Справа: № 2007/836/12 Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/8162/2012 Малюкін В.П.
Категорія: земельні Доповідач: Даниленко В.М.
10 грудня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Коліснику Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Великобурлуцької районної державної адміністрації в Харківській області, треті особи: Вільхуватська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області, відділ Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) та зобов'язання виділити земельну частку (пай) в натурі, -
У липні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що з 01 квітня 1996 року він був членом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, розташованого на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (далі: КСП ім. Ватутіна).
12 лютого 1997 року КСП ім. Ватутіна було видано державний акт на право колективної власності на землю.
При цьому він, позивач був включений до списку осіб, що додавався до зазначеного державного акту, проте сертифіката на право на земельну частку (пай) йому видано не було.
Оскільки на теперішній час проект розподілу земельних часток (паїв) розроблений та затверджений, а земля, що передавалася підприємству у колективну власність, повністю розподілена й інші члени КСП вже отримали земельні ділянки в особисту приватну власність, питання про виділення позивачу в натурі земельної частки (паю) можливе за рахунок земель запасу або резерву Вільхуватської сільської ради.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що про порушення своїх прав на земельну частку (пай) він дізнався лише нещодавно з відповідного листа Великобурлуцької районної державної адміністрації, позивач ОСОБА_2 просив суд:
- визнати за ним, як за колишнім членом КСП ім. Ватутіна, право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів та нормативною вартістю 66 508,80 грн.;
- зобов'язати Великобурлуцьку районну державну адміністрацію винести розпорядження про надання йому земельної частки (паю) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів вартістю 66 508,80 грн.;
- зобов'язати Великобурлуцьку районну державну адміністрацію винести розпорядження про виділення йому земельної ділянки в натурі замість вказаної земельної частки (паю), вартістю 20 874,00 грн., із земель запасу або резервного фонду Вільхуватської сільської ради.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник заявлені ним вимоги підтримали в повному обсязі й наполягали на їх задоволенні.
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року в задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням районного суду, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянт вказує на те, що 01 квітня 1996 року він був прийнятий у члени КСП ім. Ватутіна й у подальшому будь-яких заяв про вихід із членів цього підприємства не писав і питання про припинення його членства в КСП у встановленому законом порядку також не вирішувалося.
Загальними зборами КСП він був включений до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, але відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай) так і не отримав.
Однак, суд першої інстанції на зазначені обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні заявлених ним позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок відповідає матеріалам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Питання паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, врегульоване на законодавчому рівні Указом Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарськимпідприємствам і організаціям».
Відповідно до п. 2 зазначеного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Як встановлено по справі, 12 лютого 1997 року Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна, дійсно було отримано державний акт серії ХР 07-0-000423 на право колективної власності на землю на підставі рішення IX сесії XXII скликання Великобурлуцької районної ради від тієї ж дати.
Однак, при цьому в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які об'єктивні, належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази на підтвердження того, що на час отримання КСП ім. Ватутіна зазначеного державного акта на право колективної власності на землю та подальшого розпаювання землі, позивач ОСОБА_2 був членом цього сільськогосподарського підприємства та підлягав включенню до списку осіб, що додавався до державного акта.
Не представлено таких доказів позивачем ОСОБА_2 і до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог за їх безпідставністю.
При цьому суд першої інстанції надав належну правову оцінку запису в трудовій книжці останнього про його тимчасову роботу в КСП ім. Ватутіна в період з 1 квітня по 24 грудня 1996 року, який засвідчений печаткою взагалі іншої юридичної особи - ТОВ «Ольховатка», та в будь-якому випадку може свідчити лише про наявність тимчасових трудових відносин позивача з КСП ім. Ватутіна, а не про його членство в цьому КСП.
Належну правову оцінку суд першої інстанції надав і факту наявності в списку осіб, що додавався до справи по паюванню земель колективної власності КСП ім. Ватутіна Великобурлуцького району Харківської області, ОСОБА_2, позаяк дані про рік народження цієї особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 не співпадають з паспортними даними позивача ОСОБА_2, згідно яких останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, наведених на її обгрунтування, то ці доводи апелянта, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення/
Головуючий:
Судді: