Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 2-1814/11
Провадження № 2/552/183/2012
19 листопада 2012 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Боднар О. С.
за участю:
представника позивача Іщенко Я. І.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА»до ОСОБА_2 «Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію», -
У серпні 2012 року КП "Макіївтепломережа" звернулось до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області із позовом до ОСОБА_2 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію", в якому просило стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості за період часу з 01.05.2000 року по 01.04.2011 року у розмірі 8486,94 гривень й витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 гривень.
Представник позивача Іщенко Я. І., що діяла на підставі довіреності юридичної особи (а. с. 34), у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що КП "Макіївтепломережа" є виробником теплової енергії, яка надається через приєднану комунальну мережу до зовнішнього обрізу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - та є споживачем теплової енергії із особовим рахунком № 38/4049. Однак своєчасно комунальні послуги не сплачує та має заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.05.2000 року по 01.04.2011 року в сумі 8486,94 гривень. Оскільки КП "Макіївтепломережа" зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про примусове стягнення цієї заборгованості, однак у прийнятті заяви було відмовлено, вони у позовному провадженні просять стягнути з відповідача заборгованості у сумі 8486,94 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що КП «Макіївтепломережа»звернулось до суду з вимогою про стягнення з неї суми боргу в розмірі 8486,94 гривень за період з 01.05.2000 року по 01.04.2011 року. Однак, ані позовні вимоги в цілому, ані сума заборгованості конкретно не підтверджується ніякими документами. У додатках до позову (пункт 3) зазначені розрахунки суми боргу за теплову енергію, однак фактично такий документ відсутній. При цьому додані копії 2-х документів, які озаглавлені як «звірка боргу на 1 лютого 2011 року в КП «Жилцентр 7»та звірка боргу на 1 квітня 2011 року в КП «Жилцентр 7»з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Представником позивача було надано договори, які укладені між КП «Макївтепломережа»та КП «Жилцентр 7», а саме: договір № 19 «Про постачання теплової енергії»від 06.10.2006 року, договір № 4 «На постачання теплової енергії»від 17.10.208 року, договір № 2 «Про забезпечення житлових будинків міста Макіївки тепловою енергією»від 15.10.2009 року та договір № 2 «Про забезпечення житлових будинків міста Макіївки тепловою енергією»від 15.10.2010 року. Ці договори не є трьохсторонніми. Ані вона, ані ОСОБА_4 не є сторонами за ними й не ознайомлювались з положенням цих документів при їх укладанні. Сторонами в них є: КП «Макіївтепломережа»- Виробник й КП «Жилцентр 7»- Виконавець. Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 договору № 19 «Про постачання теплової енергії»від 06.10.2006 року відпущену теплову енергію оплачує виконавець. У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання лише сторонами, а стаття 194 Господарського кодексу України передбачає, що при виконанні господарського зобов'язання третьою особою, сторона Управнена зобов'язана прийняти виконання, а такого прийняття не відбулось, що не відповідає вимогам зазначеним у цьому кодексі. Крім того, ці договори передбачають, що споживач, що не є стороною по договорам, повинен виконувати обов'язки виконавця відповідно до договору «Про надання послуг з централізованого опалення», який укладається між споживачем і виконавцем. Ця умова знову ж таки не була прийнята ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_4, та ніякі договори ними не підписувались. Позивач в підтвердження позовних вимог не надав документи які вказують, що ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_4 отримували що-небудь за договорами між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7»у повному або частковому обсязі. Представник позивача долучив до справи копії договорів між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7»за період, починаючи з 06.10.2006 року, та намагається стягнути борг у сумі 8486,94 грн. починаючи з 01.05.2000 року не зважаючи на те, що строк позовної давності становить три роки й будинок за адресою: АДРЕСА_1передано на баланс КП «Жилцентр 7»лише 01.03.2007 року. Згідно договорів між КП «Макіївтепломережа» та КП «Жилцентр 7», належним відповідачем за позовом КП «Макіївтепломережа»є КП «Жилцентр 7»і спір повинен розглядались у Господарському суді, тому просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача, ОСОБА_3, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а. с. 35), позовні вимоги КП "Макіївтепломережа" до ОСОБА_2 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію" також не визнав та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не надано жодного документа, який би міг підтвердити зобов'язання ОСОБА_2 перед КП «Макіївтепломережа».
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, самого відповідач й, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, суд вважає, що позов КП "Макіївтепломережа" до ОСОБА_2 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно копії Особового рахунку, що наданий КП "Жилцентр 7", відповідач ОСОБА_2 є членом сім'ї -донькою - власника житлового приміщення, який знято з реєстрації 16.05.2008 року у зв'язку із його смертю, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 (член сім'ї ОСОБА_2), відкритого за адресою: АДРЕСА_1, - мається заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання за період з 01 травня 2000 року по 01 квітня 2011 року в сумі 8486,94 гривень (а. с. 5 -11).
З розрахунку суми заборгованості помісячно за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 - за період з 01 травня 2000 року по 01 квітня 2011 року складає 8486,94 гривень (а. с. 113 -114).
Як убачається із змісту позовної заяви предметом спірних правовідносин є неналежне виконання відповідачем обов'язків, що випливають із споживання ним житлово-комунальних послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами визначені в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року.
Відповідно до положень статті 1 цього Закону України житлово-комунальною послугою визнається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
У свою чергу, комунальною послугою, з огляду на наведену вище норму права, є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Споживачем житлово-комунальних послуг вважається фізична чи юридична особа, яка її отримує або має намір отримати /стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"/.
Згідно статей 12 та 13 зазначеного Закону за своїм функціональним призначенням житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги, тобто послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Положеннями пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зазначений обов'язок споживачів також передбачений Правилами надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 року, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, згідно до яких суб'єкт господарювання - КП "Макіївтепломережа" надає послуги з централізованого опалення /теплопостачання/, а споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені строки - щомісяця по нормам і тарифам відповідно розміру опалювальній площі квартири.
Положення частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Норми права, які містяться у частині 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що КП "Макіївтепломережа" надавало ОСОБА_2 комунальні послуги з теплопостачання, яка використовувала їх для власних потреб, що свідчить про існування між ними договірних відносин, які за своїм правовим змістом є цивільно-правовими.
Зазначений факт свідчить про виникнення між сторонами по справі зобов'язання.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно до змісту статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 7.1.2 Статуту КП «Макіївтепломережа»здійснює виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, пара та гарячої води споживачам (підприємствам, установам, організаціям та населенню), надає послуги по теплопостачанню та тарифами, відповідно до чинного законодавства (а. с. 41 -55).
Згідно п. 5.9 Договору № 19 про постачання теплової енергії від 06.10.2006 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7», у разі несплати споживачами в повному обсязі або часткової сплати за отриману теплову енергію, виконавець повинен самостійно виконати даний обов'язок власними коштами або отриманими пільгами та субсидіями у терміни, зазначеними у цьому договорі (а. с. 56 -61).
Відповідно до Договору на постачання теплової енергії № 4 від 17.10.2008 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7», КП «Макіївтепломережа»забезпечує постачання теплової енергії виконавцю КП «Жилцентр 7»в потрібних йому обсягах, гарантує безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачами Виробника умов договору на опалення, Правил користування теплової енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання (а. с. 62 -66).
З інформації про теплове навантаження по КП «Жилцентр 7»вбачається, що максимальне часове теплове навантаження по буд. № 3 мікрорайону «Центральний»міста Макіївки складає 590621 ккал/рік (а. с. 70 -72).
Згідно Договору № 2 про забезпечення житлових будинків міста Макіївки тепловою енергією від 15.10.2009 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7», теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати безперебійну подачу теплової енергії у багатоквартирний житловий фонд відповідної якості та кількості для централізованого опалення -цілодобово (а. с. 73 -80).
Відповідно до Акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, складеного «Теплопостачальною організацією»КП «Макіївтепломережа»в особі заступника директора Ямпольскої Ж. А. та «Виконавцем»в особі директора КП «Жилцентр 7»Дмитрюковою Т. Г., межею розподілу балансів належності відповідальності за технічний стан та експлуатацію між «Теплопостачальною організацією»та «Виконавцем»є зовнішній обріз будинку згідно рішення міськвиконкому від 29.12.2005 року № 1619 (а. с. 81).
З п. 2.1.1 до Договору № 2 про забезпечення житлових будинків міста Макіївки тепловою енергією від 15.10.2010 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа»та КП «Жилцентр 7», вбачається, що КП «Макіївтепломережа»зобов'язане забезпечувати безперебійну подачу теплової енергії у багатоквартирному житловому фонді відповідної якості та кількості для централізованого опалення -цілодобово, відповідно до температурного графіка, який є невід'ємною частиною договору (а. с. 82 -85).
Відповідно до Акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, складеного «Теплопостачальною організацією»КП «Макіївтепломережа»в особі директора Рязанцевої Л. О. та «Виконавцем»в особі директора КП «Жилцентр 7»Немеш В. П., межею розподілу балансів належності відповідальності за технічний стан та експлуатацію між «Теплопостачальною організацією»та «Виконавцем»є зовнішній обріз будинку згідно рішення міськвиконкому від 29.12.2005 року № 1619 (а. с. 86).
Згідно Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 15.10.2003 року № 1003, встановлено тарифи на послуги з теплопостачання для населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді на опалення із розрахунку щомісячної оплати на протязі всього року за 1 кв. м. опалювальної площі -1,05 гривень з ПДВ, та 0,875 без ПДВ; із розрахунку щомісячної оплати на протязі опалювального періоду за 1 кв. м. опалювальної площі - 2,10 гривень з ПДВ та 1,75 гривень без ПДВ (а. с. 87).
Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 21.08.2006 року № 1115, встановлено тарифи на послуги опалення і гарячого водопостачання для населення та мешканців гуртожитків підприємств та організацій: із розрахунку щомісячної оплати на протязі опалювального періоду за 1 кв. м. опалювальної площі -5,66 гривень з ПДВ, та 4,72 гривень без ПДВ; із розрахунку щомісячної оплати на протязі всього року за 1 кв. м. опалювальної площі - -2,83 гривень з ПДВ та 2,36 гривень без ПДВ; при наявності приладів обліку на 1 Гкал -197,82 гривень з ПДВ та 164,85 гривень без ПДВ (а. с. 88 -91).
Згідно витягу з Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 16.09.2008 року № 1102, з 15.10.2008 року встановлено тарифи на теплову енергію, що виробляється Комунальним підприємством «Макіївтепломережа»населенню та мешканцям гуртожитків підприємств та організацій на 1 Гкал -261,00 гривень з ПДВ (217,50 гривень без ПДВ) (а. с. 92).
На підставі витягу з Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 23.09.2009 року № 1059, вбачається, що встановлено тарифи на житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів міста Макіївки, які надаються КП «Макіївтепломережа»за 1 кв. м. опалювальної площі в опалювальний період з ПДВ -8,28 гривень (без ПДВ -6,90 гривень), послуга централізованого опалення для населення з ПДВ за 1 Гкал -294,45 гривень (ПДВ -245,38 гривень) (а. с. 94).
Згідно витягу з Рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 29.12.2010 року № 1471, встановлено тарифи на комунальні послуги (у складі житлово-комунальних) з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в економічно обґрунтованому розмірі тарифу теплової енергії, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.12.2010 року № 1832 «Про затвердження тарифів на теплову енергію»для споживачів міста Макіївки, що надаються КП «Макіївтепломережа» для населення (в т. ч. мешканців гуртожитків) послуга централізованого опалення при наявності приладів обліку за 1 Гкал теплової енергії без ПДВ - 269,92 гривень (з ПДВ -323,90 гривень), послуга централізованого опалення при відсутності приладів обліку за 1 кв. м. опалювальної площі в опалювальний період без ПДВ -7,59 гривень (з ПДВ -9,11 гривень) (а. с. 93).
Аналізуючи всі ці наведені докази у їх сукупності, суд вбачає, що дійсно КП "Макіївтепломережа" у період з травня 2000 року по квітень 2011 року надало ОСОБА_2 послуги з теплопостачання на загальну суму 8486,94 гривень.
Крім того, будь -яких доказів про наявність у ОСОБА_2 пільг з оплати зазначених послуг чи їх неналежне надання КП "Макіївтепломережа" суду надано не було.
Оскільки в ході розгляду справи за суттю відповідач ОСОБА_2 та її представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_3 посилались на незастосування позивачем встановлених законом строків позовної давності, суд вважає за необхідне прийняти цю заяву до уваги.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
З огляду на припис частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пред'явлення особою позову є підставою для переривання перебігу позовної давності /частина 2 статті 264 Цивільного кодексу України/.
Відповідно до доданих до матеріалів справи доказів КП "Макіївтепломережа" 04.04.2011 року зверталось до суду із заявою до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуг з надання теплової енергії, у прийняті якої судом було відмовлено (а. с. 3).
Зі змісту положень частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України впливає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
При цьому, суд враховує, що позивачем доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надано.
У свою чергу, відповідно до положень частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з тим, що строк позовної давності по частині вимог пропущений і підстав для його відновлення немає, позов про стягнення суми боргу, що утворилася за період з 01 травня 2000 року по 01 квітня 2008 року у розмірі 3569,83 гривень задоволенню не підлягає. Тому позов підлягає задоволенню за період часу з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2011 року в сумі 4917,11 гривень. При цьому суд виходить з наступних розрахунків.
За період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2011 року позивачем:
· нараховане: 176,88 + 104,50 + 458,75 + 458,76 + 458,76 + 286,83 + 189,71 + 130,53 + 26,75 +238,73 + 355,68 + 380,64 + 307,78 + 127,39 + 75,41 + 232,10 + 370,45 + 538,35 + 411,70 + 305,21 = 5634,91 гривень;
· перераховане: - 104,50 -84,52 -57,13 -62,19 -39,46 = - 347,80 гривень;
· оплачено: 270 + 100 = 370 гривень;
Того: 5634,91 -347,80 -370 = 4917,11 гривень.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов КП "Макіївтепломережа" до ОСОБА_2 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію" частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В той же час частина 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України обумовлює, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.
На виконання вимог частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви КП "Макіївтепломережа" додало документи, що підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також документ, що підтверджує законність звільнення від сплати судового збору.
Так, позивач КП "Макіївтепломережа" при зверненні до суду з позовом надав платіжний документ про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та копію рішення Макіївської міської ради № 4/7 від 25.01.2011 року "Про пільги по державному миту на 2011 рік.
Згідно пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Відповідно до змісту підпункт „а" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 - 93 від 21.01.1993 року "Про державне мито"(із змінами та доповненнями) розмір державного мита із позовних заяв складає 1% ціни позову, але не менше 3 та не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Підпункт 1 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову частково, стягнувши з відповідача заборгованість по оплаті за надану теплову енергію /послуги з теплопостачання/ в сумі 4917,11 гривень.
А тому на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 17,38 гривень та на користь держави - 51,00 гривень, з розрахунку:
4917,11 гривень х 1% = 49,17 гривень, що менше ніж 51,00 гривень.
4917,11 гривень х 100% / 8486 гривень = 57,94% х 30 гривень / 100% = 17,38 гривень.
Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову частково шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача КП "Макіївтепломережа" заборгованість по оплаті за надану теплову енергію /послуги з теплопостачання/ за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2011 року в сумі 4917,11 гривень, а також суму понесених й документально підтверджених судових витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 17,38 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 256, 257, 264, 267, 509, 525, 526, 815, 816 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 1, 12, 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року, Правилами надання населенню послуг з водо, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ст. ст. 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 79, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 та п. 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" до ОСОБА_2 "Про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАКІЇВТЕПЛОМЕРЕЖА" заборгованість по оплаті за надану теплову енергію за період з 01 квітня 2008 року по 01 квітня 2011 року в сумі 4917,11 гривень (чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 11 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 17,38 гривень (сімнадцять гривень 38 копійок), а всього 4934,49 гривень (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні 38 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51,00 гривень (п'ятдесят одна гривня 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 19.11.2012 року
Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 26.11.2012 року
Суддя: С. В. Мащенко