73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" листопада 2012 р. Справа № 2-а-3095/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Осташевському Е.Є.,
за участю представників: позивача - Калугіна Д.О., відповідача - Шестопалової Ж.І., Мотуз Л.В., третіх осіб - Храмцової Л.В., Царенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, треті особи: Головне фінансове управління Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - позивач, ДФІ в Херсонській області) звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УПСЗН Каховської РДА), в якому просить зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі пункти 2.4, 3.1 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Каховка та Каховському районі від 08.12.2011р. № 52-15/1869.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Каховка та Каховському районі ревізії використання наданих з Державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам за 2010 рік та 8 місяців 2011 року встановлені допущені відповідачем порушення законодавства, в тому числі недоотримання Державним бюджетом коштів в сумі 12 158,23 грн. та невідображення в обліку дебіторської заборгованості громадян на загальну суму 2 271,07 грн., про що складено акт ревізії від 09.11.2011р. № 52-30/20.
Контрольно-ревізійним відділом в м. Каховка та Каховському районі надіслано на адресу Каїрської сільської ради лист-вимогу від 08.12.2011р. № 52-15/1869, пунктами 2.4, 3.1 якої відповідача зобов'язано вжити заходи щодо усунення вказаних порушень.
Відповідач цю вимогу не виконав в установлені строки, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при фінансуванні видатків на виплату соціальних допомог та здійсненні при цьому бухгалтерського обліку УПСЗН Каховської РДА діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
Так, відповідач вказує, що він є головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються на державні програми соціального захисту населення, приймає рішення про нарахування та виплату відповідних допомог. Проте відображення у бухгалтерському обліку таких операцій здійснюється на підставі первинних документів, якими є Відомості нарахування соціальної допомоги. Зазначені Відомості готує і складає Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, при цьому враховуючи здійснювані утримання з нарахованих допомог в разі їх переплати одержувачам. Отже, в заявці про фактично нараховані суми допомог, що підлягають виплаті, які відповідач надсилає до фінансового управління Каховської районної державної адміністрації, вказуються суми коштів вже з урахуванням утримань, тобто зменшені на суму таких утримань.
Відповідач вказує, що таким чином зменшується бюджетне зобов'язання на виплату допомог, на суму встановлених переплат зменшувались нарахування наступного розрахункового періоду і отримувались кошти цільової субвенції в меншому розмірі, тобто фактично переплата не здійснювалась, а тому підстав відображати її в обліку та перераховувати суми переплат до Державного бюджету не має.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.
Третя особа - Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що нарахування допомог та підготовка документів на виплату всіх видів державних соціальних допомог здійснюється виключно в межах можливостей програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ, яким передбачено проводити утримання сум державної допомоги, які надміром виплачені, при цьому сума нарахованих допомог у відповідному місяці автоматично зменшується на суму утриманих коштів, а тому суми переплати повертаються до бюджету як недозаявлені, що відображається у Відомостях нарахування соціальної допомоги, які є первинним бухгалтерським документом. Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до п. 2.34 Плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління у Херсонській області на ІІІ квартал 2011р. проведено ревізію використання наданих з Державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам за 2010 рік та 8 місяців 2011 року, за наслідками якої складено акт ревізії від 09.11.2011р. № 52-30/20.
Виходячи зі змісту цього акту, працівниками позивача встановлено порушення відповідачем вимог п.п. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), ст.ст. 57, 78 Бюджетного кодексу України, п. 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003р. № 242 (далі - інструкція № 242), які полягали у неперерахуванні до Державного бюджету коштів в сумі 12 158,23 грн., які надійшли на відновлення видатків, проведених у минулому бюджетному періоді, а також невідображення в обліку дебіторської заборгованості громадян на загальну суму 2 271,07 грн.
Такий свій висновок позивач мотивує тим, що відповідно до ст.ст. 3, 57, 78 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державна казначейська служба України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. На кінець бюджетного періоду Державна казначейська служба України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.
Згідно із п. 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 р. № 242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 р. за № 106/8705 (далі - Інструкція № 242), на рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім'я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року). Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету.
Ревізією стану повернення фізичними особами зайво нарахованих допомог встановлено, що у 3 випадках громадяни вносили переплату на банківський рахунок установи та у 24 випадках переплату проведено шляхом утримання сум зайво нарахованих коштів з нарахованих допомог, що підтверджено особовими картками.
На думку позивача, відповідач повинен був перерахувати в дохід Державного бюджету вказані кошти, які надійшли на відновлення видатків, проведених у минулий бюджетний період.
Однак суд не погоджується з такою позицією позивача, виходячи з наступного.
Підстави, порядок призначення і виплати державних соціальних допомог регулюються, зокрема, Законами України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та іншими законами України, в залежності від того, чи є особа, яка претендує на таку державну допомогу, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та чи є її сім'я малозабезпеченою.
На виконання вимог цих законів прийнято ряд підзаконних нормативних актів, таких як постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», від 11 січня 2007 р. № 13 «Про затвердження Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», від 24 лютого 2003 р. № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям».
Так, Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250, передбачено, що призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї. На кожного отримувача соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення формує особову справу, де зберігаються документи, необхідні для призначення соціальної допомоги, а також розрахунки її розміру. Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.
Призначена соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.
У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням відповідно на 20, 20 і 10 відсотків.
Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем реєстрації (фактичного проживання) уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банку за його вибором.
Виплата соціальної допомоги провадиться за графіками, що складаються державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку та узгоджуються з органами праці та соціального захисту населення, на підставі виплатних документів, які готують ці органи, згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, а також Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженою в установленому порядку.
Покриття витрат на виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок субвенції з державного до місцевих бюджетів.
За рахунок місцевих бюджетів та спеціально створених регіональних фондів соціальної допомоги органи місцевого самоврядування можуть проводити доплати до встановлених розмірів соціальної допомоги виходячи із затвердженого регіонального прожиткового мінімуму.
Контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган праці та соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.
Якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення:
визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;
повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;
у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;
у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Аналогічні положення містять і інші підзаконні акти, які регулюють питання нарахування і виплати окремих видів державних соціальних допомог.
Порядок фінансування видатків бюджету на виплату соціальних допомог регулюється, крім вже зазначених нормативних актів, «Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256 (далі - постанова №256) та «Методичними рекомендаціями щодо організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності за операціями з нарахування і виплати усіх видів соціальної допомоги в органах праці та соціального захисту населення України», затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.10.2010р. №332 (далі - Методичні рекомендації).
Так, відповідно до п.п. 1-8 Постанови № 256, затверджений нею Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо надання допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 3 числа поточного місяця - щодо допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, тимчасової державної допомоги дітям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 5 числа поточного місяця - щодо допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, тимчасової державної допомоги дітям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
Форма реєстрів встановлюється Державною казначейською службою.
Управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами.
Державна казначейська служба перераховує до 10 числа поточного місяця субвенцію на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.
Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам.
В ході судового розгляду з'ясовано, що відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів, які надходять для виплати державних соціальних допомог, приймає рішення щодо призначення допомоги та проводить її виплату.
Відповідно до п.п. 2.2.5 - 2.2.7 Методичних рекомендацій, нарахування фактичних видатків за всіма видами соціальної допомоги, пільгами та компенсаціями, іншими витратами та видатками, пов'язаними із їх виплатою, відображається за дебетом субрахунків 801, 802, 813 та кредитом субрахунків 675, 364. Відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахування соціальної допомоги, пільг та компенсацій здійснюється на підставі Відомості нарахування соціальної допомоги. Відомість нарахувань соціальної допомоги складається окремо за кожним кредитором та в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
У випадках, передбачених чинним законодавством, з усіх видів соціальної допомоги здійснюються утримання аліментів та інших стягнень за виконавчими листами та рішеннями судів, зайво виплачені суми соціальної допомоги з вини одержувачів (переплати) та інші утримання, передбачені чинним законодавством. Утримання здійснюються також за особистими заявами одержувачів усіх видів соціальної допомоги. Інформація про утримання групується у реєстри утримань.
У бухгалтерському обліку утримання відображаються на підставі реєстрів утримань за дебетом субрахунка 675 та кредитом субрахунка 668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання".
Відомості на виплату соціальної допомоги формують з урахуванням утримань.
Згідно із п. 4.4 Методичних рекомендацій, не виплачені суми, повернені підприємствами поштового зв'язку та банками на рахунок 321 на підставі виписок та відомостей про невиплачені допомоги, відображаються у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунка 321, кредитом субрахунків 364, 675, 668 та відносяться до зменшення касових видатків, якщо виплати, що повернені, були проведені у поточному бюджетному році.
Внесення сум переплат одержувачами соціальних виплат до каси органів праці та соціального захисту населення у бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунка 301 та кредитом субрахунків 675, 668. Сума переплат, внесена до каси, здається через касу уповноваженого банку на відповідний реєстраційний рахунок, відкритий в органі Державного казначейства за місцем обслуговування. Ця операція відображається у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунка 321 та кредитом субрахунка 301.
Якщо виплати, що повернені, були проведені у минулих бюджетних періодах, то такі кошти підлягають перерахуванню до бюджету та відображаються у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунка 321 та кредитом субрахунка 642 "Інші розрахунки з бюджетом" рахунка 64 "Розрахунки із податків та платежів".
В той же час, п. 4.5 цих рекомендацій передбачено, що у випадку встановлення сум переплат за виплатою соціальної допомоги, які помилково були перераховані на поточні рахунки одержувачів та за якими термін, на який була встановлена соціальна допомога, не закінчився, ці суми зараховуються в рахунок наступних виплат цих одержувачів. У такому випадку нарахування соціальної допомоги здійснюється, а до Відомості на виплату соціальної допомоги включається сума за вирахуванням сум переплат.
Як було з'ясовано ревізією та встановлено судом при розгляді даної справи, відповідачем на підставі сформованих Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Відомостей щомісячно готувалась інформація про фактично нараховані суми з урахуванням (тобто зменшенням на розмір зайво виплачених допомог) утриманих з одержувачів сум переплати державної соціальної допомоги.
Вказані відомості є первинними документами, які підтверджують факт узяття відповідачем бюджетних фінансових зобов'язань.
З огляду на викладене, суд погоджується із доводами відповідача про відсутність бюджетних зобов'язань на суму нарахованих переплат, оскільки вони були проведені шляхом утримання із сум нарахованої допомоги та зменшенням бюджетного запиту у відповідному розмірі і при цьому реальної виплати одержувачам зайво нарахованих коштів не відбулось.
В судовому засіданні встановлено, що реально було виплачено та повернуто одержувачами 1300,88 грн., які перераховані згідно платіжних доручень та наявні в матеріалах справи, до державного бюджету, як того вимагають положення ст.ст. 57, 78 Бюджетного кодексу України.
В іншій сумі, яка вказана позивачем, відшкодування переплати відбулось шляхом її утримання, що не суперечить вимогам бюджетного законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати недоотримані бюджетом кошти, оскільки відповідні видатки фактично не здійснювались та коштів на їх відновлення від одержувачів допомог не надходили.
Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Згідно із пунктом 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Суд вважає, що в ході ревізії позивачем зроблено помилкові висновки про порушення відповідачем вимог законодавства.
Згідно із ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку суду, позивачем не доведено неправомірності дій відповідача, в той час як останнім спростовано доводи позивача, на які він посилався в обґрунтування позову
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ДФІ в Херсонській області та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2012 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 9.3