"15" листопада 2012 р. м. Київ К-37280/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка № 2" про стягнення штрафних санкцій, -
У вересні 2009 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка № 2", в якому просило стягнути з відповідача 1 600,31 грн. пені у зв'язку з порушенням термінів сплати.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року, позивачу в задоволені позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення по справі та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (надалі -Постанова № 314) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності з ч.ч. 1,3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини 2, 3 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктом 4, 5 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПН за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу КП «ЖЕД № 2»складає 44 особи. Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць.
За даними цього ж звіту на підприємстві у 2006 році працював один працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Таким чином, відповідач згідно частини 1 статті 20 Закону повинен був сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.
Також судами встановлено, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарська санкція не сплачена, тому постановою господарського суду АРК від 20 липня 2007 року, яка набрала законної сили, у справі № 2-28/7680-2007А з КП «ЖЕД № 2»стягнуто адміністративно-господарські санкції в розмірі 10 659,00 гривень та надана розстрочка виконання постанови строком на 18 місяців -з серпня 2007 року по грудень 2008 року (включно) по 592,16грн., а у січні 2009 року -592,28 грн.
Зазначену адміністративно-господарську санкцію КП «ЖЕД № 2»сплатило позивачу, що підтверджується виписками Управління Державного казначейства.
З наведеного вище, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за період, на який суд надав розстрочку сплати господарських санкцій, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: