18.12.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Марчука О.П., Мишинчук Н.С., з участю прокурорів Сирохман Л.І., Завальського О.Я., підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинувача - прокурора прокуратури Іршавського району на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.10.2012.
Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, несудимий, виправданий за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України за відсутністю події злочину.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду директора Білківського міжшкільного навчально-виробничого комбінату (далі - МНВК), шляхом зловживання службовим становищем скоїв, як вказує слідчий, «привласнення, розтрату та заволодіння грошей» і службове підроблення за таких обставин:
- в кінці кожного місяця з вересня 2002 по серпень 2005 року підписував, завіряв печаткою та пред'являв у відділ освіти Іршавської РДА табеля обліку та використання робочого часу з завідомо неправдивими відомостями про роботу працівниць закладу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 гардеробницями, отримав від ОСОБА_5 і звернув на свою користь гроші на загальну суму 5996 грн., виплачені їй та ОСОБА_6 як заробітна плата за роботу, яка не виконувалась;
- з вересня 2002 по жовтень 2005 року підписав заповнені завідомо неправдивими даними журнали з трудового навчання і професійної орієнтації учнів, обліку їх успішності і відвідування занять та звернув на свою користь гроші на загальну суму 7552 грн.48 коп., виплачені йому як заробітна плата за навчання, яке не проводилось.
У вироку суд зазначив, що на стадії досудового слідства і в судовому засіданні не здобуто доказів вини ОСОБА_3 в злочинах, у яких йому пред'явлено обвинувачення, не встановлено і неможливо встановити час і місце злочинів, зокрема фактів передачі грошей, що показання ОСОБА_5 про їх передачу ОСОБА_3 є непереконливими, оскільки вона, а також свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають з ним у неприязних стосунках, що показання свідків - учнів МНВК, є або неналежними, або такими, що підтверджують твердження ОСОБА_3 про проведення ним відповідних занять. Оголошені в судовому засіданні показання свідків - учнів МНВК, які не з'явилися в судове засідання, суд відкинув як поверхневі і суперечливі, а тому неспроможні. Окрім цього суд вказав у вироку, що в постанові про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України від 24.01.07 вказані ті самі підстави і мотиви, які вказані у постанові про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 від 18.05.2006, скасованій постановою Іршавського районного суду від 23.06.06.
В апеляції обвинувач просить вирок скасувати, а справу надіслати на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі. Стверджує, що обвинувачення зібраними у справі доказами доведене і суд мав можливість пересвідчитись у їх спроможності шляхом більш ретельного дослідження. Зокрема, суд, на його думку, без належної перевірки взяв до уваги показання підсудного про неприязні стосунки з свідками, які викривають його в учиненні злочинів, безпідставно відкинув показання останніх разом з тими, яких не допитав у судовому засіданні, взагалі не дав оцінки показанням ОСОБА_3 та свідків - учнів МНВК на стадії досудового слідства про те, що він занять не проводив (т.1 а.с.128-133, 213-226), вказав у вироку про скасування запобіжного заходу, хоча такий підсудному не обирався. Вважає, що це свідчить про однобічність та неповноту судового слідства, істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи.
У запереченні на апеляцію захисник - адвокат ОСОБА_4 зазначає, що заява свідка ОСОБА_5, з приводу якої порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_3, прийнята з порушенням вимог ст. 95 КПК України, що на стадії досудового слідства не додержано вимоги ст. 64 КПК України: органом досудового слідства не встановлено конкретних обставин злочинів, пред'явлених в обвинувачення ОСОБА_3, що сума, нібито передана ОСОБА_5 ОСОБА_3 значно перевищує ту, яку вона одержала як заробітну плату гардеробника, отже її показання є неспроможними. Окрім того, після скасування постанови слідчого прокуратури Іршавського району від 18.05.2006 про порушення кримінальної справи, в період по 24.01.2007 ніяких заяв чи повідомлень про скоєння ОСОБА_3 злочину не надходило, додаткова перевірка не проводилась, проте 24.01.2007 щодо останнього порушено нову кримінальну справу з тих самих підстав і мотивів, які вказані у скасованій постанові від 18.05.2006.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промови прокурорів, які підтримали апеляцію обвинувача частково, просили вирок скасувати, а кримінальну справу надіслати на додаткове розслідування в зв'язку з порушенням органом досудового слідства і судом вимог ч.7 ст. 374 КПК України; пояснення підсудного і захисника на підтримання висновків суду, викладених у вироку, судові дебати сторін та останнє слово підсудного, перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні, а також для суду першої інстанції при повторному розгляді справи. В протилежному випадку слідство в справі, згідно ст. 368 цього Кодексу, визнається однобічним або неповним.
Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок, відповідно до ст. ст. 367, 370, 374 КПК України вважається підставою для скасування ухваленого вироку і повернення справи на новий розгляд.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону в справі не додержано.
Після скасування апеляційним судом вироку щодо ОСОБА_3 від 06.10.2010 суд першої інстанції вдався до нового розгляду кримінальної справи, не вживши при цьому заходів до усунення істотних порушень кримінально-процесуального закону, неповноти і неправильності досудового та судового слідства, на які було вказано в ухвалі апеляційного суду від 28.12.2010 (т. 6 а.с. 246 - 249), повторно допустив такі ж порушення закону, які мали місце при первісному розгляді справи, а також інші, які в сукупності позбавили його можливості всебічно і неупереджено розглянути справу та постановити законний і обґрунтований вирок.
Так, в ухвалі апеляційного суду від 28.12.2010 вказано на суперечності в постанові про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого, зокрема на невизначеність способу розкрадання, на зазначені в ній обставини, які свідчать про наявність ознак злочину проти власності в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при тому, що в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України щодо них відмовлено, а питання про наявність у їх діях ознак іншого злочину, на порушення вимог ст. 2, ч.1 ст. 22, ст. ст. 64, 94, 98, 99 КПК України, взагалі не розглядалось. Вказано також, що за наявності обвинувачення в злочині проти власності, поєднаному з заподіянням «державі в особі Білківського МНВК та відділу освіти Іршавської РДА» матеріальної шкоди на загальну суму 13 548 грн. 48 коп. (т.5 а.с.11-13), цивільними позивачами будь-яка установа чи державний орган в справі не визнані, цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, прокурором не заявлений.
Окрім цього апеляційний суд вказав на необхідність перевірки, відповідно до вимог ст. 74 КПК України, показань ОСОБА_3, чого на стадії досудового слідства також зроблено не було і без чого їх належна оцінка є неможливою.
Відповідних заходів до усунення зазначених порушень кримінально-процесуального закону ні стороною обвинувачення ні судом при новому розгляді справи не вжито, проте допущено нові.
Так, у процесі судового слідства державний обвинувач виніс постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_3, в якій зробив спробу виключити кваліфікуючі ознаки розкрадання - привласнення та розтрату. Проте зі змісту постанови вбачається, що у питанні про спосіб вчинення злочину він в решті так і не визначився, зазначивши в новому формулюванні обвинувачення про викрадення ОСОБА_3 грошей, як і в первісному, одночасно три способи: привласнення, розтрату та зловживання службовим становищем (т.8 а.с.1-5).
Незважаючи на те, що 25.06.2012 (у протоколі - 2011) після перерви захисник ОСОБА_4 в судове засідання, в якому прокурор вніс постанову про зміну обвинувачення, не з'явилася, питання про можливість продовження розгляду справи у її відсутності судом не вирішувалося. Як слід розуміти, копію цієї постанови всупереч вимогам ч. 3 ст. 277 КПК України захиснику не вручено, хоча в протоколі, при відсутності захисника, вказано зворотне ( т.8 а.с.42-43).
Згідно цьому ж протоколу, дати судових засідань в якому неодноразово перекручені, прокурор Горзов Н.Ю. брала участь у розгляді справи 12.01.2012 та 23.01.2012, зокрема під час допиту свідків. У судовому засіданні 17.07.2012 після перерви прокурор Горзов Н.Ю. заявила клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з відпусткою обвинувача та нібито заявленим нею ще на початку розгляду справи самовідводом. Проте в матеріалах справи немає даних про будь-які процесуальні рішення з цього приводу, передбачені ст.ст. 57, 58 КПК України (т.8 а.с.31-32, 15-48).
З довідки, складеної секретарем судового засідання, вбачається, що 31.10.2011 розгляд справи не відбувся і перенесений на 22.11.2011 у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, проте в цей самий день суд в особі цієї судді виніс постанову про привід свідків (т.7 а.с. 96,97).
07.02.2012 судом першої інстанції винесено постанову про привід свідків та окрему постанову, в яких зазначені різні прокурори: Горзов Н.Ю. та Стільник А.М., хоча відповідно до протоколу судового засідання цього дня в розгляді справи брав участь тільки прокурор Стільник А.М. (т.7 а.с.175, 176, т.8 а.с.15-48).
У зв'язку з цим даний вирок законним і обґрунтованим визнати неможна. Згідно ст.ст. 367, 370 КПК України він підлягає до скасування. Оскільки ж найбільш істотні з указаних порушень закону були допущені під час досудового слідства і не могли бути усунуті в судовому засіданні, а тому перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, після скасування вироку справа, відповідно до ч. 1 ст. 374 КПК України, підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Довід апеляції про те, що суд вказав у вироку про скасування запобіжного заходу, хоча такий підсудному не обирався, апеляційний суд відхиляє, як такий, що на результат апеляційного розгляду не впливає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України апеляційний суд
апеляцію прокурора прокуратури Іршавського району задовольнити частково, вирок Іршавського районного суду від 17.10.2012 щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу повернути прокуророві на додаткове розслідування.
Судді: