79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.11.08 Справа№ 14/220
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр», м.Луцьк
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с.Рокитне, Яворівського району Львівської області
про стягнення 31 737,59 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Мільчук І.Л
Представники:
від позивача: Сесюк Ю.П. -представник ( довіреність у справі).
від відповідача: ОСОБА_2 -представник ( довіреність у справі).
Права та обов»язки, передбачені ст..ст..20,22 Господарського процесуального кодексу України, сторонам роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.
Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр», м.Луцьк, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Рокитне Яворівського району Львівської області, про стягнення 31 737,59 грн заборгованості, в тому числі: 25615,58 грн. основного боргу, штраф в розмірі 3713,04 грн, 3 % річних від простроченої суми , що складає 206,03 грн, інфляційні нарахування в сумі 2202,94 грн., та відшкодування судових витрат по справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.10.2008 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в засіданні зазначені в ухвалі. Так, зокрема, суд витребовував від позивача докази звернення до відповідача з письмовими вимогами про проведення розрахунку. З підстав, зазначених в ухвалах від 24.10.08 р та від 11.11.08 р розгляд справи відкладався.
В ході розгляду справи від позивача поступило Уточнення позовних вимог за № 295 від 11.11.2008 р , в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за поставлені нафтопродукти в сумі 10 000,00 грн, оскільки відповідач у добровільному порядку перерахував зазначену суму коштів, просить стягнути основний борг в сумі 15 615,58 грн, штраф за прострочення оплати -3713,04 грн, відсотки річних від простроченої суми -206,03 грн, інфляційні нарахування -2202,94 грн; відшкодувати судові витрати по справі.
Позивач стверджує, що 12.03.08 р між ним і відповідачем по справі було укладено Договір № 92 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС; що відповідач порушує взяті на себе зобов»язання по договору : оплату отриманих паливно-мастильних матеріалів здійснює з порушенням умов п.4.4 договору; у зв»язку з чим станом на 22 вересня 2008 року заборгованість відповідача складала 25 615,58 грн, а станом на 10.11.2008 р ( у зв»язку із добровільним перерахуванням коштів на суму 10 000,00 грн), основний борг становить 15 615,58 грн. За невиконання зобов»язання чи виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання, позивач нараховує відповідачу у даному позові штраф, відповідно до п.8.3 договору, та, відповідно до ст..625 ЦК України, -інфляційні нарахування та 3 % річних.
Відповідач , з підстав наведених у відзиві від 11.11.08 р, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню. Зокрема стверджує, що у відповідача не виникало обов»язку щодо здійснення сплати коштів за отримані ПММ; за відповідачем не рахувалась і не могла рахуватись заборгованості по оплаті за придбані ПММ, оскільки ні умовами договору, ні додатковим погодженнями, сторонами не встановлено строку виконання покупцем ( відповідачем) свого обов»язку щодо оплати продавцю ( позивачу) вартості придбаних ПММ. Оскільки у відповідача не існувало грошового зобов»язання, боргу перед позивачем, то позивачем неправомірно і без наявності на те правових підстав, нараховано відповідачу штраф, 3 % річних та інфляційні нарахування за період з 28.03.2008 р по 22.09. 2008 р. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити. По при зазначене, представник відповідача підтвердив, що в добровільному порядку відповідач перерахував позивачу 07.11.08 р 10 000,00 грн за отримані ПММ .
Відповідно до ст..75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом з»ясовано.
12 березня 2008 року між ТзОВ “Ойл Карт Центр» ( продавець) та ФОП ОСОБА_1 ( покупець) було укладено Договір № 92 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС.
Відповідно до умов, передбачених у п.2.1 зазначеного Договору продавець зобов»язується передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових старт-карт паливно-мастильні матеріали ( ПММ), а покупець зобов»язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
Приймання-передача ПММ по кількості здійснюється на терміналі АЗС згідно кількісних показників чека, після чого претензії по кількості ПММ продавцем не приймаються. ( п.3.5 договору).
Розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в українській національній валюті -гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця. ( п.4.2). Відповідно до п.4.3 договору при здійсненні розрахунків за ПММ покупець в платіжному дорученні вказує номер договору та наступні реквізити призначення платежу “оплата за ПММ з використанням пластикових старт-карт».
Відповідно до умов п.4.4 договору продавець відпускає покупцю ПММ з відтер мінуванням їх оплати протягом 7 календарних днів, на суму, що не перевищує 25 % вартості ПММ вибраних покупцем в попередньому місяці, але не більше ніж 13 500 грн.
За умовами договору ( п.п.5.1.1) покупець зобов»язаний здійснити першу оплату ПММ не пізніше 1 ( одного робочого) дня до моменту передачі пластикової старт-карти за договором купівлі-продажу ( п.2.4 даного договору) . В подальшому оплату здійснювати згідно умов договору ( р.р.4.1-4.4).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного..
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.
12 березня 2008 року між сторонами по справі був укладений Договір № 92 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС.
Відповідно до умов , визначених у п.4.4 договору, продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 7 календарних днів, на суму, що не перевищує 25 % вартості ПММ вибраних покупцем в попередньому місяці, але не більше ніж 13 500 грн. Вартість ПММ вибраних у попередньому місяці визначається згідно суми видаткових накладних за цей місяць.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У пункті 4.4 договору № 92 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт, іншими умовами цього договору чи додатковими погодженнями між сторонами не встановлено строку ( терміну) виконання покупцем (відповідачем) свого обов»язку щодо оплати продавцю (позивачу) вартості придбаних ПММ. Також умовами договору № 92 не встановлено, від якого дня, дії чи події відраховується 7-ти денний строк відтермінування .
Оскільки умовами договору № 92 не визначено строку (терміну) виконання зобов»язання відповідачем щодо оплати ПММ позивачу, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України позивач мав би звернутись до відповідача з вимогою про здійснення оплати за отримані ПММ, в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, до звернення з позовом до суду..
Позивач не звертався з такою вимогою до відповідача станом на момент звернення з позовом до суду ( доказів зворотнього суду не надано), а відтак відповідач не мав на цей момент ( на момент поступлення позовної заяви до суду) обов»язку перед позивачем щодо здійснення оплати, відповідач не порушував прав та законних інтересів позивача, спір щодо них не існував,у відповідача не було і не могло бути заборгованості за придбані ПММ., а тому твердження позивача про те, що станом на 22.09.2008 року за відповідачем рахувалась заборгованість по оплаті отриманих ПММ в сумі 25 615,58 грн ( як і твердження про заборгованість станом на 10.11.08 р в сумі 15615,58 грн) є безпідставним.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема: договору та інших правочинів; інших юридичних фактів, тощо.
Таким чином, з огляду на зазначені норми чинного законодавства, виходячи з умов договору, обставин встановлених судом,- твердження позивача, що відповідач свої зобов»язання по оплаті отриманих паливно-мастильних матеріалів в повному обсязі не виконав, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Строк (термін) виконання зобов»язання -це момент чи період часу, коли повинна бути вчинена дія, яка складає об»єкт зобов»язального правовідношення. Відповідно до ст..251 ЦК строком є певний період у часі, а терміном -певний момент у часі, зі спливом (настанням) яких пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення .
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поняття належного виконання зобов»язання охоплює виконання його належними суб»єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов»язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
П.8.3 договору № 92 передбачено, що у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно умов п.4.4 даного договору, покупець зобов»язується на користь продавця сплатити штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язанння, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, як вбачається, у відповідача на момент поступлення позовної заяви до суду, не було грошового зобов»язання, боргу перед позивачем, а тому останній неправомірно і без наявності на те законних підстав нарахував відповідачу штраф, 3 % річних та інфляційні нарахування за період з 28.03.2008 р по 22.09.2008 року. Відтак, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст..21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами- можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст..1 цього Кодексу. При цьому, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред»явлено позовну вимогу. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем -особа, яка повинна виконати зобов»язання ( боржник).
Як встановлено судом, що висвітлено вище в рішенні, на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду у відповідача не існувало зобов»язання щодо сплати коштів позивачу у справі, а у позивача не існувало права вимоги сплати цих коштів, оскільки строк (термін) сплати цих коштів не визначений, відтак товариство “Ойл Карт Центр» та ФОП ОСОБА_1. не перебували у спірних матеріальних право відношеннях на момент подання позовної заяви до суду...
Відповідно до ст..1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.
За результатами розгляду даної справи судом встановлено, що порушення права чи законного інтересу позивача відповідачем або спір щодо них на момент звернення позивача з позовом до суду, відсутнє.
Таким чином, позивачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обгрунтування заявлених вимог.
Відтак позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст..49 ГПК України..
Позивач не позбавлений права в майбутньому, за умови порушення його права чи законного інтересу відповідачем, або спору щодо цих прав чи інтересів, звернутись до суду з позовом в загальному порядку про стягнення боргу , у зв»язку із невиконанням ( чи неналежним виконанням) відповідачем зобов»язань щодо оплати вартості придбаних ПММ.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1,2,21,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,-
Вирішив :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.Б.Кітаєва
Суддя