"29" листопада 2012 р. м. Київ К-5016/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької областi від 06 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року у справі за позовом ЗАТ КБ "Приватбанк" до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення № 1 від 02.08.2007 року , -
У січні 2008 року позивач ЗАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення № 1 від 02.08.2007 року про застосування штрафу.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 06 травня 2008 року, частково зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року, позовні вимоги ЗАТ КБ "Приватбанк" задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач перерахував пенсію пенсіонерам, які померли до моменту перерахування. Позивач на момент зарахування коштів на рахунки пенсіонерів не мав відомостей про їх смерть. Такі відомості надійшли йому після виконання зобов'язань по перерахуванню пенсії на рахунки пенсіонерів. Вказані суми пенсій не можуть переходити у власність фізичної особи, яка померла, а отже, відповідно до ст. ст. 1218, 1219 Цивільного кодексу України, ці суми не можуть входити до складу спадщини і спадкоємці на них претендувати не можуть.
Згідно з Законом України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст. 21 п. 21.1 пп. 1). Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача (ст. 30 п. 30.1).
Згідно з ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Відповідно до пункту 13 Порядку суми пенсій, які були зараховані на рахунки пенсіонерів після їх смерті, підлягають поверненню повноваженим банком. Однак, у договорах з пенсіонерами банк не обумовив списання за таких умов коштів з рахунків клієнта. Оскільки ці кошти перераховані Пенсійним фондом після смерті пенсіонерів, і не можуть їм належати.
Відповідно до п. 20 Порядку банк зарахував кошти, перераховані Пенсійним фондом в установлений строк на рахунок одержувачів на підставі документів відповідача, на виконання його розпорядження та умов договору з ним, на час зарахування коштів банк не мав відомостей про смерть одержувачів коштів. В пункті 11 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є встановлена відповідальність установи банку за неповернення Пенсійному фонду України належним чином зарахованих коштів із рахунку громадянина. За викладених обставин відсутні підстави для застосування до позивача вказаних штрафних санкцій.
Між банком та Управлінням укладено договір, згідно з умовами якого суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку протягом одного банківського дня повертають органам Фонду за їх письмовим розпорядженням, при умові наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
Під час перевірки, проведеної посадовими особами Управління Пенсійного Фонду, встановлено, на думку відповідача, що банк несвоєчасно повертав суми коштів, перерахованих Управлінням на рахунок пенсіонера ОСОБА_4 після її смерті. Загальна сума несвоєчасно повернутих коштів склала 1 654,81 грн., в зв'язку з чим Управління прийняло рішення про застосування до Банку штрафу в розмірі 1 654,81 грн.
Відповідно до ч. 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку ум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмір своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.
Відповідно до п. 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги вповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсоткам починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідним органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що пунктом 11 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на який посилався відповідач, не встановлена відповідальність установи банку за неповернення Пенсійному фонду України належним чином зарахованих коштів із рахунку громадянина.
Даною нормою передбачена відповідальність банківської установи за несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат.
Як встановлено судами, при розгляді справи, на момент зарахування коштів на рахунки зазначеного пенсіонера Банк не мав відомостей про його смерть.
Позивач у встановленому порядку та у визначений строк перерахував отримані від органів Пенсійного фонду України кошти на рахунки одержувачів. Тобто в даному випадку кошти для пенсійних виплат були використані відповідно до вимог законодавства та договору, отже, відсутні правові підстави для накладення на позивача штрафу за їх несвоєчасне повернення. .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Хмельницької областi від 06 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.