"12" грудня 2012 р. Справа № 5010/511/2012-13/31
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиВиконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
на рішення та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012
у справі№ 5010/511/2012-13/31 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовомВиконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Галицька"
прозобов'язання укласти договір та додаток до договору
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Галицька" про зобов'язання укласти у запропонованій позивачем редакції договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додатку до нього ( розрахунок пайового внеску).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 у справі № 5010/511/2012-13/31 (суддя Шкіндер П.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Скрипчука О.С., Процика Т.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у цій справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до пп. 5.3 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.12.2006 № 559 "Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гаразд України" (правонаступником якого є відповідач у справі) надано дозвіл на будівництво 9-поверхового багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (№3 по генплану) на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні в межах вулиць Василя Стуса - Івана Миколайчука - Проектна-1 (дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення виконавчого комітету міської ради від 27.01.2004 року №36, пункт 1.25), за умови укладення угоди з виконавчим комітетом міської ради про участь у соціально-економічному розвитку міста.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.01.2007 року №26 "Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради" (пункт 11) внесено зміни в пункт 5.3 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.12.2006 №559 "Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради" та викладено його в наступній редакції: "Дозволити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гаразд України" будівництво групи 9-поверхових житлових будинків (№3 по генплану) на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні в межах вулиць Василя Стуса - Івана Миколайчука - Проектна-1 (дозвіл на проектно-пошукові роботи - рішення виконавчого комітету міської ради від 27.01.2004 року №36, пункт 1.25). Будівництво здійснювати на умовах угоди з виконавчим комітетом міської ради про участь у соціально-економічному розвитку міста.
Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 затверджено Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська, відповідно до пункту 8.3 якого залучення коштів замовників будівництва, що здійснюють будівництво в м. Івано-Франківську, в якості пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста здійснюється на підставі договору про пайову участь у соціально-економічному розвитку міста. Договір про пайову участь замовників будівництва у соціально-економічному розвитку міста укладається не пізніше ніж за десять днів до розгляду виконавчим комітетом міської ради питання про надання дозволу на будівництво і набирають чинності одночасно з рішенням про надання такого дозволу.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста.
За умовами пункту 1.2. цього Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом договорів про пайову участь.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста повинен був укладений з відповідачем до надання дозволу на будівництва (22.12.2006), у відповідності до вимог Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 та Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006, однак позивач звернувся за судовим захистом з пропуском строку позовної давності.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання укласти договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додатку до нього (розрахунок розміру пайового внеску).
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України.
В свою чергу, примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).
Таким чином, необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірною спору між сторонами. При цьому, суди повинні виходити з вимог законодавства, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідний переддоговірний спір між сторонами виник у грудні 2011 року.
У відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (норми якого діють на час виникнення спору, подання позову та його розгляду у даній справі) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічні вимоги закріплені в Положенні про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженому в редакції рішення Івано-Франківської міської ради від 20.10.2011 № 424-15, а саме: в пунктах 3.1., 6.3.
На підставі вищенаведених нормативно-правових актів, позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти спірний договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Між тим, господарські суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, що стало причиною прийняття незаконних судових рішень.
З урахуванням вищенаведених правових норм, судам попередніх інстанцій слід дослідити питання щодо прийняття вищезазначеного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, судам слід з'ясувати наявність підстав для застосування до спірних переддоговірних правовідносин, які виникли у грудні 2011 року, приписів статті 267 Цивільного кодексу України щодо спливу строку позовної давності.
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язків сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у справі № 5010/511/2012-13/31 скасувати.
Справу № 5010/511/2012-13/31 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Т. Козир
судді: Н. Губенко
Л. Іванова