Справа: № 2-150/11 Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/8215/2012 Курганникова О.А.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М
11 грудня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним, -
У червні 2009 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 29 травня 2006 року між банківською установою (на той час: Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 014/1932/73/67067, згідно якого останньому у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 80 750,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 29.05.2012 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,5 % річних.
За умовами зазначеного Кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, між позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з кожним окремо, того ж дня, тобто 29.05.2006 року, були укладені Договори поруки за № № 014/1932/73/67067/2 та 014/1932/73/67067/3, відповідно, згідно яких останні поручилися перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та узяли на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Крім того, 21.08.2006 року між банківською установою та відповідачем ОСОБА_2 був укладений ще один Кредитний договір № 014/1932/74/75289, згідно якого останньому у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 134 871,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 21.08.2026 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,25 % річних.
При цьому, в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за цим Кредитним договором, між позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, також з кожним окремо, 21.08.2006 року були укладені Договори поруки за № № 014/1932/74/75289/2 та 014/1932/74/75289/3, відповідно, згідно яких останні поручилися перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та узяли на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Банківська установа свої договірні зобов'язання за Кредитними договорами № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року та № 014/1932/74/75289 від 21.08.2006 року виконала в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредити у вищезазначених розмірах, однак останній узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитних договорів щодо погашення заборгованості за отриманими кредитами, а також сплати відповідних відсотків, у зв'язку з чим станом на 08.05.2009 року утворилася значна кредитна заборгованість, яка за Кредитним договором № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року становить 56 517,53 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 435 184 грн. 98 коп.), за Кредитним договором № 014/1932/74/75289 від 21.08.2006 року - 134 156,55 доларів США ( в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 1 035 098,28 грн.) та складається із заборгованості по тілу кредитів, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також передбачених кредитними угодами неустойок (пені та штрафу), нарахованих банком за порушення позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, а неодноразові звернення до позичальника з вимогою про усунення порушень узятих на себе кредитних зобов'язань позитивних наслідків не дали, позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»просив суд у примусовому порядку стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як солідарних боржників, кредитну заборгованість за Кредитними договорами № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року та № 014/1932/74/75289 від 21.08.2006 року, загальний розмір якої становить 190 674,08 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 1 470 283 грн. 26 коп.
У липні 2009 року позичальник ОСОБА_2 також звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, у якому посилаючись на невідповідність Кредитного договору № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року, як такого, що укладений в іноземній валюті, вимогам законодавства України, просив суд визнати цей Кредитний договір недійсним.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2009 року зазначені вище позови ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду по суті.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»кредитну заборгованість за вищевказаними Кредитними договорами № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року та № 014/1932/74/75289 від 21.08.2006 року в загальній сумі 1 470 283 грн. 26 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 судом першої інстанції відмовлено.
При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі - стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»по 650,00 грн., з кожного окремо, судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції по справі рішенням, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених банком позовних вимог та задовольнити заявлений ним позов, визнавши недійсним Кредитний договір № 014/1932/73/67067, укладений між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»29.05.2006 року.
В обгрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянт вказує на те, що Кредитний договір № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року був укладений між контрагентами в порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. 99 Конституції України, ст.ст. 524, 533 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність»та нормативних актів щодо валютного регулювання в Україні, оскільки містить положення про видачу кредитних коштів банківською установою, а також зобов'язання позичальника щодо повернення цих кредитних коштів - в іноземній валюті за відсутності у сторін індивідуальних ліцензій, виданих Національним банком України, на здійснення таких валютних операцій.
Крім того, апелянт вказує й на те, що зазначений Кредитний договір по своїй суті є несправедливим - був укладений на невигідних умовах саме для позичальника, позаяк всі ризики коливання валютного курсу та можливість знецінення національної валюти - гривні були покладені виключно на нього, але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на вказані обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні заявленого ним, апелянтом позову та задовольнив позовні вимоги банківської установи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.
За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за його порушення визначені у Главі 51 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.
Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами матеріального права, а також умовами укладених між сторонами договорів кредиту та поруки, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань, що останнім фактично визнається й не заперечується, обґрунтовано задовольнив заявлені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»позовні вимоги, стягнувши з відповідачів по справі: позичальника ОСОБА_2, а також його поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як солідарних боржників на користь банківської установи існуючу кредитну заборгованість за Кредитними договорами № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року та № 014/1932/74/75289 від 21.08.2006 року.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання Кредитного договору № 014/1932/73/67067 від 29.05.2006 року недійсним, за їх безпідставністю, надавши належну правову оцінку наведеним позивачем ОСОБА_2 доводам на обгрунтування цих позовних вимог.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що зазначений Кредитний договір по своїй суті є несправедливим, позаяк був укладений на невигідних умовах саме для позичальника, бо всі ризики коливання валютного курсу та можливість знецінення національної валюти - гривні були покладені виключно на нього, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і як свідчить історія незалежної держави Україна, курс гривні до іноземних валют, у тому числі й до долару США неодноразово змінювався як в сторону його збільшення, так і в сторону його зменшення.
У зв'язку з чим, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, при чому за ініціативою саме позичальника ОСОБА_2, обидві сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого на той час валютного курсу взагалі не настане.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим по справі рішенням та суб'єктивної його оцінки, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: