"29" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/66488/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області про зобов'язання виплатити допомогу, як дитині війни за 2007 рік.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач повинен здійснити перерахунок позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати. Відповідач не наполягав у садах першої та апеляційної інстанцій на відмові у задоволенні позову з підстав передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільскої області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.