18.10.2012 Суддя: Перетятько О. Ю.
Справа № 0551/9247/2012
18 жовтня 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Березка С.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Єрьоменко Д.Е,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля», третя особа на стороні відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
06 вересня 2012 року позивач звернувся в суд з названим позовом. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він з 28.05.2001 р. по 03.08.2008 р. працював на СП «Шахта ім. А.І. Гайового»ДП «Артемвугілля»на посаді гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем під землею. Звільнений з роботи за станом здоров'я у грудні 2008 р. Внаслідок нехтування адміністрацією гірничого підприємства своїх обов'язків по створенню безпечних умов праці, стався нещасний випадок на виробництві 01.02.2005 р. та він отримав каліцтво. Починаючи з 2005 року у зв'язку із загостренням головного білю після вищевказаного каліцтва, він щорічно приймав стаціонарно та амбулаторно курс медикаментозної терапії. Після проходження лікування в міській психоневрологічній лікарні м. Горлівки та клініці професійних захворювань м. Донецьку, йому поставлений діагноз -наслідки перенесеної черепно -мозкової травми на виробництві у 2005 році: струс головного мозку, забитої рани м'яких тканин голови, у вигляді енцефалопатії з розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, цефалгією на тлі церебрального атеросклерозу, артеріальної гіпертензії. 03.02.2005 р. адміністрацією відповідача проведено розслідування нещасного випадку, який стався 01.02.2005 року та було складено акт форми Н-1: черепно - мозкова травма. 05.08.2009 р. МСЕК встановила йому стійку втрату професійної працездатності у 70 % по та групу інвалідності безстроково. Відповідно до вимог ст. 2371 КЗпП України вважає, що на його користь має бути стягнуто відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок трудового каліцтва, отримання інвалідності, він переносить моральні страждання, оскільки порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного образу життя, порушені відносини з оточуючими його людьми, що потребує з його боку додаткових зусиль для організації його життя, він зазнає фізичний біль, сильні фізичні головні болі при змінах погодних умов, які в період загострення бувають нестерпними. Хвороба прогресує. Всі турботи по будинку полягли на плечі сім'ї. Позивач моральну шкоду оцінює в 25000 грн., які просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві .
Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що позивач був повідомлений про фактори роботи та наслідки їх дії на організм, але тим не менш продовжував працювати, знаючи, що подальша його трудова діяльність може призвести до погіршення здоров'я, користувався певними пільгами за працю в цих умовах. Не доведений факт спричинення моральної шкоди, порушений строк для звернення до суду, встановлений ст.. 233 КЗпП України. Оскільки нещасний стався у 2005 році, то відшкодування моральної шкоди має здійснюватися відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Горлівки.
Представник третьої особи на стороні відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності(а.с. 27-28).
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їхній сукупності, вважає встановленим наступне.
Позивач працював на ДВАТ «Шахта ім. А.І. Гайового»(правонаступником якого є ДП «Артемвугілля») на підземних роботах гірничим робочим з 28.05.2001 р. по 03.08.2008 р., коли його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджено копією трудової книжки (а.с. 10).
Згідно з актом форми Н-1, затвердженого 03.02.2005 р., про нещасний випадок нещасний випадо з позивачемк стався 01.02.2005 р. в першій зміні при переміщенні по лаві до місця роботи для буріння шпурів в уступі № 1 дільниці № 123 гор. 975 метрів, куском вугілля, який впав, був травмований ОСОБА_1.(а.с. 11) . Цей акт не оспорений сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Таким чином, саме на відповідача закон покладає обов'язки по забезпеченню належних умов праці. Як вбачається з даного акту, відповідач не виконав свої обов'язки з охорони праці.
За наслідками огляду у МСЕК 05.08.2009 р. позивачеві первинно встановлено безстроково стійку втрату професійної працездатності з 05.08.2009 р. в розмірі 70 % за вказаним трудовим каліцтвом, встановлена третя група інвалідності. Цей факт підтверджено копією довідки МСЕК (а.с. 12). Оскільки стійка втрата професійної працездатності встановлена 05.08.2009 р., то відшкодування моральної шкоди має бути покладена саме на працедавця - державне підприємство «Артемвугілля»(правонаступника ДВАТ «Шахта ім. А.І. Гайового») .
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. В даному випадку Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати.) Конституційний Суд в п. 5 мотивувальної частини роз'яснив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким чином, правовою нормою, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв'язку із виконанням трудових відносин є ст. 237-1 КЗпП України.
У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, може, зокрема, полягати у фізичному болю та стражданнях, які особа перетерпіла у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я. У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні та фізичні страждання. Отже, між позивачем та відповідачем виникли цивільно -правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових відносин, які трансформувалися із відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач. Таким чином, суд вважає доведеним факт спричинення моральної шкоди позивачу. Суд вважає, що позивачем, враховуючи його стан здоров'я, строки для звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України не дотримані з поважних причин.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із глибини фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті трудового каліцтва, а також того, що в результаті цього йому первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 2 групи. Суд також бере до уваги, що в результаті названого трудового каліцтва змінився звичний життєвий уклад позивача, він періодично змушений проходити стаціонарне й амбулаторне лікування, що обумовило необхідність нести додаткові витрати на лікування. Таким чином, значно змінився звичний життєвий уклад позивача, для поновлення попереднього стану потрібні значні зусилля з його боку. З урахуванням викладеного, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 21000 грн.
З відповідача підлягає стягненню на підставі ст. 88 ЦПК України на користь держави судовий збір в сумі 107 гривень 30 копійок.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню
На підставі викладеного, ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 212 -217, 224-226 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля», третя особа на стороні відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля»:
на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я трудовим каліцтвом від 01.02.2005 р. в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень;
на користь держави судовий збір в сумі 107 гривень 30 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. Ю. Перетятько