"29" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/64329/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Югелектроком" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У листопаді 2008 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ТОВ "Югелектроком" про стягнення з відповідача 3 912,50 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2007 році.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що факт того, що інвалід працював на підприємстві не повних 12 місяців не може бути підставою для стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить їх скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-ПІ) ТОВ "Югелектроком" чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 1 осіб, а фактично в 2007 році у відповідача працював 1 інвалід, проте неводний календарний рік.
Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда протягом всього календарного року склала 3912,50 грн.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, (об'єднань, установ і організацій), незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, у разі незабезпечення зазначених нормативів, несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Як встановлено судами, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача розраховується наступним чином: 113 (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2005 році) х 4 (4% від загальної чисельності працюючих). Фактично у відповідача працювало 1 інвалід. Підприємство не виконало норматив, оскільки не працевлаштувало 5 інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів повинно здійснюватися центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Обов'язки органів, визначених у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" мають конкретний механізм їх реалізації, що передбачає наявність зі сторони підприємств звернень до вказаних органів із проханням сприяти у пошуку та працевлаштуванні інвалідів.
Відповідно до пункту 3 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", (надалі -Положення) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Крім того, створенню робочого місця для працевлаштування інваліда передує обов'язок відповідача щодо виконання ним певних дій, зокрема, перелік таких дій визначений у вказаному раніше Положенні.
Так, згідно пункту 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи подавалися відповідачем щомісячні звіти за формою 3-ПН протягом 2007 року з вказівкою кількості робочих місць для інвалідів за період коли на підприємстві інвалід не працював.
Тобто, судами не було перевірено чи інформував він Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів; інваліди, органами визначеними в статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" тим самим не встановлювався факт вчинення чи не вчинення правопорушення.
Частиною 2 ст. 218 Господарського Кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки при вирішенні спору апеляційний суд неправильно застосував вимоги статті 100 КАС, касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково.
Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції є такими, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та ухвалено з порушенням норм процесуального права, то вони підлягають скасуванню із направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів -задовольнити частково.
Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, а справу направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.