Іменем України
19.12.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Боднар О.В., Готри Т.Ю.,
при секретарі: Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Свалявського районного суду від 14 листопада 2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Свалявського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну вимогу обґрунтовувавв тим, що 23.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поруки № 236645. Даний договір укладений в якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором № 11071322000 від 06.11.2006 року згідно якого останньому було надано кредит в сумі 230 000 євро.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25.11.2010 року стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по вищезазначеному Кредитному договору. Однак зобов'язання по даному Кредитному договору до сих пір не виконано.
Так як поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком разом з основним боржником, то вважає, що має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за Кредитним договором № 11071322000 від 06.11.2006 року, оскільки зобов'язання за даним договором належним чином не виконане.
Рішенням Свалявського районного суду від 14 листопада 2011 року в задоволенні даного позову відмовлено.
На дане рішення ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 218 ЦК України, дійшов помилкового висновку, що даний договір поруки не укладався, так як не був підписаний ОСОБА_2, посилаючись при цьому лише на показання свідків. Крім того вказує, що посилання в мотивувальній частині рішення суду на рішення апеляційного суду від 25.11.2010 року не може бути взято до уваги, так як не зважаючи на дане рішення зобов'язання за Кредитним договором до сих пір не виконано.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 06.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (нині - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 11071322000 (далі Кредитний договір) згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит на суму 230 000 євро (а.с. 24-36).
На виконання зобов'язання за Кредитним договором 23.01.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 236645 згідно якого остання поручилася за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором (а.с 16, 17).
Так як виконання зобов'язання за Кредитним договором позичальником не виконувались належним чином, то позивач пред'явив відповідачу, як поручителю, вимогу про погашення простроченої заборгованості по Кредитному договору (а.с. 3), однак дана вимога останнім була проігнорована.
Після чого ПАТ «УкрСиббанк» (далі - Банк) звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що ОСОБА_2 не укладала договір поруки, не підписувала його, а тому відсутні підстави для задоволення вимог Банку.
Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Всупереч вищезазначеній нормі, суд першої інстанції дійшов висновку про неукладеність договору поруки виключно на підставі свідчень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не є допустимим доказами при вирішення даного питання.
Крім того, навіть у разі підтвердження відповідачкою належними доказами факту не підписання однією із сторін договору, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, суд має виходити з того, що договір є вчиненим. У такому випадку п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» про не вчинення договору, чи не укладення не застосовується. Зазначене вище може бути підставою для визнання договору недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України внаслідок підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення сторони правочину, якщо вона в подальшому не схвалила його. Однак, ОСОБА_2 не оспорює даний договір у судовому порядку та не ставить питання про визнання його недійсним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що вищезазначений договір поруки є укладеним, дійсним та не оспорюваним, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним та створює юридичні наслідки для його сторін.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, Банк має право вимагати виконання зобов'язання за Кредитним договором від поручителя в повному обсязі до тих пір, поки воно не буде виконано належним чином.
Наявність рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25.11.2010 року не позбавляє Банк права вимоги до поручителя, так як даним рішенням задоволено позов Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, однак це рішення по даний час не виконано. Ухвалення судового рішення не припиняє виконання зобов'язання (зобов'язання, в силу ст. 599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином), а є лише підставою для його примусового виконання.
Згідно розрахунків Банку, заборгованість по Кредитному договору на час пред'явлення позову становить 3 259 817,05 грн., яка складається з: 2 581 904,20 грн. основного боргу; 593 352,69 грн. заборгованості по відсоткам; 39 610,18 грн. пені по простроченому боргу; 44 949,98 грн. пені по прострочених відсотках. Дані розрахунки Банку відповідачкою не оспорюються.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовної вимоги Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по Кредитному договору у розмірі 3 259 817,05 грн.
Згідно ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При пред'явленні позову, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с. 51, 52). При подачі апеляційної скарги, апелянтом сплачено 850 грн. судового збору (а.с. 114). Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» становить 2670 грн. (1700 грн. + 120 грн. + 850 грн. = 2670 грн.).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 218, 543, 554 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 88, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 14 листопада 2011 року скасувати.
Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11071322000 від 06 листопада 2006 року у розмірі 3 259 817 (три мільйони двісті п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 05 (п'ять) копійок, яка складається з: 2 581 904 (два мільйони п'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот чотири) гривні 20 (двадцять) копійок основного боргу; 593 352 (п'ятсот дев'яносто три тисячі триста п'ятдесят дві) гривні 69 (шістдесят дев'ять) копійок заборгованості по простроченим відсоткам; 39 610 (тридцять дев'ять тисяч шістсот десять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок пені по простроченому боргу; 44 949 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок пені по прострочених відсотках.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач
Судді