"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/1753/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінг Сервіс Груп", м. Харків
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року
у справі господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінг Сервіс Груп", м. Харків
до про за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік", м. Харків стягнення 76 066, 63 грн. Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінг Сервіс Груп", м. Харків
провизнання договору розірваним
за участю представників
позивача: Головков О.М.,
відповідача: Моргун А.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінг Сервіс Груп" (далі за текстом -ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (далі за текстом -ПАТ "Фармстандарт-Біолік") про стягнення 72 000,00 грн. основного боргу та 4 066,63 грн. пені.
ПАТ "Фармстандарт-Біолік" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позов до ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" про визнання Договору про абонентське консалтингове обслуговування № 01/2011 від 03.01.2011 року, укладеного ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" та ПАТ "Фармстандарт-Біолік", розірваним з 01.10.2011 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2012 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги є необгрунтованими з огляду на відсутність належних та допустимих доказів надання юридичних послуг, зокрема, актів прийому-передачі виконаних робіт та щомісячних письмових звітів про виконані роботи, а зустрічні позовні вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту цивільних прав.
Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2012 року частково та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" до ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про стягнення 72 000,00 грн. основного боргу та 4 066,63 грн. пені.
ПАТ "Фармстандарт-Біолік" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2012 року скасувати частково та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" до ПАТ "Фармстандарт-Біолік" про стягнення 72 000,00 грн. основного боргу та 4 066,63 грн. пені, а відповідач за первісним позовом просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.
Заслухавши пояснення сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2011 року ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" було укладено Договір про абонентське консалтингове обслуговування № 01/2011 (далі за текстом -Договір), згідно умов якого позивач за первісним позовом зобов'язувався здійснювати абонентське консалтингове обслуговування відповідача за первісним позовом на платній основі, зокрема, систематично виконувати передбачені цим Договором юридичні роботи та надавати юридичні послуги.
01.02.2011 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 01/2011 від 03.01.2011 року, в якій змінили розмір абонентської плати за Договором, решта умов Договору залишилась без змін.
Відповідно до положень даного Договору виконавець (позивач за первісним позовом) здійснює абонентське консалтингове обслуговування замовника (відповідача за первісним позовом) на платній основі.
При цьому, під „абонентським консалтинговим обслуговуванням" сторони розуміють платне, систематичне надання виконавцем замовнику наступних послуг і виконання робіт, передбачених у п. п. 1.2.1 -1.2.15.4 (п. 1.2 Договору).
Тобто, з тексту даного Договору вбачається, що умовами надання послуг є систематичність, чітка визначеність і конкретність послуг та їх оплатність.
Розділом 2 Договору встановлені права та обов'язки сторін, зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати в інтересах замовника необхідні юридично значимі дії, надавати юридичні послуги і виконувати юридичні роботи згідно з предметом Договору; забезпечити своєчасність підготовки передбачених Договором проектів документів, виконання дій та надання послуг; належним чином інформувати замовника про хід виконання робіт і надання юридичних послуг в межах предмету Договору у вигляді офіційної довідки-листа; щомісячно надавати замовнику письмовий звіт про виконані роботи та надані послуги в межах Договору (п. п. 2.1.1 -2.1.4 Договору).
Отже, виходячи зі змісту п. 2.1.3 Договору інформування замовника належним чином полягає у наданні виконавцем даних про хід виконання офіційним шляхом, тобто письмово, з врученням довідки-листа.
Також Договором передбачено і щомісячне надання виконавцем письмового звіту замовнику про виконані роботи та надані послуги в межах Договору та підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, як документів, що фактично підтверджують виконані роботи та їх прийняття для подальшої оплати.
Крім того, з укладеному сторонами Договорі також визначено, що умовами постановки завдань, надання згоди (наділення повноваженнями) на виконання робіт, передбачених в п. п. 1.2.1 -1.2.15.4 є: наявність звернення замовника до виконавця; завчасне повідомлення замовником виконавця про ці дії у строки, достатні для надання виконавцем замовнику свого висновку про доцільність їх здійснення (п. 2.2.6 Договору); забезпечення діяльності виконавця необхідною організаційною допомогою (п. 2.2.1 Договору); надання в розпорядження виконавця в межах надання послуг всієї необхідної інформації, документів та матеріалів (п. 2.2.2 Договору). Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" до жовтня 2011 року належним чином виконувало свої зобов'язання за Договором № 01/2011 від 03.01.2011 року, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт від 02.02.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 29.04.2011 року, від 31.05.2011 року, від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року, від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року.
ПАТ "Фармстандарт-Біолік" було здійснено розрахунок з позивачем в межах підписаних актів за Договором за період лютий -вересень 2011 року, проте позивачем не було надано судам належних доказів надання відповідачу юридичних послуг, передбачених умовами Договору в період з жовтня по грудень 2011 року.
Крім того, господарськими судами було встановлено, що сторонами проводились переговори щодо припинення виконання юридичних послуг виконавцем та розірвання Договору № 01/2011 від 03.01.2011 року.
ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" було надано Угоду про розірвання Договору про абонентське консалтингове обслуговування № 01/2011 від 03.01.2011 року, яку було підписано ПАТ "Фармстандарт-Біолік", про що було повідомлено директора ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп", проте виконавцем зазначена угода так і не була підписана.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких письмових або усних звернень замовника до виконавця про необхідність виконання робіт, передбачених п. п. 1.2.1-1.2.15.4 Договору за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року не подавалось; будь-яка інформація для початку виконання робіт виконавцю не надавалась; дії виконавця та можливі затрати -не погоджувались, що спростовує доводи позивача про надання послуг за вказаний період.
Крім того, відсутність виконання робіт зі сторони ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" також підтверджується ненаданням замовнику офіційних довідок-листів та щомісячних письмових звітів про виконані роботи за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, що є основними документами, які підтверджують надання послуг та слугують обґрунтуванням для підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
До того, ж в період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року акти виконаних робіт по Договору № 01/2011 не підписувались, а, отже, роботи не були прийняті, у зв'язку з відсутністю їх виконання.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У двосторонніх договорах правами та обов'язками наділяються обидві сторони договору.
Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищезазначених правових приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій було правомірно відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість та відсутність доказів надання послуг, зокрема, актів прийому-передачі виконаних робіт, щомісячних письмових звітів про виконані роботи тощо.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання Договору про абонентське консалтингове обслуговування № 01/2011 від 03.01.2011 року, укладеного ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп" та ПАТ "Фармстандарт-Біолік", розірваним з 01.10.2011 року колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.
Відповідності положень до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.
Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.
Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однак, як вбачається з зустрічних позовних вимог, відповідач не просив суд розірвати спірний договір, а просив саме визнати його вже розірваним з 01.10.2011 року, що не відповідає способам захисту прав, встановленим законом.
З урахування викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на те, що вимоги про визнання договору розірваним не відповідають жодному з способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, передбачених чинним законодавством України або договором.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Аутсорсінг Сервіс Груп", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у справі № 5023/1753/12 -залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга