Справа № 2018/2-3285/11
н/п 2/2018/420/2012
07 грудня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого-судді Шмадченко С.І.,
за участю секретарів Романюти А.Л., Карпенко І.О., Балахонової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області, Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області, З-я особа: Державне Казначейство України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про відшкодування моральної шкоди в якому з урахуванням уточнених позивних вимог просив суд стягнути з відповідачів на його користь компенсацію спричиненої моральної шкоди в сумі 150000 грн., вартість судово-психологічної експертизи в сумі 5896 грн., розмір судового збору у сумі 1550 грн., юридичні витрати у сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1994 року по 2011 рік він проходив службу у Вовчанському РВ ГУМВС України в Харківській області. За вказаний час з боку відповідачів було декілька разів допущено порушення його прав та діючого законодавства України, що привело до перенесення ним моральних страждань, які негативно вплинули на його взаємовідношення із знайомими та рідними, а також на його здоров'ї.
Так 10 квітня 2009 року наказом ГУМВС України в Харківській області №47 він був незаконно звільнений з займаної посади ОВС. Підставою його звільнення були матеріали службової перевірки в яких зазначалось, що він нібито був причетний до скоєння навмисного вбивства жителя с. Юрченко Вовчанського району ОСОБА_2 Півтора роки він доводив у судах та інших інстанціях незаконність свого звільнення і лише постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 року його було поновлено на службі, відновлено його звання майора міліції.
Також його незаконно було звільнено з займаної посади за півтора роки до пенсії в зв'язку з чим позбавили його не тільки заробітку за час незаконного звільнення з МВС, а й матеріального забезпечення його майбутнього -пенсії.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити.
Представник ГУМВС України в Харківській області Колісник Г.М. позовні вимоги позивача не визнав, вважають їх безпідставними та такими, що не базуються на законі. Свої доводи виклав у письмових запереченнях (а.с.92-96).
Представник Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області Єна Є.В. заперечував проти позову, вважає заявлені вимоги позивача незаконними.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доводи представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд позовні вимоги позивача задовольняє частково, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно з наказом ГУМВС України в Харківській області проходив службу з 04.04.2005 р. на посаді інспектора та ст. інспектора дозвільної системи Вовчанського РВ та мав спеціальне звання.
Наказом начальника ГУМВС України в Харківській області № 307 від 09.04.2009 р. позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог п.п.7.6 та 7.7 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, а саме за те, що він не зняв з обліку зброю померлого у 2001 р. ОСОБА_6, не належно вів його особисту справу, як власника зброї, внаслідок чого ця зброя стала знаряддям вбивства. Перевіркою бази даних автоматизованої інформаційної системи «Арсенал»встановлено, що станом на 06.04.2009 р. мисливська рушниця ТОЗ-БМ 16 калібру № НОМЕР_1 продовжувалась значитись зареєстрованою за померлим ОСОБА_6 і згідно відомостей Вовчанського РВ, дозвіл на зберігання вказаної мисливської рушниці продовжено до 31.12.2010 р.
08 червня 2010 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував наказ ГУМВС України в Харківській області від 09.04.2009 р. № 307 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Скасував наказ ГУМВС України в Харківській області від 10.04.2009 р. №47 о/с в частині звільнення позивача та поновив його на посаді старшого інспектора міліції СДІМ Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області з 10.04.2009 р. (а.с.8-10). Підставою для поновлення позивача на роботі стало пропуск строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбачений ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС України.
Наказом ГУМВС України в Харківській області № 125 о/с від 19.08.2010 р. позивача було поновлено на посаді старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області з 10.04.2009 р.
Проте, відповідач Вовчанський РВ ГУ МВС України в Харківській області в порушення п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в добровільному порядку суму середнього заробітку за час Вовчанський РВ ГУ МВС України в Харківській області не нарахував та не виплатив, що вимусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
31 травня 2012 р. Харківським окружним адміністративним судом постановлено рішення про стягнення з Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період роботи з 10.04.2009 р. по 10.04.2010 р. у сумі 20771,88 грн. На даний час позивач так і не отримав середній заробіток.
Враховуючи наведені підстави, суд вважає, що протиправними діями відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях позивача в зв'язку зі звільненням його з роботи, невиплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу слід визначити у сумі 2000 грн.
Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.
Згідно п.2 ст.41, ст.42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р., казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.
У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 Порядку стягування подають документи, зазначені у п.7 цього Порядку до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Суд вважає, що вказану суму для відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно стягнути з Державного казначейства України, який залучений до участі у справі.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо спричинення моральної шкоди в зв'язку з приниженням його честі та гідності, ділової репутації від безпідставного звинувачення його причетності до вбивства ОСОБА_2, оскільки вони спростовуються висновком службового розслідування, листом прокуратури Харківської області, постановою слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи з яких вбачається, що позивачем було порушено «Інструкцію з порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної та холодної зброї, приладів вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями не смертельної дії та вказаних патронів, а також боєприпасів до зброї, і вибухових речовин». До кримінальної відповідальності позивач не притягувався (а.с. 99, 112,113).
Також суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо перенесення душевних страждань за незаконне звільнення його з ОВС за власним бажанням не отримання своєчасно пенсії, повного розрахунку та виплату за незаконне звільнення, погіршення його стану здоров'я, оскільки ці вимоги позивачем не доведені.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.01.2011 р. до Головного управління подав рапорт про надання йому направлення для проходження ВЛК у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. 31.01.2011 р. позивач подав ще один рапорт про звільнення його з ОВС за власним бажанням у зв'язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії. 09.02.2011 р. позивачу було підписано подання на його звільнення та наказ № 16 п.»Ж»(за власним бажанням). Після проходження медичної комісії позивач 16.02.2011 р. до управління кадрового забезпечення подав рапорт з проханням внести зміни до пункту наказу в частині його звільнення та звільненні вважати через хворобу. Прохання позивача було задоволено і наказом головного управління від 23.02.2011 №24 о/с пункт наказу №16 о/с змінено в частині статті звільнення та визнання його звільненим у запас через хворобу.
(а.с.97-105).
В зв'язку з частковим задоволенням позову, суд не приймає до уваги висновок судово-психологічної експертизи № 4043 від 30.05.2012 р., яка встановила, що позивачу завдані моральні страждання та переживання, що оцінюються у сумі 567360 грн.
Позовні вимоги позивача щодо понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених витрат.
Керуючись ст.ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23,1167,1174 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 (дві тисячі) грн. за перенесені моральні страждання в зв'язку з незаконним звільненням його з займаної посади старшого інспектора міліції СДІМ Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області з 10.04.2009 р. та за невиплату грошового забезпечення за вимушений прогул.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя