем за орендну плату і закрив наданий в оренду позивачу офіс разом із майном, яке там знаходиться, а тому позивач немає доступу до приміщення, яке орендує та майна, що там знаходиться.
Як на доказ, щодо приналежності переліченого майна позивачу, останній посилається на договір застави майна від 27.02.2008 року, укладений між Барковою Н.С. та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до якого Баркова Н.С. передала у заставу наступне майно:
1. Плоттер LIYU сер.№ SG-ecteries 2004 р.в.;
2. Друкарські верстати, 2 шт, 2005 р.в.;
3. Цифровий принтер Canon CLC 3200, 2005р.в.;
4. Полуавтомат для друку, 2007 р.в.;
5. Тампостанок ручний 2006 р.в.;
6. Персональний комп'ютер, 2006 р.в;
7. Персональний комп'ютер, 2005р.в.;
8. Ноутбук ACER, 2007 р.в.;
9. Сканер Canon, 2 шт, 2006 р.в.;
10. Кабінет чорний (3 столи , шафа), 2004 р.в.;
11. Станок для тиснення, 2006 р.в.;
12. Засвітка, 2 шт, 2005 р.в.;
13. Сушилка, 2004 р.в.;
14. Гильотина, 2007 р.в.;
15. Ракеля, 7 шт, 2005 р.в.;
16. Ламінатор, 2006 р.в.;
17. Внутрішній керамічний кондиціонер, 2005 р.в.;
18. Кондиціонер MIDEA, 2005 р.в.
Окрім того, як на доказ того, що спірне майно перебуває саме у відповідача, позивач посилається на копію постанови Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві від 05.10.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи.
У судовому засіданні позивач та його представник свою правову позицію підтримали, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, визначених в позові.
Відповідач з наданих усних та письмових пояснень в судовому засіданні заявлений позов не визнає, вказуючи про те, що дійсно, 09.02.2009 року між відповідачем та позивачем був укладений договір №85 оперативної (операційної) оренди нежитлового приміщення. Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 09.02.2009 року до договору №85 позивач прийняв офісне приміщення площею 45 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 94. Після пропозиції позивача про розширення орендованих приміщень 01.03.2009 року за актом прийому-передачі позивач прийняв додатково офісне приміщення площею 24 кв.м.
В подальшому позивач двічі звертався до відповідача із пропозиціями зменшення площі орендованих приміщень і з 01.06.2009 року позивач займав приміщення площею 24 кв.м відповідно до акту прийому-передачі до договору №85.
31.08.2009 року сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення відповідно до якого позивач (орендар) передав, а відповідач (орендодавець) прийняв офісне приміщення площею 24 кв.м., а п.4 акту сторони завірили, що не мають претензій одна до одної і п.2 акту задекларовано, що приміщення знаходиться у стані придатному для використання.
Ні про яке майно, яке залишилось і може заважати орендодавцю надавати офісне приміщення в оренду не йдеться (а.с.106).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Предметом позову є вимога про повернення майна, що належить позивачу на праві власності і разтошовано в орендованому згідно з договором оренди від 28.09.2009 року приміщенні, з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Відповідно до статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 цього Кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).
Таким чином, крім підтвердження права власності позивача на витребуване майно, позивач повинен довести факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Виходячи зі змісту досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірне майно, яке належить йому на праві власності знаходиться саме у відповідача і що той (відповідач) безпідставно ним користується.
На думку суду, позивачем не доведено, що саме спірне майно, яке перелічено у позовній заяві, є його власністю та знаходиться у відповідача без наявності правових підстав. Так, перелічене в пункті 6 Договору застави від 27.02.2009 укладеного між Барковою Н.С. (заставодавець) та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк»(заставодержатель), майно індивідуально не визначене, товарно-матеріальні цінності вказані із зазначенням родових ознак та індивідуально не ідентифіковано.
Суд взяв до уваги, що майно, передане за вищезазначеним договором у заставу знаходиться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 2 та вул. Електротехнічна, 5, а позивач вимагає витребувати майно з незаконного володіння, яке знаходиться за адресою м. Києв, вул. Червоноткацька, 94.
Крім того, майно зазначене в додатково поданих позивачем доказах ( актах повірки та переоцінки залога, опису майна переданого за договором про сумісну діяльність) також не є індивідуально визначеним.
У силу статті 387 ЦК України об'єктом віндикаціного позову може бути тільки індивідуально визначене майно. Витребувати з чужого незаконного володіння можна лише індивідуально визначене майно, власник може вимагати повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.
Частиною першою статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Однак, всупереч наведеним правовим нормам позивач просив витребувати майно, яке не визначене індивідуальними ознаками і в підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилався на договір застави майна від 27.02.2009 року укладеним між Барковою Н.С. та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк», за умовами якого майно індивідуально не визначено.
Відповідно до листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або іншими характерними позначками). У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.
Вказані приписи законодавства узгоджуються із судовою практикою Вищого господарського суду України у справах №31/102пн (постанова від 26.01.2011р.), №05/994 (постанова від 19.01.2010 р.), №5/67 (постанова від 02.02.2011 р.)
Як було вказано вище, у силу вимог ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Проте, згідно поданих доказів, позивачем не доведено, що майно яке перелічене у позовній заяві є саме тим майном, яке він (позивач) розташував в орендованому приміщенні. Також позивачем не доведено, що майно, перелік якого вказано у позовній заяві, знаходиться у відповідача.
Подану позивачем, як доказ, копію постанови Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві від 05.10.2009 року про відмову в порушення кримінальної справи, суд не може взяти до уваги, оскільки наявна копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (в якій йдеться невідомо про яке майно, що знаходиться у нежитловому приміщенні за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 94, де позивач орендував приміщення) відповідно до ст. 35 ГПК України не є підставою для звільнення сторони від доказування обставин, на які вона посилалась в підтвердження своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Виходячи з положень ст.ст. 34, 43 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Під час судового розгляду позивачем не доведено та не надано жодного документу як доказ того, що спірне майно передано відповідачу чи знаходиться на законних чи незаконних підставах у нього.
Разом з тим, судом не приймається до уваги клопотання відповідача заявлене у судовому засіданні та викладене в поясненнях відповідача одержаних 29.11.2012 року (а.с. 98) про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.
Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України). Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.
Враховуючи постанову від 12.06.2007 року Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165, якою вказано про необхідність мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Аналізуючи подані сторонами докази та вимоги діючого закону, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.
Оскільки, позов не підлягає задоволенню, тому витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 06.12.2012 року у присутності позивача, представника позивача та представника відповідача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова
Дата складання
повного рішення: 11.12.2012 року.