Справа № 2027/4336//2012. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/6693/2012 Малихін О.Р.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М
11 грудня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У березні 2012 року позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(далі: ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 24 жовтня 2008 року між банківською установою (на той час: Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк») та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір (Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11404084000), згідно якого останній на умовах строковості, платності та цільового характеру використання - придбання житла було надано споживчій кредит у розмірі 78 200,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 24 жовтня 2029 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,50 % річних.
За умовами вказаного договору позичальниця ОСОБА_3 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором, того ж дня, тобто 24 жовтня 2008 року, між позивачем ПАТ «УкрСиббанк»та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Крім того, в забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх кредитних зобов'язань, 24 жовтня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк»та позичальницею був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банківській установі належну їй на праві власності трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Банківська установа свої договірні зобов'язання за Кредитним договором від 24 жовтня 2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_3 кредитні кошти у вищезазначеному розмірі, але остання узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 23 лютого 2012 року утворилася значна кредитна заборгованість на загальну суму 101 572,91 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 811 273,00 грн.), яка складається із основної та простроченої заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, а також передбачених кредитною угодою неустойок (пені) за порушення позичальницею своїх договірних зобов'язань.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_3 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, а письмові вимоги про усунення порушень узятих на себе позичальницею зобов'язань, направлені як на адресу останньої, так і на адресу її поручителя ОСОБА_4 позитивних наслідків не дали й залишилися без відповідного реагування, позивач ПАТ «УкрСиббанк»просив суд у примусовому порядку:
- стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь кредитну заборгованість за Кредитним договором (Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11404084000 від 24.10.2008 року) в загальній сумі 101 572,91 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 811 273 грн. 00 коп.;
- в рахунок погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - належне відповідачці ОСОБА_3 на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;
- зняти з місця реєстрації за вказаною адресою усіх осіб, які зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки;
- стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати, понесені ним по справі.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банківської установи кредитну заборгованість за Кредитним договором (Договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11404084000 від 24.10.2008 року) в загальній сумі 101 572,91 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 811 273,00 грн.
Звернено стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачці ОСОБА_3 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також інших, проживаючих з ними осіб, які зареєстровані за адресою предмета іпотеки.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2012 року заяву відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перегляд ухваленого по справі заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного заочного рішення районного суду та закриття провадження у цивільній справі.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянт вказує на те, що відповідачка ОСОБА_3 у розгляді справи судом першої інстанції участі не приймала, копії ухвали про відкриття провадження у справі та повісток про виклик до суду взагалі не отримувала, що є безумовним порушенням вимог ст.ст. 74, 127 ЦПК України.
Крім того, апелянт вказує на те, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель - ПАТ «УкрСиббанк»письмової вимоги боржнику ОСОБА_3 про усунення допущених нею порушень своїх договірних зобов'язань за кредитним договором не надсилав і про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання нею цієї вимоги не попереджав, як не направляв будь-якої письмової вимоги про усунення допущених позичальницею порушень договірних зобов'язань і до її поручителя, але суд першої інстанції на зазначені обставини належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно задовольнив заявлені банківською установою вимоги.
Апелянт також вказує й на те, що резолютивна частина ухваленого районним судом по справі рішення не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки в ній не зазначено загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми кредитного боргу з позичальниці - відповідачки ОСОБА_3 взагалі суперечить приписам чинного законодавства.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.
За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.
Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 589 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, в тому числі й що стосується відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'занням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами матеріального права, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань, що останньою, як і її представником визнається й не заперечується, обґрунтовано задовольнив заявлені ПАТ «УкрСиббанк» позовні вимоги, стягнувши з позичальниці ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_4, як солідарних боржників, на користь банківської установи існуючу заборгованість за кредитом, а також нараховану банком пеню за прострочку виконання позичальницею своїх грошових зобов'язань, звернувши при цьому стягнення на предмет іпотеки - заставлене нерухоме майно в рахунок погашення цієї кредитної заборгованості, як те передбачено діючим законодавством та умовами укладених між сторонами кредитного та іпотечного договорів.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 про порушення районним судом вимог ст.ст. 74, 127 ЦПК України, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як свідчать матеріали цивільної справи, судом першої інстанції вживалися всі передбачені цивільним процесуальним законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце призначених судом судових засідань шляхом направлення за місцем проживання останніх рекомендованими листами із повідомленням судових повісток про виклик до суду та направлення на їх адресу копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк»та долучених до неї матеріалів, проте вся зазначена кореспонденція поверталася до суду поштовим відділенням не врученою в зв'язку із закінченням термінів її зберігання, позаяк за отриманням цієї кореспонденції відповідачі на пошту не з'являлися.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що хоча справа й була розглянута районним судом за відсутності відповідачки ОСОБА_3, не повідомленої у передбаченому законом порядку про час та місце її розгляду, однак ця обставина, сама по собі, в даному випадку не є підставою для скасування ухваленого районним судом по справі рішення, оскільки урівноваженням прав останньої є її право на подання до суду апеляційної інстанції всіх доказів, які вона могла подати до районного суду, чи доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у праві доказів з урахуванням її позиції (ч. 2 ст. 303 ЦПК України).
Безпідставними є твердження апелянта й стосовно того, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель - ПАТ «УкрСиббанк»письмової вимоги боржнику ОСОБА_3 про усунення допущених нею порушень своїх договірних зобов'язань за кредитним договором не надсилав і про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання нею цієї вимоги не попереджав, як не направляв будь-якої письмової вимоги про усунення допущених позичальницею порушень договірних зобов'язань і до її поручителя, оскільки як вбачається з матеріалів цивільної справи, такі письмові вимоги як на адресу боржника ОСОБА_3, так і на адресу її поручителя ОСОБА_4, кредитором направлялися, але ці претензії банку будь-яких позитивних наслідків не дали (а.с. 32, 33, 34, 35).
При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Те ж саме стосується й доводів апелянта про те, що резолютивна частина ухваленого районним судом по справі рішення не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року зазначений недолік усунено в повному обсязі й резолютивна частина ухваленого по суті цивільно-правового спору судового рішення приведена у відповідність до вимог ст. 39 зазначеного Закону.
Безпідставними є доводи апелянта й щодо подвійного стягнення кредитного боргу з відповідачки ОСОБА_3 шляхом одночасного звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми кредитного боргу, позаяк резолютивна частина ухваленого по справі рішення не допускає подвійного тлумачення її змісту й однозначно вказує про стягнення існуючої кредитної заборгованості з позичальниці ОСОБА_3, у тому числі й шляхом звернення цього стягнення на предмет іпотеки, що належить останній, саме в межах заборгованої суми та в рахунок її погашення.
Інші доводи апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3 є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: