№ 412/13652/2012
провадження 2/412/5241/2012
17 грудня 2012 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Дашкевич Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради і ОСОБА_3, третя особа комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про затвердження акту ідеальних часток і визнання права власності, -
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 19 жовтня 2012 року звернулися до суду з позовом до відповідачів виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради і ОСОБА_3 про затвердження акту ідеальних часток і визнання права власності. Провадження по справі відкрите, виносилися ухвали, позовні вимоги уточнювалися. Позивачі в своїх позовних вимогах посилалися на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.03123 га під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року та двох державних актів на право власності на земельну ділянку від 27 березня 2009 року. Також ОСОБА_1 є власником 15/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 30 травня 2006 року та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 листопада 2006 року та власником 33/100 частин цього ж домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 листопада 2006 року. Власниками інших частин цього домоволодіння є відповідач ОСОБА_3 - 32/100 частини і позивач ОСОБА_2 - 20/100 частин. У 2007 році ОСОБА_1 самовільно добудувала до своєї частини домоволодіння житлову прибудову та змінила цільове призначення кількох приміщень, у зв'язку з чим змінилося співвідношення часток у домоволодінні. Відповідно до акту розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2012 року у вказаному домоволодінні частка ОСОБА_1 складає 55/100, ОСОБА_2 -17/100, ОСОБА_3 -28/100. Відповідно до звіту про технічний висновок стану будівельних конструкцій житлового будинку від за адресою: АДРЕСА_1 від 12 листопада 2012 року переобладнання у частині домоволодіння із добудовою житлової прибудови та зміною функціонального призначення приміщень відповідають вимогам ДНІП та ДБН, частина домоволодіння може бути прийнята до експлуатації та експлуатуватися за функціональним призначенням. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Але зареєструвати вказане вони не змогли, зверталися до ДМБТІ і їм рекомендували з цим питанням звертатися до суду. З метою врегулювання цього спору та можливості користуватися своєю власністю вимушені звернутися до суду і просили затвердити акт розрахунку часток власності та визнати право власності на домоволодіння з урахуванням цих часток, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 і представник відповідача виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В зверненні до суду просили справу розглянути без участі їх представників і рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача і представника вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.03123 га під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року серія ВЕТ № 837201, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4748 та державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 790252 від 27 березня 2009 року та серія ЯЖ №790253 від 27 березня 2009 року. Також ОСОБА_1 є власником 15/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 30 травня 2006 року серія ВСР № 519411, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1829, та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № витягу 12534013 серія ССВ № 966654 від 16 листопада 2006 року та власником 33/100 частин цього ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року серія ВЕТ № 837200, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 4747 та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № витягу 16880847, серія ССГ № 965945 від 16 листопада 2006 року. Власниками інших частин цього ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є: відповідач ОСОБА_3 32/100 частини, позивач ОСОБА_2 20/100 частин.
У 2007 році ОСОБА_1 самовільно добудувала до своєї частини домоволодіння житлову прибудову та змінила цільове призначення кількох приміщень, у зв'язку з чим змінилося співвідношення часток у домоволодінні. Відповідно до акту розрахунку часток об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2012 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 частка ОСОБА_1 складає 55/100, частка ОСОБА_2 - 17/100, частка ОСОБА_3 -28/100. Але реєстрація права власності на вказане не відбулося -КП ДМБТІ ДОР відмовило в такій реєстрації і рекомендувало позивачам звернутися з відповідним позовом до суду.
Фактично виник спір стосовно визнання та реєстрації власності у вказаному домоволодінні з урахуванням нових часток власності, в добровільному порядку спір не вирішено і позивачі вимушені були звернутися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до звіту про технічний висновок стану будівельних конструкцій житлового будинку від за адресою: АДРЕСА_1 від 12 листопада 2012 року, виконаного фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат АЕ № НОМЕР_1 від 31 липня 2012 року), переобладнання у частині домоволодіння із добудовою житлової прибудови та зміною функціонального призначення приміщень відповідають вимогам ДНІП та ДБН, частина домоволодіння може бути прийнята до експлуатації та експлуатуватися за функціональним призначенням.
Закон України «Про основи містобудування»статтею 3 відносить будинки і споруди до об'єктів містобудування, а стаття 5 цього Закону зобов'язує суб'єктів містобудування при здійсненні містобудівної діяльності забезпечувати розміщення і будівництво цих об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів.
Частина 5 статті 319 ЦК України встановлює, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, виконання робіт з будівництва повинно бути здійснено у відповідності з вимогами норм та правил будівництва, оскільки такі норми та правила спрямовані на забезпечення прав та свобод інших громадян, інтересів суспільства.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача земельної ділянки) суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже, позивачі з урахуванням зазначеного просити суд визнати за ними право власності на відповідні частини вказаного спірного домоволодіння, які змінилися у зв'язку із добудуванням житлової прибудови.
Суд вважає можливим задоволення вимог стосовно вказаного домоволодіння, оскільки це не буде напружувати відносини сторін, що буде сприяти вирішенню спору і не буде звужувати межі їх власності та їх можливість користування вказаною власністю і порушувати право власності та загального користування відповідно до їх часток власності.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачі заперечують будь-які інші домовленості, спори і зобов'язання стосовно відповідачів, крім передбачених законом, а відповідачі цього не довели, можливе твердження відповідачів про наявність таких або інших зобов'язань є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідачів стосовно не визнання позовних вимог в повному обсязі, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити і затвердити акт розрахунку часток власності об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2012 року у домоволодінні АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з у житловому будинку літ. А-1 квартира № 3, яка складається із приміщень: поз. 3-1, частини приміщення 3-2, 3-3, 3-4, загальною площею 35.3 кв. м., житловою площею 33.3 кв. м., у цокольному поверсі під літ. А-1 приміщення ІІІ-8, ІІІ-9, загальною площею 18.0 кв. м., житлова прибудова літ. А2-1, цокольний поверх під літ. А2-1, в житловій прибудові літ. А3-1 приміщення 3-2, загальною площею 8.1 кв. м., ганок а, козирок, житловий будинок літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, житлова прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, погріб з шийкою під літ. Б-1, прибудова літ. б2-1, піддашок літ. б, гараж літ. Ж, козирок, гараж літ. К, Ѕ частини погріба з шийкою під Е та Ж , 1/3 частини споруд № 2, № 11, замощення І, споруда № 6, замощення ІІ, ІІІ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з у житловому будинку літ. А-1 квартира № 2, яка складається із приміщень: поз. 2-3, 2-4, 2-5, загальною площею 37.8 кв. м., житловою площею 23.9 кв. м., у цокольному поверсі під літ. А-1 приміщення ІІ-9, ІІ-10, ІІ-11, загальною площею 46.4 кв. м., житлова прибудова літ. А1-1, у житловій прибудові літ. А3-1 приміщення 2-6, частина приміщення 2-1, загальною площею 10.4 кв. м., цокольний поверх під літ. А3-1, погріб під літ. А3-1, ганок а3, козирок, вхід в цокольний поверх а4, козирок, вхід в цокольний поверх а4, гараж літ. Г, 1/3 частини споруд № 2,11, замощення І, Ѕ частини споруд № 5, споруди № 14, 15.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про затвердження акту розрахунку часток власності об'єктів нерухомого майна і визнання права власності в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 15, 16, 182, 319, 321, 328, 331, 357, 358, 365, 368, 372, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Затвердити акт розрахунку часток власності об'єктів нерухомого майна від 05 грудня 2012 року у домоволодінні АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з у житловому будинку літ. А-1 квартира № 3, яка складається із приміщень: поз. 3-1, частини приміщення 3-2, 3-3, 3-4, загальною площею 35.3 кв. м., житловою площею 33.3 кв. м., у цокольному поверсі під літ. А-1 приміщення ІІІ-8, ІІІ-9, загальною площею 18.0 кв. м., житлова прибудова літ. А2-1, цокольний поверх під літ. А2-1, в житловій прибудові літ. А3-1 приміщення 3-2, загальною площею 8.1 кв. м., ганок а, козирок, житловий будинок літ. Б-1, прибудова літ. Б1-1, житлова прибудова літ. Б2-1, прибудова літ. б-1, погріб з шийкою під літ. Б-1, прибудова літ. б2-1, піддашок літ. б, гараж літ. Ж, козирок, гараж літ. К, Ѕ частини погріба з шийкою під Е та Ж , 1/3 частини споруд № 2, № 11, замощення І, споруда № 6, замощення ІІ, ІІІ.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з у житловому будинку літ. А-1 квартира № 2, яка складається із приміщень: поз. 2-3, 2-4, 2-5, загальною площею 37.8 кв. м., житловою площею 23.9 кв. м., у цокольному поверсі під літ. А-1 приміщення ІІ-9, ІІ-10, ІІ-11, загальною площею 46.4 кв. м., житлова прибудова літ. А1-1, у житловій прибудові літ. А3-1 приміщення 2-6, частина приміщення 2-1, загальною площею 10.4 кв. м., цокольний поверх під літ. А3-1, погріб під літ. А3-1, ганок а3, козирок, вхід в цокольний поверх а4, козирок, вхід в цокольний поверх а4, гараж літ. Г, 1/3 частини споруд № 2,11, замощення І, Ѕ частини споруд № 5, споруди № 14, 15.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -