Копія
Справа № 2270/4135/12
01 жовтня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМатущака В. В.
при секретарі Коновчук Т.В.
за участі:представника позивача: ОСОБА_3 представника відповідача: Мельника О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування рішення № 0014061740 від 19.03.2010 року про застосування штрафних санкцій, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування рішення № 0014061740 від 19.03.2010 року про застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з15.02.2010 року по 04.03.2010 року відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період його діяльності з 27.02.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складений ак т №130/1740/НОМЕР_1 від 10.03.2012 року на підставі якого винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0014061740 від 19.03.2010 року. З вказаними діями відповідача не погоджується, просить визнати дії Дунаєвецької МДПІ щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 23 017 332, 10 грн. протиправними, скасувати рішення Дунаєвецької МДПІ № 0014061740 від 19.03.2010 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 017 332, 10 грн. Вважає, що дії Дунаєвецької МДПІ суперечать вимогам Наказу ДПА України від 11.06.2004, № 326 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами", а рішення про застосування штрафних санкцій - наказу ДПА України від 5 листопада 2009 року N 612 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" ст.ст. 8, 9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон N 265/95-ВР). Вказує про неможливість дотримання ним вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання РРО автоматами самообслуговування, платіжними терміналами протягом перевіряємого періоду (з 01.07.2008 року по 31.12.2009 рік).
Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, згідно яких просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Дунаєвецькому районі (правонаступник - Дунаєвецька МДПІ) №0014061740 від 19.03.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 23017332,10 грн. Та стягнути на користь позивача судові витрати. Позовні вимоги підтримує в повому обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечує, мотивуючи тим, що при здійсненні розрахунків за реалізовані товари із застосуванням платіжного терміналу підприємець зобов'язаний проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій. Згідно технічних характеристик терміналів у них відсутня фіскальна пам'ять, що унеможливлює отримати звіт про проведенні операції за період роботи терміналу та отриману виручку. Такі апарати не зареєстровані, як реєстратори розрахункових операцій. Квитанція, яку роздруковує термінал при проведенні операції поповнення не містить обов'язкових реквізитів передбачених для розрахункової квитанції (чек). Відповідно до ст. 17 Закону № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг). Вважає, що платником порушено п.1, ст. З Закону № 265/95-ВР, в зв'язку із чим рішення Дунаєвецької МДПІ № 0014061740 від 19.03.2010 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 017 332, 10 грн. є законним та обґрунтованим, а дії Дунаєвецької МДПІ при проведенні перевірки та прийнятті рішення - правомірні.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований, як фізична особа підприємець 27.02.2008 року державним реєстратором Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Дунаєвецькою МДПІ проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 Перевіркою (акт від 10.03.2010 року № 130/1740/НОМЕР_1) встановлено порушення п.1, ст. З Закону № 265/95-ВР, оскільки платник не зареєстрував та не провів виручку в сумі 5182727 грн. через реєстратор розрахункових операцій, а саме, перебуваючи на загальній системі платник використовував для надання послуг поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку платіжні термінали самообслуговування Техно - Інформ «Стандарт». В ході перевірки встановлено, що за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 рік ФОП ОСОБА_5, використовуючи платіжні термінали в підприємницькій діяльності, не зареєстрував та не провів виручку в сумі 5182727 через реєстратор розрахункових операцій, чим, на думку Дунаєвецькою МДПІ порушив п.1, ст. З Закону № 265/95-ВР. Судом встановлено також, що під час проведення документальної перевірки, позивач здійснював господарську діяльність з реалізації електронних ваучерів та електронних одиниць поповнення рахунку абонентів мобільних операторів, інтернет-провайдерів та деяких інших Постачальників послуг, за допомогою системи електронної торгівлі (комерції).
Судом враховується наступне. За своєю правовою природою штрафні санкції, застосовані до позивача, є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання платіжних терміналів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.
Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Наказом ДПА України від 5 листопада 2009 року N 612 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, в якому до моделей реєстраторів Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено моделі „РВ3101.01, РВ3101.02, РВ3101.03, РВ3101.04", які призначені саме для фіскалізації автоматів самообслуговування, платіжних терміналів.
Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції автоматами самообслуговування, платіжними терміналами, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України №265/95-ВР у частині використання таких автоматів самообслуговування, платіжних терміналів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин, до вказаної дати (05.11.2009 р.) у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання фіскальні функції автоматами самообслуговування, платіжними терміналами, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру моделей „РВ3101.01, РВ3101.02, РВ3101.03, РВ3101.04", які призначені для фіскалізації автоматів самообслуговування, платіжних терміналів, тобто з 05.11.2009. Будь-яких доводів про наявність об'єктивної можливості виконати вимоги пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР до цієї дати відповідач не наводить. Водночас, перевірка позивача проведена за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 рік. Щодо виручки позивача з 05.11.2009 року по 31.12.2009 року (тобто, з моменту включення до Державного реєстру моделей „РВ3101.01, РВ3101.02, РВ3101.03, РВ3101.04" по момент закінчення перевіряємого періоду позивача) згідно копії книги обліку доходів і витрат, наданої в судове засідання позивачем, за вказаний період виручка не отримувалася.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 186 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі № 0014061740 від 19.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з Державного бюджету судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, відповідно до квитанції № 1692.848.4 від 25.05.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2012 року
Суддя/підпис/В. В. Матущак
"Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак