ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2012 року № 2а-13742/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі за Висоцькій Ю.М., за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2
від позивача: ОСОБА_3 (дов. від 02.10.2012р.)
від відповідача: Туз О.А. (дов. від 29.12.2011р. №40/1-41/18208)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу 1015-к «Про звільнення ОСОБА_2»від 11.09.2012р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.12.2012 року в 11год. 45хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі по тексту також -Позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу 1015-к «Про звільнення ОСОБА_2»від 11.09.2012р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звільнення його з публічної служби проведено з грубими порушеннями законодавства України про працю, що призводить до завдання шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, зокрема, права на працю, що гарантуються Конституцією та Кодексом законів про працю.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості, зазначав, що спірний наказ прийнято на підставі, у спосіб та межах, визначених законом, відтак у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач перебував на державній службі в митних органах України з 01 серпня 1997 року на різних посадах. Має спеціальне звання «радник митної служби 2 рангу». Наказом Київської регіональної митниці від 22.08.2011 № 823-к ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника начальника відділу кадрової роботи Київської регіональної митниці.
Наказом Київської регіональної митниці від 11.09.2012 №1015-к «Про звільнення ОСОБА_2»ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади у зв'язку зі змінами в структурі та штатному розписі Київської регіональної митниці, скороченню штатної чисельності.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивача звільнено у порядку п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи тобто Держмитслужбою України.
Пунктом 1 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 582/2011 визначено, що Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів.
Згідно з Положенням про Державну митну службу України, Голова Державної митної служби України вносить Міністрові пропозиції щодо утворення в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держмитслужби України і коштів, передбачених на її утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів - регіональних митниць, митниць Держмитслужби України, які є юридичними особами публічного права, затверджує їх структуру, чисельність та штатні розписи.
Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 № 1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади»з 24.11.2011 встановлена гранична чисельність державних службовців територіальних органів Державної митної служби України на рівні 13 984.
З метою реалізацію пріоритетних напрямів діяльності Держмитслужби, а саме оптимізацію структури митних органів, їх географічного розташування з урахуванням результатів функціонування в митних органах уніфікованих митних технологій з метою забезпечення раціонального використання кадрового потенціалу та матеріально-фінансових ресурсів, Головою Державної митної служби України на виконання вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України видано наказ від 05.12.2011 № 1025 «Про затвердження Примірної структури регіональної митниці, митниці та Вимог до штатної структури регіональної митниці, митниці».
Головою Державної митної служби України затверджено структуру та штатний розпис, згідно яких штатна чисельність працівників Київської регіональної митниці скоротилася на 160 штатних одиниць.
Таким чином, Судом встановлено, що дійсно скорочення чисельності мало місце у Київській регіональній митниці, однак Відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівника.
Так, відповідно ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як встановлено матеріалами справи, та не заперечується сторонами, 19.03.2012 року ОСОБА_2 отримав попередження, підписане начальником Київської регіональної митниці Поліщуком В.Д., про наступне звільнення у зв'язку з виведенням зі штатного розпису Київської регіональної митниці посади заступника начальника відділу кадрової роботи, яку він займав.
При цьому одночасно з попередженням про звільнення, як це передбачено статтю 49-2 КЗпП України, Позивачу не була запропонована будь яка інша робота в митниці. Водночас йому було запропоновано самостійно звернутися до державної служби зайнятості або працевлаштовуватися самостійно.
Натомість ст. 49-2 КЗпП України визначає, що працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно лише в 2-х випадках: - при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю; - у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Крім того, Судом встановлено, що як на момент попередження 19.03.2012р. так і на момент звільнення ОСОБА_2 11.09.2012р. в митниці була велика кількість вакантних посад. Тільки у відділі кадрової роботи, в якому працював ОСОБА_2, вакантними були біля 10 посад, що складає близько 50 % чисельності цього відділу.
Зокрема, наявність вакантних місць у Київській регіональній митниці на момент прийняття наказу про звільнення позивача підтверджується інформацією про вакансії Київської регіональної митниці станом на 11.09.2012р., поданою Відповідачем у хлді судового розгляду справи та долученої до матеріалів справи.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Так за наслідками розгляду справи, Судом встановлено, що Відповідачем під час вивільнення ОСОБА_2 не дотримано імперативних присів законодавства України, що регулюють процедуру вивільнення та не забезпечено переведення Позивача на іншу роботу в Київській регіональній митниці, незважаючи на наявність такої можливості (підтверджується списком вакансій КРМ станом на 11.09.2012р.).
Більш того, Судом встановлено, що 05.10.2012р. Державною митною службою України на офіційному сайті оголошено про конкурс на заміщення 48 вакантних посад в Київській регіональній митниці, в тому числі у відділі кадрової роботи, з якого було звільнено Позивача, посад головного і провідного інспекторів.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України: 2) повинен діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватись встановленої законом процедури форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді старшого інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської регіональної митниці підлягає негайному виконанню.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"(далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з"пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи із меж заявленного позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, Суд прийшов до висновку про порушення Відповідачем встановленого чиним трудовим законодавством порядку вивільнення Позивача з займаної посади у зв'язку з скороченням чисельності штату, що свідчить про невідповідність спірного наказу імперативним приписам закону.
Доводи викладені Відповідачем у письмових запереченнях протии позову спростовані матеріалами справи та нормами чинного законодавства України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Визнати протиправним і скасувати наказ Київської регіональної митниці від 11.09.2012р. № 1015-к «Про звільнення ОСОБА_2».
Зобов'язати Київську регіональну митницю поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу кадрової роботи Київської регіональної митниці з 11.09.2012р.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу кадрової роботи Київської регіональної митниці виконати негайно.
Зобов'язати Київську регіональну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.09.2012 року по день фактичного поновлення на роботі.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур