12 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4504/2012
10 год. 40 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Коваленка В.І.,
при секретарі -Мисан В.М.,
за участю:
представника позивача -не з'явився,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 854 грн. 46 коп.,
Управління Пенсійного фонду України в місті Ватутіне Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 854 грн. 46 коп.
Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 854 грн. 46 коп., яку останній добровільно не сплатив, а тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, судом встановлено, що частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.
Виходячи з положень пункту 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон України № 1058) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону України № 1058 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Судом встановлено, що відповідач згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи зареєстрований 12.05.2009р. як суб'єкт підприємницької діяльності, вважався протягом третього кварталу 2010 року страхувальником відповідно до статті 14 Закону України № 1058 та згідно пункуту 6 частини 2 статті 17 цього Закону (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) він зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
У відповідності до пункту 4 статті 20 Закону України № 1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.
Як встановлено судом, згідно пункту 12 статті 20 Закону України № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що згідно акту перевірки нарахування, обчислення та сплати відповідачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. загальна сума доплати до мінімального страхового внеску, що належить до сплати становить 854 грн. 46 коп.
Статтею 1 Закону України № 1058 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) передбачено, що мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., (надалі за текстом -Закон України № 400/97-ВР) встановлено, що ставка збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та тих, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, становить 33,2%.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VІ встановлено з 1 липня 2010 року мінімальну заробітну плату у розмірі 888 грн.; з 1 жовтня 2010 року -907 грн.; з 1 грудня 2010 року -922 грн.
Суд встановив, що мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294 грн. 82 коп.
Згідно відомостей, вказаних в акті перевірки відповідача належна до сплати сума страхових внесків складає 854 грн. 46 коп., та розрахована як різниця між встановленою ставкою мінімального страхового внеску у липні, серпні та вересні 2010 року -294 грн. 82 коп. та частиною єдиного або фіксованого податку, яка надійшла від розподілу згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98, або Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 129/98 від 13.02.1998 року.
У відповідності до статті 23 Закону України № 1058 спори, що виникають із правовідносин даного Закону вирішуються у судовому порядку.
Абзацом 5 підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.
Згідно підпункту 8 пункту 2.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах мають право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Відповідно до статті 3 Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997р. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Крім цього, частиною 3 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до статтей 18 та 20 Закону України № 1058-ІV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) -страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України № 1058.
Суд встановив, що позивачем згідно статті 106 Закону України №1058 за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України, відповідачу надіслано вимогу № Ф-33 від 28.10.2010р. на суму 854 грн. 46 коп. Вказана вимога у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.
Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за третій квартал 2010 року становить 854 грн. 46 коп.
Суд зазначає, що в силу положень абзаців 5, 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
При вирішенні спору суд враховує, що невиконання відповідного зобов'язання платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України та до порушення статті 46 Конституції України, яка гарантує права громадян на забезпечення зокрема у разі втрати працездатності, втрати годувальника та в старості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, 20940, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області, що знаходиться за адресою: вул. П. Дорошенка, 18, м. Чигирин, Черкаська обл., 20901, ідентифікаційний код 21366805, борг в сумі 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 46 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко