"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/46061/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В. Бим М.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, та відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, в якому просив визнати неправомірною бездіяльності щодо невиплати підвищення до пенсії як інваліду війни -інваліду 1-ї групи -у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком починаючи з 1998 року, та у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком в період з 1995 року по день подання позову; проведення перерахунку підвищення до пенсії у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, яка не може бути меншою розміру прожиткового мінімуму, починаючи з 1998 року, та у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком в період з 1995 року із застосуванням коефіцієнту підвищення до основного розміру пенсії відповідно до п. 1 Постанови кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року по день ухвалення рішення, та надалі -пожиттєво та виплатити не донараховані суми з урахуванням раніше виплачених.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2011 року позов задоволений частково.
Визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, діючій за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, здійснити перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни в розмірі 400% мінімальної пенсії за віком -прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 25 березня 2005 року по 31 грудня 2005 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та позов залишено без розгляду з підстав того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ст. 99 КАС України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та задовольнити його позов повністю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та залишено позов без розгляду з підстав того, що спірним у справі є питання правомірності дій відповідача щодо відмови у перерахунку виплаченого позивачеві підвищення до пенсії у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за період з 01.01.2000 року до 31.12.2005 року.
Тобто, апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги стосуються лише періоду з 01.01.2000 року до 31.12.2005 року, хоча позивач, враховуючи уточнення позову, просив застосувати коефіцієнт підвищення до основного розміру пенсії відповідно до п. 1 Постанови кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року по день ухвалення судового рішення, та надалі -по життєво та виплатити не донараховані суми з урахуванням раніше виплачених.
Отже, скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи даний адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Проте, суд касаційної інстанції не може в повній мірі погодитись з названими висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За вказаних обставин ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року про залишення без розгляду позовних вимог підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а матеріали справи -направленню до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року скасувати та направити матеріали справи на новий апеляційний розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -239-1 КАС України.
Судді: