Справа: № 4-с/2011/58/12 Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/8242/2012 Наумова С.М.
Категорія: оскарження дій державного Доповідач: Даниленко В.М
виконавця
11 грудня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа: Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4, -
У березні 2012 року заявник ОСОБА_3, як сторона виконавчого провадження (боржник), в особі свого вповноваженого представника звернувся до суду зі скаргою, в подальшою уточненою, в якій вказував на те, що 29 грудня 2011 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31470896 на підставі виконавчого листа № 2-4363 від 27.07.2009 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Кредитпромбанк»суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289 грн. 72 коп.
Проте, цю постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано боржником поштою під розписку лише 20.03.2012 року, в зв'язку з чим він був позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду в частині сплати боргу на користь стягувача ВАТ «Кредитпромбанк».
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що зазначена постанова державного виконавця винесена на підставі виконавчого листа, який усупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»не містить прізвища та ініціалів посадової особи, що його підписала, заявник ОСОБА_3 просив суд визнати дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 неправомірними та такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 18, 25 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим скасувати постанову цього державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 31470896 від 29.12.2011 року.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав подану ним скаргу на дії державного виконавця в повному обсязі й наполягав на її задоволенні.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року в задоволенні вищезазначеної скарги заявника (боржника) ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаної ухвали районного суду та постановлення у справі нової ухвали про задоволення скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 у повному обсязі.
В обгрунтування своєї апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ініційованих заявником (боржником) ОСОБА_3 питань.
Зокрема апелянт вказує на те, що виконавчий лист № 2-4363 від 27.07.2009 року, який був виданий Дзержинським районним судом м. Харкова, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить прізвища та ініціалів посадової особи, що його підписала, в зв'язку з чим державний виконавець Живага О.В. відповідно до п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження за цим виконавчим документом.
Крім того, копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження в супереч вимогам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»була направлена на адресу боржника майже через три місяці після її винесення, чим порушено законні права останнього.
Але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця.
Перевіривши законність і обгрунтованність ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі: Закон).
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюється на підставі відповідних, чітко визначених законом виконавчих документів (ст.ст. 2, 17 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені законодавцем у ст. 19 Закону.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі й за виконавчими листами, що видаються судами.
Згідно ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої не пізніше наступного робочого дня надсилаються стягувачу та боржникові.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначений у ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вказаної правової норми рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 4 ст. 82 Закону).
Положення ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»кореспондуються зі ст. 383 ЦПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи (ч. 2 ст. 387 ЦПК України).
Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах цивільної справі доказами, 29 грудня 2011 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31470896 на підставі виконавчого листа № 2-4363 від 27.07.2009 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ВАТ «Кредитпромбанк»суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289 грн. 72 коп.
Судом також встановлено, що зазначений виконавчий лист відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, що діяла на час видачі його судом, позаяк цей виконавчий лист підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою суду, як те й вимагалось законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги боржника ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця Живага О.В., пов'язаних з відкриттям виконавчого провадження № 31470896, неправомірними та скасування постанови останнього про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2011 року.
Обгрунтованно суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги боржника ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця Живага О.В. неправомірними та скасування його постанови про відкриття виконавчого провадження й з підстав несвоєчасного отримання боржником копії цієї постанови, оскільки як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, примусове виконання виконавчого листа № 2-4363 від 27.07.2009 року фактично було розпочате державним виконавцем лише 24.04.2012 року, що у будь-якому випадку не обмежувало й не позбавляло боржника ОСОБА_3 права на добровільне виконання рішення суду, що стосується сплати боргу на користь стягувача ВАТ «Кредитпромбанк», у зазначений у постанові державного виконавця семиденний строк, із дня отримання боржником копії указаної постанови.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_2, наведених на її обгрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, судове рішення, прийняте районним судом по суті розглянутої скарги не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: