Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 611/1266/12
Іменем України
09.10.2012 м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Янчук В.В., при секретарі Кумечко С.М., за участі позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижівської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акта на землю та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Стрижівської сільської ради та ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акта на землю та зобов'язати відповідача ОСОБА_4 звільнити проїзд загального користування, який являє собою частину земельної ділянки шириною 3 метри, довжиною 50 метрів яка розташовувалась між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом демонтування воріт.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому на праві власності належить домоволодіння , що в АДРЕСА_1 та приватизована земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі державного акта та земельну ділянку від 07.03.2008 року. По сусідству проживає відповідач ОСОБА_4 , якій належить земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2. При приватизації ОСОБА_4 було допущено порушення вимог земельного законодавства, що призвело до порушення його прав та інтересів. При приватизації земельної ділянки відповідачу увійшов проїзд загального користування, який є комунальною власністю та не підлягає приватизації. Стрижівка сільська рада своїм рішенням від 07.12.2006 року затвердила приватизацію земельної ділянки куди увійшов проїзд. Постійною комісією з питань екології та землевпорядкування Стрижівської сільської ради 27.04.2011р. було складено акт де вказано, що під'їздну дорогу між садибами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, рахувати такою, що не існує. Даним проїздом позивач користувався з 1976 року і останній був визнаний в свідоцтві на забудову, а також даний проїзд визначений на його державному акті як проїзд спільного користування. В даний час проїзд заблоковано відповідачем , а саме в двох місцях встановлено залізні ворота. А тому він не може користуватись даним проїздом.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, додатково суду пояснили, що в 60 роках у його матері була забрана частина земельної ділянки для проїзду. Даним проїздом він постійно користувавсь та він був включений і в свідоцтво на забудову садиби та і в державний акт на земельну ділянку. Після того як він був приватизований відповідачем ОСОБА_4, він не може заїзджати до своєї частини земельної ділянки.
В судовому засіданні представник відповідача Стрижівської сільської ради ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Суду пояснив, що земельна ділянка, яку позивач вважає проїздом - є земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, яка перебувала в користуванні в громадян, і останній раз була передана ОСОБА_4 Проїзду не існувало, і земельна ділянка не вилучалась у ОСОБА_1 для проїзду і не змінювалось її цільове призначення, державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 виданий без порушень законодавства, просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала в повному обсязі , суду показала, що в 2004 році вона відповідно до договору купівлі- продажу житлового будинку та земельної ділянки придбала земельну ділянку, що по АДРЕСА_2. Між її садибою та садибою ОСОБА_1 була частина земельної ділянки - яку люди використовували як город, дана земельна ділянка мала специфічну форму і частину цієї земельної ділянки останніми було використано як під'їзд , з 2006 року вона користується вказаною земельною ділянкою, яка в подальшому була нею приватизована.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що вона є спеціалістом із земельних справ Стрижівської сільської ради, земельна ділянка про яку йде спір відповідно до погосподарських книг Стрижівської сільської ради та картографічних зйомок з 1975-1991 рік рахувалась за господарством ОСОБА_7, а з 1991 року була виділена для користування ОСОБА_8 В 2006 році останній подав заяву про відмову і земельна ділянка була передана ОСОБА_4 Цільове призначення даної земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства і використовувалась під огород. Дана земельна ділянка мала специфічну конфігурацію і тому її частина, а саме між будівлями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 користувачами використовувалась як під'їзд до іншої частини городу.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказали, що дана земельна ділянка була в користуванні ОСОБА_8, як огород, оскільки мала специфічну «Г» подібну форму і не мала заїзду з інших сторін то вужчу її частину він використовував як під'їзд до решти огороду.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що в 2006 році його дружина ОСОБА_4 отримала в сільській раді земельну ділянку під огород, від якої відмовився ОСОБА_8 в подальшому ОСОБА_4 її приватизувала.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказав, що в 1960 роках між садибою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був проїзд до огороду його батьків, але цей проїзд був утворений з частини городу , що належав його батькам.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказав, що біля садиби ОСОБА_1 був завжди проїзд, але зараз його там немає.
Вислухавши сторони , свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов є таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини.
З державного акта на право приватної власності на землю від 05.05.1998 р. виданого на ім'я ОСОБА_15 на земельну ділянку 0,2039 га, що розташована по АДРЕСА_2 вбачається, що літерами від «Б» до «В» зазначено ділянка ОСОБА_8 (а.с. 48).
В подальшому ОСОБА_15 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 23.02.2004 року продав, а ОСОБА_12 та ОСОБА_4 придбали житловий будинок та земельну ділянку.
Згідно ч.ч.1,2 ст.59 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 вбачається , що відповідно до рішення 5-ї сесії Стрижівської сільської ради 5-го скликання від 07.12.2006 року було затверджено кадастровий план на встановлення зовнішніх меж земельної ділянки та виготовлення державного акту на право власності на землю ОСОБА_4 Зокрема відповідно до плану земельної ділянки (а.с.75) літерами від «Б» до «В» зазначено - землі ОСОБА_1 ( а.с. 67-81). Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 від 03.08.2007 року, останній належить земельна ділянка розміром 0,2500 га для будівництва , обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2, а з плану меж вищевказаної земельної ділянки вбачається, що від «Б» до «В» межі землі ОСОБА_1 (а.с.6)
З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 вбачається , що відповідно до рішення 10-ї сесії Стрижівської сільської ради 5-го скликання від 21.06.2007 року було встановлено остаточний розмір земельної ділянки ОСОБА_1 - 0,3507 га. Зокрема відповідно до плану земельної ділянки (а.с.62) літерами від «Д» до «Е» зазначено - проїзд спільного користування ( а.с. 56-66). Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 07.03.2008 року позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1. Відповідно до опису меж літерами «Д» - «Е» - зазначено проїзд спільного користування. З копії свідоцтва на забудову садиби позивача ОСОБА_1 вбачається, що між садибою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вказано заїзд.
Відповідно до акту постійної комісії з питань екології та землевпорядкування Стрижівської сільської ради від 27.04.2011 року вбачається, що було проведено перевірку законності використання дороги між садибами громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, та було встановлено, що даної дороги фактично не існує. На час складання акту земельна ділянка належить ОСОБА_4 Комісією було рекомендовано ОСОБА_1 зробити проїзд по власній земельній ділянці ( а.с. 9). Протокол засідання було затверджено рішення 5-ї сесії 6-го скликання Стрижівської сільської ради від 28.04.2011р. № 55 .
При наданні правової оцінки позову ОСОБА_1 суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із обставин справи між сторонами виник спір щодо частини земельної ділянки між садибами по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та садибою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що згідно державного акта на його ім'я та свідоцтва на забудову садиби спірна земельна ділянка вказана як проїзд, а відповідно до державного акта на ім'я ОСОБА_4 даний проїзд відсутній.
Відповідно до ст.83 Земельного Кодексу України, передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти
комунальної власності. Зокрема ч. 3 вказаної статті передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Згідно витягу з погосподарських книг Стрижівської сільської ради земельна ділянка, яка межує з ОСОБА_1 та є у власності ОСОБА_4 ( спірна земельна ділянка) відповідно до картографічних зйомок з 1975 року по 1991 рік - рахувалась за господарством ОСОБА_7 Дана земельна ділянка не мала проїздів. В 1991 році згідно запису погосподарської книги за № 4 земельна ділянка була виділена ОСОБА_8 , який в 2006 році відмовився від користування, та остання була передана ОСОБА_4 (а.с. 27). Вказана земельна ділянка не вилучалась для проїзду і рахувалась в погосподарських книгах, як земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства ( а.с. 88). Вказана обставина підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18
Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не є проїздом, не перебуває у комунальній власності Стрижівської сільської ради , цільове призначення вказаної спірної земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства, та була передана у власність відповідачу ОСОБА_4 Порушення законодавства при набутті ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку, судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає недоведеними доводи позивача ОСОБА_1 щодо порушень його особистих прав та законних інтересів, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними і допустимими доказами, що є наслідками відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 83, 152, 158 ЗК України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Стрижівської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у приватну власність, визнання недійсним державного акта на землю та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуюча В.В.Янчук.