"11" грудня 2012 р. м. Київ К-41714/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, третьої особи: начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за вимушений прогул, -
встановила:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, третьої особи: начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за вимушений прогул.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 15.07.2009 № 171. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 25.12.2009 № 317о/с. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 02.02.2010 № 16о/с. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 08.02.2010 № 25о/с. Поновлено підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді заступника начальника -начальника слідчого відділу управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_2 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 41 793, 99грн. В іншій частині позову було відмовлено. Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць звернута до негайного виконання.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог та винесено в цій частині нову постанову. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 15.07.2009 № 171 в частині, що стосується ОСОБА_2 Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 25.12.2009 № 317о/с в частині призначення ОСОБА_2 на посаду. Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 02.02.2010 № 16о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 Визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 08.02.2010 № 25о/с в частині звільнення ОСОБА_2 Поновлено підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді заступника начальника лінійного відділу -начальника слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський управління на Південно-Західній залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з липня 1997 по лютий 2010 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 15.07.2009 № 171 на підставі наказу МВС України від 15.05.2009 № 220 «Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції», підполковника міліції ОСОБА_2 було зараховано в розпорядження начальника управління МВС України на Південно-Західній залізниці, звільнивши з посади заступника начальника лінійного відділу -начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський лінійного управління на Південно-Західній залізниці управління МВС України на залізничному транспорті. В період з 06.07.2009 по 25.09.2009 позивач перебував на лікарняному, з наказом від 15.07.2009 № 171 під підпис ознайомлений не був. Наказом від 25.12.2009 № 317о/с ОСОБА_2 було призначено на посаду оперуповноваженого боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі сектору карного розшуку лінійного відділення на станції Хутір-Михайлівський лінійного відділу на станції Конотоп. З вказаним наказом від 25.12.2009 № 317о/с позивач під підпис ознайомлений не був. Наказом від 02.02.2010 № 16о/с на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ в зв'язку з тим, що він не приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Наказом від 08.02.2010 № 25о/с ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ за п.п. «є»п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), з 08.02.2010. Посилаючись на неправомірність вищенаведених наказів, позивач звернувся до суду.
Відповідно до підпункту «в»пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УРСР відповідно до його компетенції. При цьому враховується, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ УРСР. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах
Враховуючи, що в період з 15.07.2009 по 25.12.2009 позивач перебував у розпорядженні начальника управління МВС України на Південно-Західній залізниці та відповідачем будь-яких дій щодо визначення майбутнього місця служби позивача не здійснювалося, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо порушення відповідачем приписів пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно підпункту «а»пункту 40 вищенаведеного Положення призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УРСР відповідно до його компетенції. При цьому враховується, що при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.
Згідно послужного списку позивача, останній займав посади начальницького складу, пов'язані зі здійсненням досудового слідства. Призначення ОСОБА_2, згідно наказу від 25.12.2009 № 317о/с, на посаду оперуповноваженого боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі сектору карного розшуку лінійного відділення на станції Хутір-Михайлівський лінійного відділу на станції Конотоп, передбачає здійснення оперативно-розшукових заходів, що не є основною чи спорідненою спеціальністю або спеціальністю згідно з набутим досвідом, а відповідну перепідготовку позивач не проходив.
Крім того, переміщення позивача на нижчу посаду, відбулося відповідно до підпункту «г»пункту 42 вказаного Положення, який передбачає, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Відповідно до пункту 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу. Зазначений перелік є виключним.
Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.
Як було встановлено судами попередніх інстанції, переміщення позивача на нижчу посаду відбулося внаслідок здійснення реорганізаційних заходів підрозділів транспортної міліції, що не відповідає жодній з підстав передбачених пунктом 45 вищенаведеного Положення, та відповідачем на надано доказів щодо здійснення заходів для призначення позивача на рівнозначну посаду, що є обов'язком відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем було порушено порядок зарахування позивача у розпорядження, відповідно до оскаржуваного наказу від 15.07.2009 № 171, та переміщення його на нижчу посаду, відповідно до оскаржуваного наказу 25.12.2009 № 317о/с, не доведення їх до ОСОБА_2 та не ознайомлення з ними під підпис, а також винесення наказу від 15.07.2009 № 171 підчас перебування позивача на лікарняному, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо їх неправомірності та скасування.
Також суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що в зв'язку з незаконністю оскаржуваних наказів від 15.07.2009 № 171 та від 25.12.2009 № 317о/с стосовно ОСОБА_2, відсутні підстави вважати законними наказ 02.02.2010 № 16о/с про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказ від 08.02.2010 № 25о/с про звільнення позивача в частині, що стосується ОСОБА_2
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, наказ від 02.02.2010 № 16о/с, на виконання якого було винесено наказ від 08.02.2010 № 25о/с, було винесено на підставі висновків службового розслідування, яке було проведено з порушенням вимог пунктів 3 та 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 № 552, в частині повноважень особи, яка проводила службове розслідування та встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника.
Враховуючи вищенаведене суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку щодо незаконності переміщення та звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо поновлення ОСОБА_2 на останній посаді, яку позивач займав перед незаконними діями відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010, змінену постановою апеляційного суду, у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, третьої особи: начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за вимушений прогул - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній