"15" листопада 2012 р. м. Київ К-37641/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної санітарно-епідеміологічної служби АР Крим про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і постанови про припинення діяльності підприємства, -
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби АР Крим про скасування постанови Алуштинської державної СЕС № 787 від 07.08.2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ст. ст. 7, 11, 15, 17, 21, 22, 24, 26, 41 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення» за ст. 42 КУпАП і накладення на нього штрафу в розмірі 7 650 грн. та постанови № 498 від 04.08.2009 року про забезпечення адміністративних запобіжних заходів у вигляді припинення діяльності підприємства.
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року, позивачу у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами, у зв'язку з неодноразовими колективними зверненнями мешканців с. Рибачьє та голови Малоріченської сільської ради, санітарним лікарем було здійснено перевірку бару «Посейдон»ТОВ «Яночка», директором якого є позивач у справі.
Під час перевірки було встановлено, що 30.07.2009 року о 23:25 годині об'єкт бару «Посейдон»ТОВ «Яночка» функціонує за відсутності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, має місце музикальний супровід, рівень шуму склав 93 дБА, рівень шуму на близько прилягаючій території (буд. № 1 по вул. Новоселів) склав 58.5 дБА. Директор ТОВ «Яночка»ОСОБА_4 перешкоджав проведенню огляду, П.І.Б. робітників, відповідні документи надати відмовився, до огляду допоміжних приміщень не допустив, від надання пояснень відмовився. Під час огляду персонал працює без санітарного одягу, барна стійка утримується неохайно, чим порушено ст. ст. 7, 11, 15, 17, 21, 22, 24, 26, 41 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення».
На підставі чого, було складено протокол про порушення санітарних норм від 31.07.2009 року.
Постановою Алуштинської державної санітарно-епідеміологічної служби України в Автономній Республіці Крим № 498 від 04.08.2009 року тимчасово заборонено функціонування бару ТОВ «Яночка».
Постановою Алуштинської державної санітарно-епідеміологічної служби України в Автономній Республіці Крим № 787 від 07.08.2009 року накладено на позивача штраф у розмірі 7650 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що одним з основних напрямків діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, що передбачено ст. 33 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення».
Статтею 41 Закону передбачені повноваження головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, нагляд за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства та застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Відповідно до пункту «а»частини першої статті 42 Закону, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства, а саме -обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств. установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Перевірки, які проводять органи державної санітарно-епідеміологічної служби України, мають проходити згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" від 22 червня 1999 року № 1109, прийнятою відповідно до ст. 31 Закону (надалі -Постанова).
Так, положенням пункту 9 вищезазначеної Постанови передбачено, що поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.
Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово -залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.
Права головних державних санітарних лікарів передбачені пунктом 10 цієї Постанови. Підпунктом 15 Постанови передбачено право головного державного санітарного лікаря а) складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства; б) видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам щодо обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим залізничним складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Судами вірно зазначено, що частинами 1 та 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення»передбачено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Крім того, відповідно до статті 11 Закону діючі об'єкти підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: