Копія
Справа № 2270/6015/12
09 жовтня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіПольового О.Л.
при секретарі Гук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Летичівського районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з нього на користь позивача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3091, 66 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач перебував на обліку у позивача у статусі безробітного починаючи з 20.12.2011 року по 12.04.2012 року, та в період перебування на обліку в такому статусі одночасно з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року працював у ДП "Летичівське лісове господарство" за строковим трудовим договором і отримував дохід.
Згідно результатів звірки із податковим органом даних встановлено, що відповідач під час перебування на обліку у позивача в статусі безробітного, працював з 01.12.2011 року у ДП "Летичівське лісове господарство" за строковим трудовим договором і отримував дохід.
Згідно інформації, наданої податковим органом, позивач провів перевірку, за результатами якої складено акт розслідування № 36 від 09.07.2012 року.
Відповідно до чинного законодавства до зайнятого населення належать громадяни, що працюють за строковим трудовим договором та отримують дохід за виконану роботу і тому вони не можуть бути визнані безробітними.
Відповідач зобов'язаний був повідомити про такі обставини позивача, чого в порушення своїх обов'язків не зробив, та отримав за період з 20.12.2011 року по 12.04.2012 року допомогу по безробіттю у сумі 3091,66 грн., яку тепер необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, тому що вона отримана незаконно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач перебував на обліку у позивача у статусі безробітного починаючи з 20.12.2011 року по 12.04.2012 року та в період перебування на обліку в такому статусі одночасно з 01.12.2011 року працював у ДП "Летичівське лісове господарство" за строковим трудовим договором і отримував доходи.
Посадовою особою Летичівського районного центру зайнятості, на підставі звірки з податковим органом, було проведено перевірку, результати якої оформлено актом перевірки № 36 від 09.07.2012 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 прийнятий робітником у ДП "Летичівське лісове господарство" за наказом № 195 від 01.12.2011 року та перебував в трудових відносинах з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року, однак відсутній запис в трудовій книзі у графі " звільнений".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12 зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом "б" частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, також законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.
Одним із принципів страхування на випадок безробіття, відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-3 є принцип обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб-підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Статтею 4 цього ж Закону визначено перелік осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, в тому числі підлягають страхуванню на випадок безробіття особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Із вказаних норм Закону суд приходить до висновку, що у разі якщо особа працює за трудовим договором вона підлягає обов'язковому страхуванню на випадок безробіття і тому не може бути визнаною безробітною в розумінні статті 2 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідач працював за строковим трудовим договором укладеним з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року у ДП "Летичівське лісове господарство", та одночасно з цим перебував на обліку у Хмельницькому районному центрі зайнятості у статусі безробітного та отримував допомогу з 20.12.2011 року по 12.04.2012 року.
Статтею 25 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Однією із умов, визначених частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», є обов'язок застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того відповідно пункту 1 частини 1 статті 31 цього ж Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Згідно підпункту 1 пункту 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідач в порушення вимог Закону при реєстрації його у позивача в статусі безробітного не повідомив позивача про те, що він працював у ДП "Летичівське лісове господарство", що призвело до незаконної виплати відповідачу допомоги по безробіттю у сумі 3091, 66 грн., за період починаючи з 20.12.2011 року по 12.04.2012 року.
Згідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Так як відповідач працював за строковим трудовим договором, укладеним з ДП "Летичівське лісове господарство" на строк з 02.08.2010 року по 30.12.2010 року, та одночасно отримував у позивача допомогу в якості безробітного у сумі 3091,66 грн., тому цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач в добровільному порядку суму не сплатив, незважаючи на претензію позивача від 30.07.2012 року за № 02 - 02/487.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому суму незаконно отриманих коштів необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 1, 2, 25 Закону України «Про зайнятість населення», статтями 2, 4, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підпунктом 1 пункту 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Летичівського районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 3091 (три тисячі дев'яносто одна ) грн. 66 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2012 року
Суддя/підпис/О. Л. Польовий
"Згідно з оригіналом" Суддя О. Л. Польовий