Справа №543/4575/12 2/543/1519/12
03 грудня 2012 року м. Селидово
Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючий суддя Жарова Ю.І. при секретарі Дурової Н.Г. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Капітонова В.І., представника третьої особи Кудрова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля»за участю 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. СелидовоДонецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання,
03 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, в якому зазначив, що він понад 17 років пропрацював на підприємствах шахта «Гірник», ВП шахта «Курахівська»ДП «Селидіввугілля»на посадах кріпильника, учнем гірника очисного забою, гірником очисного забою. Відповідно до витягу з акту огляду МСЕК м. Донецька серії 10ААБ за № 044578 від 02.01.2012 року він є інвалідом ІІІ групи безстроково, йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 %, причинний зв'язок -профзахворювання. На теперішній час він не працює, перебуває на пенсії. З п. 16 акту розслідування хронічного професійного захворювання вбачається, що професійне захворювання виникло в наслідок недосконалості технологічних процесів при видобутку вугілля, невиконання в повному обсязі заходів при боротьбі з пилом, на дільниці № 5 ВП шахта «Курахівська», перевищення гранично допустимої концентрації пилу на робочому місці гірника очисного забою в 3,5 -4 рази. Причиною професійного захворювання стало запилення повітря робочої зони гірника очисного забою, на дільниці № 5 ВП шахта «Курахівська»яка склала від 35 мг/м3 до 214 мг/м3, при гранично допустимій концентрації 10 мг/м3. Відповідно до висновків лікувально-експертної КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»за 2552 від 07.12.2011 року де він проходив обстеження в період з 22.11.2012 року по 08.12.2011 року йому було встановлено заключний діагноз: пневмоконіоз: антракосилікатоз інтерстиціальна форма, 1/1, т/т, пізднорозвиваючийся. ОСЛ: хронічний бронхіт. Легенева недостатність другого ступеню, захворювання професійне первинно, а також встановлено ряд супутніх захворювань. Також зазначив, що по теперішній час його здоров'я не покращується, він продовжує хворіти і вимушений для підтримання свого здоров'я знову звертатися до лікувальних закладів. Стан здоров'я постійно погіршується, порушився життєвий ритм, він і його рідні відчувають душевні страждання. Втрата ним працездатності призвела до порушення життєвих зв'язків і потребують для цього додаткових зусиль для організації свого життя. Отриманих виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності повною мірою не можуть відшкодувати ті витрати, які понесені ним по теперішній час направлені на поновлення і нормалізацію стану здоров'я. Моральну шкоду, заподіяну йому ушкодженням здоров'я він оцінює в 50 000 гривень. Просить суд, стягнути з ДП «Селидіввугілля»на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок шкідливих умов виробництва 50 000 гривень.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача за довіреністю, Капітонов В.І., у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач відповідно до п. 3 Постанови Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода -це витрати немайнового характеру унаслідок моральних чи фізичних страждань. Таким чином, для встановлення факту заподіяної моральної шкоди, необхідно: а) встановлення факту втрат немайнового характеру; б) встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань; в) встановлення причинного зв'язку між стражданнями та втратами. Встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком медико-соціальної експертної комісії (п. 1.1 «Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків»затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22.11.1995 року). Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав а зазначає потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого (п. 3.8. «Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків»затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22.11.1995 року). Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа -представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове за довіреністю Кудров А.С. -в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволені позову.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час (з 02.01.1973 року по 11.08.1973 рік, та з 06.09.1980 року по 16.05.1997 рік) працював на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ДП «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська».
На підприємстві вугільної промисловості позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обов'язків отримав професійне захворювання -пневмоконіоз: антракосилікатоз інтерстиціальна форма, 1/1, t/t, пізднорозвиваючийся, ОСЛ: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання від 26 грудня 2011 року.
Згідно висновку лікувально-експертної комісії № 2552 від 07.12.2011 р. при обстеженні ОСОБА_1, яке проводилось в період часу з 22.11.2011 р. по 08.12.2011 р. йому встановлено діагноз: «Первинно. пневмоконіоз: антракосилікатоз інтерстиціальна форма, 1/1, t/t, пізднорозвиваючийся, ОСЛ: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню».
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 26.12.2011 року, захворювання ОСОБА_1 пневмоконіоз: антракосилікатоз інтерстиціальна форма, 1/1, t/t, пізднорозвиваючийся, ОСЛ: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню виявлено на час звернення в ЦМЛ м. Гірник. Професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічних процесів при видобутку вугілля, невиконання у повному обсязі заходів у боротьбі з пилом на дільниці № 5, перевищення гранично допустимої концентрації пилу на робочому місці гірника очисного забою в 3,5 -4 рази.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 044578 серії 10 ААБ від 02.02.2012 року при первинному огляді обласного МСЕК м. Донецька ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи та протипоказана робота в підземних умовах, у контакті з пилом, газами, в несприятливих погодних умовах, важка фізична праця. Рекомендовано лікування у лікаря пульмонолога, травматолога та невропатолога.
Згідно довідки МСЕК № 034997 від 02.02.2012 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, при первинному огляді ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 40% втрати професійної працездатності безстроково.
Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини
особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.
Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
На виконання вимог закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах» затверджено відповідний Порядок НПАОП 0.00-6.02-04 (далі - Порядок), яким визначена процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.
Пунктами 42, 46, 51 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, передбачено, що з'ясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку форми Н-5, а також акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, належить до компетенції спеціальної комісії.
Отже, порядок установлення факту професійного захворювання на виробництві визначено законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у судовому засіданні зазначив, що в результаті отримання професійного захворювання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я він звільнився з роботи. Він визнаний інвалідом третьої групи і частково (40%) втратив професійну працездатність. За станом здоров'я він обмежений у побуті, у зв'язку з отриманим захворюванням він знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, по теперішній час його здоров'я не покращується, він продовжує хворіти і вимушений для підтримання свого здоров'я знову звертатися до лікувальних закладів. Стан здоров'я постійно погіршується, порушився життєвий ритм, він і його рідні відчувають душевні страждання. Втрата ним працездатності призвела до порушення життєвих зв'язків і потребують для цього додаткових зусиль для організації свого життя. Отриманих виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності повною мірою не можуть відшкодувати ті витрати, які понесені ним по теперішній час направлені на поновлення і нормалізацію стану здоров'я. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обов'язків комісії (пункт 11).
Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності 40%, визнання його інвалідом третьої групи, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдана моральна шкода.
Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини захворювання, ступінь його тяжкості, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 12000 грн.
Моральна шкода, як наголошується в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач наполягає на її одноразовій виплаті.
Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.
Згідно зі ст. 88 ч. 2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 153, 237-1 Кодексу законів України про працю, статтями 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання -задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, одноразово 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»судовий збір в доход держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО -834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя