"12" грудня 2012 р. Справа № 19/41-67/270-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р.
у справі№ 19/41-67/270-2012 господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун"
простягнення 1 608 960,00 грн.
За участю представників:
позивача:не з'явилися;
відповідача:Негода Є.В.;
прокуратури:Лук'яненко В.О.;
Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про стягнення несплаченої частини пайового внеску з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 478 860 грн. та 130 100 грн. пені за договором №147 від 14.03.2005.
Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.
За результатами останнього розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. (суддя Куркотова Є.Б.) у справі № 19/41-67/270-2012 в задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського від 10.09.2012 р. (судді: А.І. Мартюк, М.М. Новіков, Л.П. Зубець) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами встановлено, що 14.03.2005 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Кроун" (забудовник) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 147 (Договір).
Предметом Договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 11 167,26 кв.м з прибудованими приміщеннями загальною площею 1180,00 кв.м. на Дарницькому бульварі, 1-3 у Дніпровському районі м. Києва (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 Договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2 від 03.03.2005 становить 1 667 180 грн.
Як вбачається із Довідки про надходження коштів за період з 01.01.2005 р. по 04.02.2011 р., наданої Головним управлінням економіки та інвестицій - виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), на виконання умов Договору забудовник 15.03.2005 року, 28.04.2005 року, 26.05.2005 року, 29.06.2005 року, 29.08.2005 року, 09.09.2005 року перерахував на користь позивача грошові кошти на загальну суму 1 032 958 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору пайової участі від 14.03.2005 відповідачем за період березень-серпень 2005 року було сплачено суму пайового внеску у розмірі 1 032 958,00 грн.
Спір виник у зв'язку з несплатою відповідачем пайового внеску на соціально-економічний розвиток міста у повному обсязі як то визначено договором від 14.03.2005 р.
Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 478 860,00 грн. заборгованості (з урахуванням індексу інфляції) по сплаті пайової участі за період з жовтня 2005 р. по грудень 2005 р. по договору № 147 від 14.03.2005 р., а також пені у сумі 130 000,00 грн.
Як встановлено судами, відповідач доказів оплати суми 1 478 860,00 грн. заборгованості в тому числі в установлені договором строки, суду не надав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили зі спливу позовної давності щодо заявлених вимог. А також, судами зауважено, що перебіг строку позовної давності обчислюється від моменту виникнення у кредитора право на позов до боржника, а не від моменту коли стало про це відомо.
З таким висновком погоджується суд касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК Кодексу позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Прокурор, як на підставу поважності причин пропуску позовної давності, посилається на те, що про факт порушення інтересів держави з боку відповідача прокуратурі м. Києва стало відомо лише під час проведення перевірки 011 р., а отже,пропущення строку позовної давності вказаним державним органом не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Між тим, в даній справі з позовом до господарського суду звернувся прокурор в інтересах держави, а тому, строк позовної давності обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради не названо причин пропуску строку позовної давності та не надано доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від нього причин, унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову до суду.
Як зазначалось вище, пунктом 2.1.2 договору визначено обов'язок відповідача перерахувати позивачу пайовий внесок у сумі 1667,18 грн. в термін з березня по грудень 2005 року на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Враховуючи, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату пайового внеску до грудня 2005 року, то перебіг позовної давності щодо стягнення зазначеної заборгованості розпочався з січня 2006 року і тривав три роки. Разом з тим, прокурор звернувся з позовом в інтересах позивача тільки в липні 2011року, тобто після спливу строку позовної давності.
Доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову суду надано не було.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що перебіг позовної давності у даному випадку почався з січня 2006 року і тривав три роки, тоді як позовну заяву було подано прокурором у липні 2011 року після спливу позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що судами правомірно відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, який обчислюється від моменту виникнення у кредитора права на позов до боржника.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. у справі № 19/41-67/270-2012 залишити без змін.
Головуючий суддяС.В. Мирошниченко
СуддіТ.Л. Барицька
О.О. Хрипун