"11" грудня 2012 р. м. Київ К-30289/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення компенсації за речове майно, продовольчі пайки, заборгованість з грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення компенсації за речове майно, продовольчі пайки, заборгованість з грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2008 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 4 257, 4грн компенсації за речове майно, 2 028грн заборгованості з грошового утримання за відрядження. В іншій частині позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення. Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області задоволено частково. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2008 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2008 залишено без змін.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з жовтня 1992 по 10 серпня 2004 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.08.2004 № 125о/с ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. «б»п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу) з 01.08.2004. Оскільки на думку позивача під час звільнення йому неправомірно не було виплачено грошову компенсацію замість належного форменного обмундирування в розмірі 4 257, 40грн., грошову компенсацію за продовольчий пайок в сумі 2 141, 92грн., та заборгованість з грошового забезпечення за відрядження в сумі 2 028грн., він звернувся до суду.
Відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про міліцію»працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.
Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 766 «Про формений одяг працівників міліції»було затверджено форму одягу та знаки розрізнення працівників міліції згідно з описом і зразками, що додаються.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про форму одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» від 27 серпня 1997 року № 925 було затверджено зразки форми одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, норми їх забезпечення речовим майном (у мирний час) та знаки розрізнення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції згідно з переліком та описом та доручено Міністерству внутрішніх справ затвердити правила носіння предметів обмундирування, взуття, спорядження осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, розміри і порядок виплати грошової компенсації окремим категоріям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби, військовослужбовцям внутрішніх військ для придбання, у разі потреби, одягу, взуття цивільного зразка в межах діючих цін на предмети, передбачені до видачі за нормами забезпечення речовим майном особистого користування.
17 листопада 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1515 «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції».
Пунктом 2 вказаної Постанови доручено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.
На час виникнення спірних правовідносин інших нормативно-правових актів, крім зазначених, прийнято не було.
Вказаними нормативно-правовими актами грошову компенсацію за формений одяг для службовців органів внутрішніх справ передбачено не було, тому вона з суб'єкта владних повноважень стягненню не підлягала.
Посилання суду першої інстанції на Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 грудня 2003 року № 1489, яким було передбачено виплату грошової компенсації за обмундирування при їх звільненні в запас чи у відставку, належне їм на день звільнення є безпідставним.
Зазначене Положення не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки всупереч вимог пункту 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493 не була здійснена його державна реєстрація. Пунктом 3 Указу встановлено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Оскільки зазначене Положення зареєстровано не було, тому і чинності не набрало.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, а тому відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Крім того, згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 вищенаведеного Кодексу (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що за захистом своїх прав ОСОБА_2 звернувся до суду 03.09.2007 з вимогами про стягнення на його користь грошової компенсації за продовольчий пайок в сумі 2 141, 92грн., та заборгованість з грошового забезпечення за відрядження в сумі 2 028грн. за період з 2000 по 2003 роки, тобто з пропуском строку встановленого Кодексом, не навівши причин пропуску строку, та не заявивши клопотання про поновлення цього строку, а відповідач у своїх запереченнях на позов наполягав на застосуванні вимог вищенаведених статей Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення компенсації за речове майно, продовольчі пайки, заборгованість з грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній