Вишнева державна нотаріальна контора
Справа № 2-47/12
іменем України
06.12.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:
головуючого Коцюрба М. П.,
за участю секретаря: Кучер В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Вишнева міська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 1976 році батько Позивача ОСОБА_4 купив кооперативну квартиру АДРЕСА_1, але проживав в АДРЕСА_2, оскільки він був військовослужбовцем.
У 1997-1998 роках ОСОБА_4 було зроблено дві операції по видаленню пахової грижі.
З 2000 року у ОСОБА_4 став прогресувати церебральний атеросклероз, він, на думку Позивача, втратив контроль над собою. ОСОБА_1 доглядала батьків до їх смерті.
25 лютого 1999 року ОСОБА_4 оформив заповіт на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_7. 13 лютого 2010 року Позивач звернулась до Вишневої державної нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області із заявою про прийняття спадщини і дізналась, що ОСОБА_4 подарував по ? частині спірної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Позивач зазначила, що під час укладення договору дарування ОСОБА_4 перебував в тяжкому хворобливому стані з діагнозом атеросклероз другого ступеня.
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договори дарування квартири АДРЕСА_1 серії ВАС № 764184 на ім'я ОСОБА_2 та серії ВАС № 764185 на ім'я ОСОБА_3, посвідчені державним нотаріусом Вишневої нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області Бурлаковою Н.К. і зареєстровані в реєстрі за № 81/127.
В судовому засіданні Позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори подав до суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника нотаріальної контори.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Як встановлено в судовому засіданні, у 1976 році батько Позивача ОСОБА_4 купив кооперативну квартиру АДРЕСА_1, але проживав в АДРЕСА_2, оскільки він був військовослужбовцем.
У 1997-1998 роках ОСОБА_4 було зроблено дві операції по видаленню пахової грижі.
25 лютого 1999 року ОСОБА_4 оформив заповіт на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
04 лютого 2003 року ОСОБА_4 уклав договори дарування квартири АДРЕСА_1 по ? частині спірної квартири на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серії ВАС № 764184 та серії ВАС № 764185, посвідчені державним нотаріусом Вишневої нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області Бурлаковою Н.К. і зареєстровані в реєстрі за № 81/127
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_7.
Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом за позовом цієї особи, а в разі її смерті, - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року № 9, правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.
Ст. 57 ЦПК України передбачено, що будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, є доказами. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 66 ЦПК України передбачено, що доказом в цивільній справі є висновок експерта -докладний опис проведеного експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2010 року по цивільній справі № 2-3542/10 було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4, 1923 року народження.
Актом посмертної судово-психіатричної експертизи № 56/674, проведеною експертною комісією у складі: голови комісії психіатра-експерта Чеченюк Л.В. (стаж роботи понад 7 років), члена комісії психіатра-експерта Глубокової Н.А., лікаря-доповідача психіатра-експерта 1 класу Ктітарєва О.М. (стаж роботи понад 18 років), встановлено, що ОСОБА_4 під час укладення договору дарування04.02.2003 року, страждав на органічне ураження головного мозку (внаслідок церебрального атеросклерозу) з порушеннями психічної діяльності. Проте, ступінь та виразність цих порушень у розрізі можливості розуміння під експертним характеру та значення своїх дій, та можливості керувати ними під час укладення ним договору, встановити неможливо через наявність в наданих матеріалах суперечностей, які неможливо усунути. Таким чином неможливо достовірно оцінити психічний стан під експертного під час укладання договору.
Із матеріалів справи вбачається, що спірні договори дарування були укладені у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України, зокрема зміст правочинів не суперечить вимогам ЦК України. Державний нотаріус Вишневої державної нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області перевірила обсяг цивільної дієздатності сторін, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Крім того, в судовому засіданні представник Позивача просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу, оскільки вважав, що спадкодавець не підписував спірні договори дарування.
29 червня 2011 року та 06 березня 2012 року ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області були призначені судові почеркознавчі експертизи.
Повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7063/11-11 від 26 жовтня 2011 року було зазначено, що в зв'язку з тим, що за наявними документами проведення експертизи неможливе, то експерт повідомляє суд про неможливість дачі висновку.
Повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4270/4271/12-32 від 12 червня 2012 року зазначено, що експертом неможливо дати висновок судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-47/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Вишнева міська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах пред'явлених ними позовних вимог, вихід за які за ініціативою суду не допускається.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Аналізуючи укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договори дарування квартири від 04 лютого 2003 року, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором, суд вважає, що правова природа договорів та визначені в них істотні умови договору не суперечать вимогам цивільного законодавства, які регламентують порядок укладення даного виду договору, в даному випадку обдаровані, тобто Відповідачі набули права власності на дарунок, тобто по ? частині спірної квартири.
Суд приходить до висновку, що Позивач не надав доказів, які мали підтвердити обставини, які слугували б підставою для визнання недійсними укладених договорів та свідчили б про наявність порушень прав Позивача з боку Відповідачів по справі при укладенні спірних договорів дарування,
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст. ст. 203, 215, 225 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 3, 11, 57, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Вишнева міська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Суддя М.П. Коцюрба